Корреспондент: Кіно невидимого фронту. Як змінився український ринок кінопрокату за складних політичних умов
Чи є проблеми з прокатом російських фільмів, від яких картин відмовляються українці і чи подорожчають квитки – Корреспондент відстежив свіжі тенденції на ринку кіно, пише Анна Давидова у №16 журналу від 25 квітня 2014 року.
Як відомо, коли говорять гармати, музи мовчать: в умовах економічної і політичної нестабільності ринок розваг завжди страждає одним з перших.
Гастролі артистів і музичні фестивалі скасовуються або переносяться буквально один за іншим, але кінопрокат на цьому сумному тлі тримається: фільми виходять, у кінотеатрах аж ніяк не порожньо. Хоча кризові тенденції окреслилися і тут.
Ще наприкінці березня київський Магнат став першою ластівкою «кінопротесту»: на його сторінці у Facebook з'явилося оголошення: кінотеатр з ідеологічних причин відмовляється від демонстрації російських фільмів.
А трохи пізніше Магнат спровокував справжній скандал, розмістивши в соцмережі повідомлення, що за його прикладом пішли й інші учасники ринку, зокрема компанія Інтер-Фільм, що вирішила «з морально-етичних» причин не випускати в прокат у травні картини Вісімка, 22 хвилини і Кухня в Парижі.
Синопсиси фільмів говорять самі за себе. Вісімка – «про чотирьох друзів, сучасних мушкетерів, які нещодавно повернулися з армії і пішли служити в ОМОН». 22 хвилини – про «морських піхотинців ВМС РФ, які всупереч загрозі вибуху звільнили захоплений російський танкер». А сюжет Кухні будується навколо обіду президентів РФ і Франції.
Але виявилося, що не все так однозначно.
«Компанія Інтер-Фільм продовжує дистрибуцію російського кіно, – незабаром акцентував прокатник у своїй офіційній заяві. – Що стосується проекту Кухня в Парижі, ми не випускаємо його з причини непідписання умов контракту з продюсерами цього фільму».
Але серед причин відмови від Вісімки і 22 хвилин компанія все таки називає «морально-етичні міркування, пов'язані з обстановкою в країні». За додатковими роз'ясненнями Корреспондент звернувся до кінотеатру-бунтаря.
«Ми відмовилися не конкретно від цих трьох фільмів, а взагалі від російського кіно, – пояснив директор Магната Сергій Зленко. За його словами, під ніж також потрапили стрічки Пітер. Літо. Кохання і Стартап. – Наступні російські прем'єри ми теж не будемо показувати. Рішення прийнято як відповідь на запит глядачів в рамках кампанії бойкоту російських товарів».
Ще одна показова ситуація – з комедією Швидкий Москва – Росія. Назва фільму в українському прокаті скоротилася до просто , а слоган Росіяни не здаються! трансформувався в Ніколи не здавайся!. Як пояснили в прес-службі компанії-дистриб'ютора Галеон Кіно Україна, це було зроблено, щоб «максимально пом'якшити можливу негативну реакцію».
Чи варто було її побоюватися? Як показує досвід найбільшої мережі кінотеатрів Планета кіно IMAX, підстави для побоювань є, але існують і нюанси.
«У наших кінотеатрах в Одесі, Харкові та Сумах фільми російського виробництва користуються високою популярністю і добре йдуть у прокаті. У Львові ми завжди відчували менший попит на російські фільми», – розповіла Корреспонденту директор львівського кінотеатру Планета Кіно IMAX Ксенія Хвальова.
У цьому кінотеатрі зараз не демонструють фільми російського виробництва через низький попит серед глядачів і неоднозначну реакцію на російськомовні стрічки.
Насправді фільмів виробництва РФ в українському прокаті небагато – торік лише кожна десята картина мала російське походження. Але ми знайшли прокатника, чий весняний пакет релізів ґрунтовно заповнений таким кіно, і він оцінює ситуацію при цьому спокійно.
«У 2013 році ми взагалі не працювали з російським продуктом. Але в цьому у нас станом на квітень 60% російських фільмів, – розповідає директор компанії Вольга Україна Вероніка Ясинська. – Так уже сталося: домовленості були досягнуті раніше і, відповідно, не викликали побоювання».
Зараз у компанії теж немає упередження до прокату російського продукту. Навпаки, є підстави для позитивних прогнозів.
«Випущена нами комедія З 8 Березня, чоловіки! пройшла досить успішно. Ми не відчули якогось відтоку, бойкоту, хоча і побоювалися цього», – стверджує Ясинська.
За її словами, популярність російського кіно залежить від регіону. Наприклад, Івано-Франківськ, Львів, Луцьк та Рівне переважно утримуються від прокату таких фільмів, а в Мукачеві, Тернополі, Хмельницькому та Житомирі прокат є.
Дівчатка рулять
Окрема проблема – кінотеатри Криму: ніхто не розуміє, за якою схемою будуватиметься робота з ними.
«У травні минулого року в Ялті ми відкрили тризальний кінотеатр з найбільшим залом ІМАХ в Україні. Він працює цілий рік і користується популярністю, тому ми продовжуємо працювати і не плануємо закриватися», – розповідає Хвальова.
Складнощі виникають через плутанину в правовій площині, а багато голлівудських студій відмовляються передавати російським дистриб'юторам права на показ фільмів у Криму, не визнаючи його російським.
«Таким чином, ми продовжуємо працювати з українськими компаніями- дистриб'юторами. Навіть якщо кримчани і бажають дивитися фільми російською мовою, від кінотеатрів це не залежить, це вирішують дистриб'ютори», – підсумовує представник IMAX.
У чому прокатники й кінотеатри одностайні, так це в констатації того приємного факту, що, незважаючи на всі обставини, ринок встояв.
«Кіно – найдоступніший вид розваг. Тому воно і живе, навіть у такій критичній ситуації», – резюмує Ясинська.
Якщо падіння було, то незначне, та й то в окремих регіонах: за рахунок інших кінотеатрів України ситуація вирівнювалася, і збори практично не відрізнялися від торішніх.
«Наприклад, в розпал січневих подій виходив Вій, і він зібрав приголомшливий бокс-офіс – близько 40 млн грн.», – наводить приклад директор компанії Вольга Україна.
Хто ж робить касу в Україні?
«Рулить жіноча аудиторія. Дівчатка 18-25 – сила!» – розповідає Корреспонденту представник дистриб'ютора Кіноманія Катерина Світлична.
Вона переконана, що безпрограшний варіант – романтичні комедії: дівчатка йдуть в кіно самі, а хлопчики ведуть дівчаток. Також добре приймають продукт, розрахований на широку сімейну аудиторію, особливо мультфільми.
«І ще, звичайно, видовищне, епічне кіно: наприклад, наш реліз 300 спартанців: Розквіт імперії відмінно відпрацював», – додає Світлична.
«Молодіжна аудиторія, приблизно від 14 років до 21 року, найменш чутлива до будь-якої кризи, – підтверджує Ясинська. – Вони не економлять на розвагах».
Ще краще, якщо при цьому у картини є зачіпка, актуальна для дорослої аудиторії. Так сталося, наприклад, з Ноєм: для молоді в ньому – фантастична складова й екшен, для людей старшого віку – біблійна історія в основі.
«Ударний бокс-офіс, такий як на Висоцькому або Сталінграді, збирають картини, де аудиторія набагато ширша, ніж традиційна молодіжно-блокбастерна: на них приходить глядач, який у кіно може вибиратися раз на рік», – зазначає директор Вольги Україна.
Ліки від депресії
Питання економії, тим не менше, для багатьох зараз стоїть дуже гостро. На думку дистриб'юторів, якщо ціни на квитки в кіно зростуть, то перш за все постраждає сімейний сегмент. Адже тато, мама і дитина – це вже три квитки в кіно і три попкорни.
За оцінками учасників ринку, після курсового стрибка для збереження колишньої рентабельності ціна на квитки і супутню продукцію в кінотеатрах має зрости на 30-40%. Будівництво кінотеатрів, закупівля обладнання, оренда приміщень – усе це прив'язане до іноземної валюти.
Але на такий крок, швидше за все, не підуть ані кінотеатри, ані кінопрокатники.
«Ми розуміємо, що в цій ситуації несемо втрати не тільки ми, а й наші глядачі, тому намагатимемося утримувати ціни на колишньому рівні якомога довше», – пояснює Хвальова, щоправда, додає: через деякий час цінову політику все ж доведеться переглянути.
Змінюється і контент, за який український глядач готовий голосувати гривнею.
«Вже є своя аудиторія, яка намагається не пропускати жодного українського фільму, – зазначає Зленко. – Глядачеві цікаво спостерігати, як відроджується українське кіно, бути частиною рідної історії».
З представником маленького кінотеатру згодна і спікер великої мережі.
«Українські глядачі готові дивитися українське кіно, на нього однозначно є попит», – стверджує Хвальова.
Але тут є кілька перешкод. По-перше, фільмів у нашій країні знімають дуже мало: виробництво не поставлено на потік і тому коштує дуже дорого. Крім того, велика проблема – просування фільму. Творці українського кіно недостатньо займаються розкручуванням свого продукту.
«Наприклад, недавно був дуже хороший фільм Іван Сила, – згадує представник IMAX. – Інформацію про те, що він буде в прокаті, ми отримали лише за тиждень до дати його прем'єри. Відповідно, цей фільм не був очікуваним».
Однак є й поодинокі приклади успішного просування.
«Наприклад, Тіні незабутих предків: картина посіла гідне місце за зборами», – каже Хвальова.
Що до жанрових переваг – тут теж є особливості.
«Якщо не враховувати блокбастери, то у нас добре йдуть екранізації, комедії, легке французьке кіно, – каже керівник PR-відділу Вольги Україна Дар'я Дерська. – А ось хорори і криваві трилери – гірше, ніж у тій самій Росії. В принципі, можна сказати, що наш глядач – більш спокійний і романтичний».
Люблять українці й авторське кіно. Наприклад, Остання казка Рити Ренати Литвинової або Майстер Пола Томаса Андерсона свого часу у нас зібрали більше загальноприйнятого відсотка від зборів Росії.
«На розумне кіно люди йдуть. Але важливий ступінь його тяжкості: зараз навіть артовий глядач навряд чи піде в кіно за сильними переживаннями», – зазначає Дерська.
Підтверджує цю думку і представник Кіноманії.
«Якщо глядачі сьогодні чогось і уникають, так це депресивних фільмів», – констатує Світлична.
***
Цей матеріал опубліковано в №16 журналу Корреспондент від 25 квітня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.