Корреспондент: Єврейське нещастя. Теорія єврейської змови мала масштабний вплив на європейську історію і знищила мільйони людей

Протистояння двох споріднених релігій стало початком найстійкішої конспірологічної теорії, яка погубила мільйони, – теорії так званої єврейської змови, пише Дмитро Громов у №11 журналу Корреспондент від 21 березня 2014 року.

В американському тижневику The Dearborn Independent 22 травня 1920 року стартувала серія публікацій, присвячених так званій єврейській змові. Двома роками раніше це видання придбав всесвітньо відомий автомобільний промисловець Генрі Форд, ірландець за походженням. Трохи пізніше Форд видав «єврейські» публікації окремою книгою – Міжнародне єврейство. Вихідна світова проблема.

«Єврейство є світовою загадкою, – йшлося в книзі Форда. – Будучи більшою мірою бідним, воно все ж панує над грошима і капіталами всього світу. Позбавлене землі та уряду, розсіяне по всьому світу, єврейство виявляє рідкісну єдність і міць, не досягнуті жодним іншим народом. Зазнаючи майже у всіх країнах відоме законне обмеження, воно, по суті, в тіні багатьох престолів зробилося істинним володарем».

Щоправда, через кілька років Форд під тиском американської громадськості та бойкоту автомобілів Ford публічно відрікся від своїх, м'яко кажучи, неполіткоректних поглядів. Однак до того часу його книга в Німеччині була перевидана шість разів, а сам він став кумиром антисемітськи налаштованої німецької молоді. Навіть більше, Форда називають натхненником найкривавішого з наслідків теорії іудейської змови – голокосту.

Про вплив книги Форда на цю ганебну сторінку в історії людства розповів на Нюрнберзькому процесі Бальдур Бенедикт фон Ширах, лідер гітлерюгенду, а потім – великий військовий чиновник вермахту. При цьому портрет знаменитого бізнесмена висів у мюнхенській резиденції фюрера Адольфа Гітлера.

Біографи самого Форда стверджують, що свого часу на нього справили великий вплив знамениті Протоколи сіонських мудреців – план завоювання євреями і масонами світового панування, пізніше визнаний фальсифікацією. Однак і книга Форда, і Протоколи були лише черговою, хоча і найдієвішою реінкарнацією теорії змови, коріння якої губляться на зорі становлення християнства.

«Неприязнь християн до євреїв виникла у V столітті, щойно нова модифікація іудейської доктрини, християнство, стала офіційною релігією імперії Риму [у IV столітті]. Перші християни вважали саме себе «правильними» євреями. Євреї ж, звичайно, думали навпаки, тобто що християни – небезпечні єретики», – розкриває історичне підґрунтя Олена Костюкович, російсько-італійська письменниця і перекладачка історичних романів Умберто Еко.

Втім, релігійне забарвлення антиіудейської теорії з настанням епохи Просвітництва незабаром відійшло на другий план, поступившись місцем іншому чиннику – економічному й політичному впливу євреїв на хід історії.

Теорію всесвітнього панування іудеїв експерти називають найбільшою довгожителькою у конспірології. І головний секрет її «вічної молодості» в тому, що вона не має чіткого центру та організації, поширюючись на цілий етнос, розсіяний по всьому світу.

Життя інших

З моменту руйнування у 70 році армією римського імператора Тіта Єрусалимського храму, центрального святилища Стародавньої Іудеї, а також наступної втрати цією країною автономії від Римської імперії виникли перші розмови про боговбивство, скоєне руками євреїв.

Незгода між представниками двох споріднених церков, християнської та іудейської, які, по суті, вийшли одна з другої, ще більш ускладнилася в IX столітті, нагадує Костюкович . Тоді, за її словами, в літургію християнської пасхальної меси в уривок про молитви за язичників та іудеїв внесли припис – «за євреїв молитися, не схиляючи колін».

У 1179 році третій Латеранський собор видав положення, згідно з яким клятва єврея має меншу юридичну силу, ніж клятва християнина, а у 1215-му церква ввела особливу форму одягу для представників цієї національності. Це, на думку законодавців, мало зменшити, наприклад, розвиток вуличних конфліктів між представниками двох конфесій та процедуру їхнього поліцейського залагодження.

«До XIII століття євреї в Європі говорили, харчувалися і одягалися так само, як їхні сусіди-християни, а тут раптом вводяться правила, що явно показують: ось він, той, кого ти шукав, ось він, подивись на нього, це ж інший», – зазначає Костюкович.

Столітня війна, голод, а потім й епідемія чуми в Європі в першій половині XIV-XV столітті знищили третину жителів континенту. Відчуття, що такі біди не могли прийти одночасно самі по собі, мав тоді багато хто, і пошуки зловмисників передбачувано приводили до євреїв з їхньою загадковою релігією і замкненим усередині громади життям.

«Церковна інквізиція отримала можливість зручного виходу з будь-якого складного процесу, а в народну міфологію міцно ввійшли фігури шкідників: диявол, відьма і єврей, – розповідає Костюкович. – Іспанія, мобілізуючись для освоєння Америки, привела в порядок свою внутрішню обстановку дуже радикально. Щоб перестати сваритися з євреями, застосували остаточне рішення – дали вибір: від'їзд, хрещення або смерть».

Життя в умовах заборон спонукає людей виробляти відповідні звички: заборона на володіння землею і постійні гоніння виховали в євреях готовність до переселення, здатність до оволодіння мовами і традицію вкладати заощадження в єдину легко переміщувану форму – коштовності. Останнє стає новим приводом для конспірологів зауважити в євреях природну схильність до торгівлі та банківської справи, а потім звинуватити їх в плетінні світової фінансової та політичної змови.

Такий перехід з релігійних претензій до більш приземлених стався вже в новий час, коли теократична християнська цивілізація Заходу стрімко розкладалася під впливом епохи Просвітництва, зазначає російський філософ Олександр Дугін.

«Бачачи занепад власної релігії, деякі християни також пов'язували його з підступами противників їхньої віри, а такими не тільки «міфологічно», а й теологічно були іудеї», – каже Дугін.

Від Маркса до Гітлера

Чисто етнічна конспірологічна версія антиіудаїзму, антисемітизм, склалася на рубежі XIX-XX століть. Наприклад, прихильники теорії змови в Росії були впевнені, що євреї, гноблені урядом імперії, з цієї причини стали головним локомотивом революційного руху.

Російський письменник Олександр Солженіцин у своєму дослідженні з історії євреїв у Росії 200 років разом констатує: у середовищі прогресивної молоді та інтелігенції – головного осередку революційних ідей – у другій половині XIX століття різко збільшилася частка євреїв. Втім, у цього явища була об'єктивна передумова. А саме тодішній своєрідний єврейський ренесанс – їхнє звільнення від догм власних релігійних громад і масове прагнення до світської освіти, раніше для них недоступної.

Пізніше масова участь єврейської молоді у революційних рухах, а також той факт, що серед лідерів радянської влади, яка виникла в 1917-му, було багато євреїв, дала привід до виникнення чергової теорії змови – тепер уже більшовицької.

«Російський марксизм у чистому його вигляді, списаний з німецького, ніколи не був російсько-національним рухом, – зазначав юрист Bеніамін Мандель, емігрант з Росії, член Єврейської народної партії, що існувала в Німеччині в 1920 роках. – І революційно налаштованій частині російського єврейства, для якої сприйняти соціалістичне вчення за німецькими книжкам не викликало жодних труднощів, природно було взяти значну участь у пересадці цього іноземного фрукта на російський ґрунт».

Тим часом і в Західній Європі антиіудаїзм набув рис расової доктрини, нагадує Дугін. Її носіями стали англосакси, німці та австрійці, часто або атеїсти, або неоязичники, або містики расистського штибу. За словами філософа, конспірологи на межі століть, такі як австрійські поет і окультист Гвідо фон Ліст і публіцист Йорг Ланц фон Либенфельс, стверджували, що соціально-культурні обставини привели до поширення уявлення про єврейський народ як про особливу спільноту, нездатну інтегруватися із соціально «здоровими» етносами.

Фон Либенфельс проповідував ще більш екстравагантну конспірологічну версію – теорію походження іудеїв від стародавніх чудовиськ, так званих мавп Содому. Тому євреї організували «змову», щоб таємно розкласти ці «здорові» етноси. Пізніше, до середини XX століття, саме такий суто біологічний варіант теорії змови був прийнятий за основу націонал-соціалізмом у Німеччині.

Відповідно до спогадів шефа гестапо Генріха Мюллера, опублікованих після Другої світової війни у збірнику документів Католицька церква і націонал-соціалізм, 26 квітня 1933 року, через три місяці після приходу до влади, Гітлер прийняв у себе католицьких єпископів.

«Мені дорікають в упередженому підході до єврейського питання, – сказав їм фюрер. – Протягом 1.500 років Католицька церква вважала євреїв злостивими істотами, утримувала їх у гетто і так далі, тому що відомо, що таке євреї. Ось я і сприймаю їх як шкідливі елементи для держави і церкви і тим самим надаю християнству неоціненну послугу».

Втім, сам Гітлер був далеким від ідеалів християнства, вважає Ральф Епперсон, американський дослідник теорій змови. За його даними, ще в 1919 році майбутній фюрер вступив в таємне окультне товариство Туле. Сонце, чиїм давнім символом є свастика, яка пізніше стала нацистським гербом як священний символ давніх аріїв, члени цього товариства протиставляли Місяцеві, який вшановували семітські народи.

«Фюрер вбачав у єврейському народові з його чорним волоссям і смаглявим кольором шкіри темний бік людського роду, тоді як біляві і блакитноокі арійці становили його світлу частину», – пише Епперсон.

Однак, на думку дослідника, у Гітлера були й інші «джерела сили», причому прямо протилежні, – німецька банківська династія Ротшильд, яка нібито фінансувала його прихід до влади. Епперсон озвучує теорію, згідно з якою Гітлер сам був на чверть євреєм, а крім того, ще й сином знаменитого роду банкірів.

«Можливо, він виявив своє єврейське походження і свій стосунок до Ротшильдів і, усвідомлюючи їхню величезну владу створювати або знищувати європейські уряди, таким чином поновив зв'язок із сім'єю», – вважає Епперсон.

Магічне політбюро

Протягом майже двох тисячоліть, з 70-го до 1948 року, коли був заснований Ізраїль, у євреїв не було центральної влади, нагадує відомий американський історик і політолог Деніел Пайпс. Але конспірологи стверджують, що сіонські мудреці протягом століть контролювали євреїв, намагаючись досягти всесвітнього панування. У цьому американський політолог вбачає одну з найважливіших передумов будь-яких теорій змов – коли в очах їхніх прихильників відсутність організованості саме й свідчить про її наявність.

«Конспірологія ігнорує знамениту єврейську незговірливість (як сказано у відомому жарті, де два євреї, там три синагоги) і перетворює євреїв на слухняних піхотинців якогось всевладного політбюро, – з усмішкою міркує Пайпс. – Причому євреї – атеїсти і євреї, які відкидають своє єврейство, – така сама частина змови, як і релігіозники».

Для прихильника теорії змови видимість завжди оманлива, формулює дослідник конспірологічний принцип, який він називає вірним шляхом до помилки. На думку Пайпса, такий підхід безпідставно перетворює найбільш безсилі й гнані групи – євреїв і масонів – у наймогутніші.

«Невчені європейці вважали, ніби єврейські книги сповнені блюзнірського чаклунства», – в тому ж ключі міркує Костюкович.

Крім того, продовжує письменниця, середньовічне суспільство Європи передало євреям функцію лихварства тому, що християнам церква прямо забороняла цю професію. Як реакція на цей рід занять в поєднанні з євангельським мотивом 30 срібняків сформувався міф про єврейське грошолюбство, яке часто зустрічається в класичній літературі.

У Росії євреї дійсно масово займалися певними видами комерційної діяльності, пише Солженіцин, – наприклад, лихварством і торгівлею алкоголем, викликаючи докори в тому, що вони споюють і фінансово поневолюють російське селянство. Ці вигадки стали ще одним приводом для підозри у змові.

Також через історичні причини в Росії євреї користувалися привілеями перед іншими етносами – зокрема, вони довгий час були звільнені від служби в армії і ніколи не були закріпачені, подібно до селян, адже вони переважно не займалися сільським господарством.

Психолог: Сьогодні концепцією змови багатьом людям зручно пояснювати власну бездіяльність. Конспірологічна свідомість констатує власні лінощі і небажання конкурувати

Однак, якими б не були історичні факти і як би вони не формували ставлення до євреїв у минулому, сьогодні концепцією змови багатьом людям зручно пояснювати власну бездіяльність, вважає соціальний психолог і письменник Олег Покальчук. На його думку, конспірологічна свідомість констатує власні лінощі і небажання конкурувати.

«Чому євреї правлять усім світом і чому нам від цього всім погано? – озвучує Покальчук головне питання прихильників іудейського змови. – У перекладі на звичайну мову відповідь звучатиме так: « Я – ледачий дурень, неспроможний вчитися і вивчитися заробляти стільки грошей і перебувати в такому місці, де перебуває людина, яку я ненавиджу, бо вона етнічно або релігійно інша».

Такий світогляд добре ілюструє факт, відзначений у дослідженні 200 років разом: навіть за введення квоти на прийом єврейських дітей у гімназії в XIX столітті багато директорів навчальних закладів все ж дивилися на це крізь пальці, оскільки ті вчилися краще за інших. Євреї, які приходили до гімназії, завжди повністю закінчували курс, а неєвреї часто не доучувалися.

До речі, потяг до освіти, що прокинувся в євреях, став причиною їхнього обрусіння і соціального розкріпачення.

«Єврейство, звільнене духовно з 1880-х років, подібно до російської інтелігенції петровської епохи, максимально безпідставно, інтернаціонально за свідомістю і надзвичайно активно зайняло в російській революції провідне місце», – писав російський історик і релігійний мислитель Георгій Федотов.

Водночас відомий російський політик початку ХХ століття Павло Мілюков вважав, що «легенда про революційність євреїв потрібна людям з уряду, як примітивній людині потрібна римована проза».

Проте Дугін називає теорію єврейської змови «найбільш архетипним конспірологічним концептом», який отримав тотальне поширення і залишив далеко позаду антимасонську конспірологію.

«Доля єврейського народу в XX столітті – гоніння в Німеччині, створення держави Ізраїль, війни на Близькому Сході – все це не тільки підживлює теоретиків єврейської змови, а й робить єврейський фактор дійсно найважливішою етнополітичною концепцією XX століття», – підсумовує філософ.

***

Цей матеріал опубліковано в № 11 журналу Корреспондент від 21 березня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.