Третя газова. Україна і Росія знову не можуть домовитися щодо "блакитного палива"

Україна і Росія знову виходять на стежку "газової війни", не зумівши домовитися щодо питання "блакитного палива". Нинішнє протистояння - вже третє за останні десять років. 

 

Корреспондент.net згадує, як це було раніше. 

 

Перша газова: 2005/2006 роки 

 

На початку 2005 року в Москві заявили, що відтепер збираються зробити ціни на газ для колишніх республік СРСР (у тому числі і для України) відповідними до європейських.

 

Якщо до цього Київ платив за тисячу кубометрів близько 50 доларів, то тепер "Газпром" збирався підняти ціну як мінімум до рівня 160-170 доларів.

 

"Нафтогаз", у свою чергу, заявив про бажання підвищити тариф на транзит до 1,75-2 доларів за тисячу кубометрів на 100 кілометрів.

 

Росія погодилася платити за транзит, а от Україна зіслалася на чинні аж до 2013 року домовленості.

 

Весь рік Київ намагався вирішити питання, домовляючись про альтернативні постачання (зокрема - з Туркменістаном), проте консенсус досягнутий не був. У підсумку, наприкінці листопада тодішній президент Віктор Ющенко заявив: Україна за новою ціною (РФ назвала цифру 230 доларів) платити не буде.

 

Сам термін "газова війна" вперше був озвучений наприкінці грудня радником Володимира Путіна - Андрієм Ілларіоновим.

 

30 грудня Україна перервала газові переговори в односторонньому порядку.

 

З 1 січня 2006 року "Газпром" припинив постачання газу в Україну, продовживши його транзит через територію нашої країни для країн Західної Європи, після чого Київ був звинувачений у крадіжці "блакитного палива". У "Нафтогазі" подібні випади назвали брехнею.

 

Однак вже 4 січня "Нафтогаз" зумів домогтися свого, підписавши контракт до 2010 року за ціною 95 доларів, в той же час ціна транзиту була піднята до 1,6 долара.

 

Тоді ж вперше як посередник вийшла компанія "РосУкрЕнерго", яка нарівні з російським газом поставляла і туркменське "блакитне паливо" по 65 доларів.

 

Втім, вже в наступні місяці газова ціна знову почала коливатися. Зокрема, Туркменістан почав продавати "блакитне паливо" вже по 100 доларів.

 

Друга газова: 2008/2009 роки

 

У початку 2008 року заговорили про те, щоб прибрати із газової схеми компанію "РосУкрЕнерго". Відповідні директиви уряду і "Нафтогазу" підписав президент Віктор Ющенко.

 

Наприкінці року Москва заявила про газовий борг Києва у розмірі 2,4 мільярдів доларів. Президент України борг визнав, звинувативши в ньому уряд Юлії Тимошенко. Прем'єр-міністр, у свою чергу, заявила, що цей борг повинна погасити компанія "РосУкрЕнерго".

 

У Росії "РосУкрЕнерго" готова була платити за газ 285 доларів, тоді як "Нафтогаз" був згоден на 235 доларів. У Москві зажадали прибрати з переговорів посередника, заявивши, що його інтереси лобіює Віктор Ющенко, після чого той 31 грудня відкликав українську делегацію, перервавши переговори.

 

"Нафтогаз", у свою чергу, повідомив "Газпрому" про неготовність гарантувати безперебійний транзит газу.

 

"Сьогодні в цих умовах вони борються не за власне ціну на газ, а за можливість зберегти тих чи інших посередників для того, щоб використовувати одержувані дивіденди в особистих цілях, особистого збагачення і з метою одержання необхідних фінансових ресурсів для майбутніх політичних кампаній", - прокоментував ситуацію Володимир Путін.

 

Юлія Тимошенко з ним погодилася.

Активна фаза "газової війни" розпочалася 1 січня 2009 року. Київ заявив, що борг перед "Газпромом" погашений, ціна "блакитного палива" повинна становити 201 долар, а транзиту - 2 долари. У Москві ж наполягали на цифрах 250 і 1,7 долара відповідно.

 

У підсумку поставки газу в Україну знову був припинені, а "Газпром" заявив, що відтепер буде продавати Києву "блакитне паливо" за європейською ціною у 418, а потім і 450 доларів.

 

Питання транзиту газу в країни Західної Європи опинилося в підвішеному положенні, після чого "Газпром" звернувся в стокгольмський арбітраж, звинувативши Київ у несанкціонованому відборі "блакитного палива".

У підсумку через тиждень про скорочення поставок газу заявили майже всі європейські країни. 

 

У результаті тривалих переговорів і взаємних докорів, у першу чергу - між Юлією Тимошенко і Віктором Ющенком, 19 січня в Москві були підписані газові контракти, за які екс-прем'єр України опинилася за ґратами.

Третя газова?

 

"Нафтогаз" вже подав позов до стокгольмського арбітражу, вимагаючи встановлення "справедливої ​​і ринкової ціни на газ". У позові також міститься вимога стягнути з "Газпрому" переплату за газ, що поставляється "Нафтогазу" з 2010 року. За оцінками компанії, така переплата становить 6 мільярдів доларів.

 

"Газпром" також звернувся до стокгольмського арбітражу для стягнення заборгованості в розмірі 4,5 мільярдів доларів. До сьогоднішнього ранку російська сторона очікувала оплату заборгованості, що накопичилася за газ у розмірі 1,951 мільярда доларів.

 

Також у "Газпромі" заявили, що були змушені ввести передоплату для поставок газу "через шантаж з боку України на переговорах".

"Газпром" уже знизив до нуля поставки газу, проте Україна завдяки накопиченим запасам зможе тривалий час забезпечувати надійний транзит до Європи, заявив глава Міненерговугілля Юрій Продан. 

 

Він уточнив, що обсяги транзиту російського газу до Європи наразі складають 185 мільйонів кубометрів на добу.

 

Чи готова Україна до газової війни?

 

"Перше питання, яке приходить на думку, чи готова Україна до війни?" - пише блогер Корреспондент.net, аналітик консалтингової компанії NewFolk Геннадій Кобаль.

 

"Спробуємо оцінити готовність до «газової війни» з погляду резервів, мобілізації і т.д. Отже, в України є підземні сховища газу, де є 10 млрд. куб. м газу, власний видобуток цього року складе близько 20 млрд. куб. м. ще близько 5 млрд. куб.м буде поставлено у вигляді реверсу газу з Європи. Споживання газу цього року знизиться з відомих причин і складе 45-50 млрд. куб. м. Тобто нестача газу оцінюється в 10-15 млрд куб.м. Не так уже й погано. Але якщо війна затягнеться, то необхідно вишукати резерви. На що може розраховувати Україна, це в першу чергу реверс газу, але тут можливості вже вичерпані", - зокрема, пише він.