Донецький намет на Майдані: "Нас обдурили"

Обличчя мешканців наметового містечка в центрі Києва похмурі. І справа зовсім не в дощовій погоді - майданівці намагаються зрозуміти, що відбувається на сході країни і як влада реагує на кризу.

Обличчя мешканців наметового містечка в центрі Києва похмурі. І справа зовсім не в дощовій погоді - майданівці намагаються зрозуміти, що відбувається на сході країни і як влада реагує на кризу.

Один з наметів привертає особливу увагу. "Донецьк", "Маріуполь", "Краматорськ" - перехожі з усмішками фотографуються біля цих табличок на наметі, але мешканцям цих міст, вихідцям зі східних регіонів, не до веселощів.

Чоловік з намету на ім'я Валерій, показуючи перемотаний ізострічкою кийок, з яким він не розлучався всі місяці свого перебування на Майдані, каже, що зараз від нього мало користі.

"Ну і що, я з цією палицею полізу на російських спецпризначенців в Донецьку? Дайте нам зброю! Дайте нам автомати і підемо робити те, чого не можуть робити армія та спецпризначенці", - говорить він. Його слова підтримують і інші мешканці намету, здебільшого донеччани.

Тут не вірять в ефективність оголошеної київською владою спецоперації і хочуть взяти справу в свої руки.

"Всі говорять, що Схід - за Росію, Донбас - за Росію, але ось вони ми, ми - за Україну, допоможіть нам допомогти вам",- каже мешканець намету Олег.

У молодого на вигляд хлопця - світле волосся і сумне обличчя, як і майже всі майданівці, він одягнений у дуже поношену військову форму.

Він наголошує, що Майдан вже давно не отримує жодної підтримки, навпаки влада всіляко намагається вичавити їх з центру міста.

Майданівці живуть тим, що приносять нечисленні добровольці і дедалі більше відчувають себе обдуреними.

Олег каже, що живе в одному з сіл Донецької області, де на нього чекає дружина з двома дітьми. Сусіди думають, що він поїхав до Києва на заробітки.

"Якщо хтось дізнається, чим я тут займаюся насправді, їм може бути непереливки", - каже він про свою родину.

Як і його соратники, Олег рветься до рідного краю. При цьому не поспішає записуватися до Національної гвардії, яку не так давно відродила нова київська влада. Каже, що не довіряє ні міліції, ні внутрішнім військам, які, за його словами, "пачками" переходять на бік людей, що захопили будівлі.

Він показує на жалобні портрети трьох молодих людей, які висять біля входу до намету: "Хто навчає і командує цієї гвардією? Беркут, який вбивав наших хлопців? Ті ж МВС-шники, що давали накази про розстріл? Ну, і як я буду під ними служити?"

"Донецький" намет одностайно робить похмурі прогнози: на схід України прийшла війна, і вони, здебільшого росіяни, готові йти проти земляків. Саме Росію "майданівці" звинувачують у всьому, що відбувається.

Повз другий намет з написом "Харків" проходить немолода жінка. Вона кланяється хлопцям у формі, підходить і представляється. Жінку звуть Таліна Сєрова, вона харків'янка, але частина її рідні живе в Києві.

"Хлопці, спасибі, що ви тут стоїте. Люди повинні знати, що ще не всі в Харкові здуріли", - каже вона.

У Таліни свій бізнес в Харкові - туристичне бюро і кафе. Каже, що працювати стає дедалі важче і важче не їй одній: "Люди зубожіли, з роботою погано. Звичайно, в таких умовах багато-хто дивиться в бік Росії і чекає на порятунок, але це не вихід".

Пані Таліна каже, що підтримувала Майдан з самого початку і через це стала дуже непопулярною серед знайомих: "А що мені робити? Ну, не хочу я під росіянами жити! Продавати свою справу і переїжджати? Мені вже 68 років! Я просто цього всього не винесу!".

З "харківського" намету виходить немолодий чоловік. Його звуть Олександр, на моє запитання про підтримку спецоперації він відмахується: каже, що це все мішура для відводу очей.

"Схід вже поділили між собою українські і російські олігархи. А ми тут, виходить, стояли даремно. Нас просто обдурили", - говорить він.

Пан Олександр нагадує, що українську армію збирали і оснащували всім народом.

"Скільки там грошей зібрали для солдатів? 70 мільйонів? 100? Ну і де ці гроші? Та краще б просто купили нам зброю, і ми пішли б захищати свої будинки", - говорить він, розвертається і йде грітися до закопченої буржуйки в своєму наметі.