Чим є бойовий інтернаціонал "Азова" - Il Giornale

Популярне італійське видання написало про найбільш одіозний український батальйон.

Ядром громадянської війни в Україні, яка з кожним днем стає все більш кривавою, вважається відданий Києву підрозділ, що приймає до свого складу добровольців з Італії, Швеції, Фінляндії, балтійських країн та Франції. 250 бійців батальйону «Азов», знаменитого своїми нацистськими настроями, воюють з проросійськими повстанцями на сході України, пише італійське видання Il Giornale, переклад статті якого дає портал inoСМИ.ru.

Дюжина іноземних добровольців, які клянуться в тому, що ніхто не платить їм ні копійки, вже встигли скласти присягу. Ще 24 бійці повинні прибути найближчим часом, а ветеран хорватської війни француз Гастон Бессон, який перебуває в Києві, в опублікованому ним на Facebook повідомленні закликав інших наслідувати їхній приклад. Протягом кількох днів ми спостерігали за батальйоном «Азов», взятим під контроль Міністерством внутрішніх справ України, з Бердянська, невеликого міста на сході країни, пише італійське видання.
 
Серед європейських волонтерів - італієць Франческо Ф., який залишив своє спокійне життя менеджера і відправився боротися пліч-о-пліч з українцями проти проросійських повстанців. Шведський снайпер Мікаель Скілт - один з тих небагатьох, хто насмілюється не ховати свого обличчя і за чию голову сепаратисти призначили грошову винагороду. Серед добровольців присутній також і росіянин, який мріє скинути уряд Кремля. Через колір їхньої форми і зв'язки з ультраправими організаціями України та Європи їх називають «чорними чоловічками», пише видання.

Кремезний чоловік у бронежилеті, чорному підшоломнику на обличчі і темних сонцезахисних окулярах стає на одне коліно з автоматом Калашникова в руках, ретельно прицілюється і тисне на курок. Потім підводиться і міняє обойму, щоб продовжити стріляти. 53-річний Франческо - італієць батальйону «Азов», якого тут всі звуть просто «доном» або «дядьком», зазначає видання.
 
«Я випадково опинився серед барикад Майдану. Народна революція мене зачарувала, - розповідає волонтер в чорному береті. - Як зачарували і сотні молодих активістів Правого Сектора із середньовічними щитами в руках, і бабусі, які виносили їм чай в 17-градусний мороз, і дівчата, які переливали бензин в порожні пляшки, щоб зробити з них «коктейлі Молотова», пише видання.
 
У 70-ті роки в Пізі він служив спочатку в Національному авангарді (італійській неофашистській організації - прим. Пер.), а потім у Фронті молоді, юнацькій організації Італійського соціального руху. Юрист за освітою, перед тим, як його засліпили київські події, Франческо працював менеджером. Після приєднання Криму до Росії і прокремлівського повстання на сході України, він вирішив податися в рекрути і битися на стороні «Інтернаціонального легіону». «Коли я відчув небезпеку, в голові щось клацнуло, - пояснює він. - Як кажуть в Італії, «фініта ля комедія». Те, що відбувається, виходило за рамки всякої гри. А що мені залишалося робити? Повернутися додому і кинути товаришів на барикадах Майдану?» - пише видання.

Його хрещення вогнем сталося 13 червня, коли почалася битва за Маріуполь, місто на березі Азовського моря, що перебувало в руках повстанців: «Ми просувалися вперед. Нам вдалося захопити зенітну артилерію і розгромити барикади проросійських активістів». Одного з його українських друзів, відомого як Легіонер, поранили. Молоді українці підрозділи і деякі ультраправі вболівальники київського Динамо порівнюють це з подіями Римської імперії та Європи епохи хрестових походів. На грудях і плечах «чорних чоловічків» часто можна бачити татуювання у вигляді рунічних і кельтських символів. Лише іноді вони залишають свою базу, щоб пройтися, проте ніколи не роблять цього самотужки: тільки парами і обов'язково зі зброєю, яку переносять у спортивних сумках, зазначає видання.
 
«Ми волонтери. Нам не платять навіть сигаретами, - наголошує італієць на східному фронті. - Я мріяв про подібний досвід все своє життя. Ми хочемо бачити єдину Україну, але при цьому незалежну, вільну від впливу як Росії, так і НАТО або фальшивих цінностей Європейського Союзу», пише видання.
 
«Я не найманець і, вже тим більше, не секретний агент. Я не ховаюся. Я називаю себе революціонером, ідеалістом, який пройшов через дві війни і три повстання в Хорватії, Боснії, Бірмі, Лаосі, Сурінамі». Це слова 46-річного Гастона Бессона, ветерана передової різних фронтів, зазначає видання.

«Багато прибувають з країн Північної Європи, таких як Швеція, Фінляндія, Норвегія. Охочих з Італії теж вистачає, - визнає француз. - А також хорватів, які хочуть піти стопами своїх батьків, які воювали в 90-ті», пише видання.
 
На базі батальйону «Азов» у Бердянську всі знають Неймовірного Майка - чоловіка з борідкою і світлим волоссям, як у вікінга. Колишній стрілок шведської армії, він вирішив приїхати в Україну як снайпер після того, як на фотографіях побачив криваві сутички Майдану. Русофіли призначили за його голову нагороду в 5 тисяч євро, а це досить значна в цих краях сума. Але він сам лише апатично знизує плечима: «Я їх не боюся. Якщо їм так потрібна моя голова - нехай прийдуть і візьмуть її», цитує його видання.
 
Муран, молодий росіянин, який хотів би повалити московський режим, також бореться в складі Інтернаціонального легіону. «Живим мене не візьмуть, вже краще я сам себе підірву», - присягається молодик у масці, виходець з Уралу, пише видання.
 
Французький ветеран Бессон стверджує: «Кожен день я отримую десятки електронних повідомлень від охочих приєднатися до бойових дій, проте 75% з них я відмовляю. Тому, хто хоче вступити в наші лави, доведеться самому заплатити за квиток на літак. А потім пройти короткий навчальний курс в Києві перед тим, як їх відправлять на лінію вогню. Нам не потрібні фанатики, люди, спраглі вбивати, наркомани або алкоголіки. Нам потрібні ідеалісти, які б'ються за ідею, а не найманці, для яких все зводиться до грошей», пише видання.

У Хорватії в епоху війни за незалежність 1991 він керував п'ятьма сотнями бійців, які приїхали з Франції, Англії, Німеччини, Ірландії, Італії. Під час кривавих битв в околицях Вуковара, хорватського Сталінграда, він отримав наказ евакуювати мирних жителів одного села, якому загрожувала атака сербів. Коли його люди вже йшли, Бессон раптом почув плач маленької дівчинки. «Я відчайдушно намагався знайти її, тоді як мої солдати кричали про те, що пора виїжджати, - згадує француз. - Зрештою мені все-таки вдалося знайти її, вона ховалася, оскільки була дуже налякана. Я відніс її в безпечне місце». Тій дівчинці було всього 6 років. У 2007 році Бессон повернувся до Хорватії, в ті місця, де колись бився. В одному барі він познайомився з дівчиною на ім'я Івана, яка була набагато молодша за нього. Згодом вона стала його дружиною. Її батьки розповідали їй, що під час війни її врятував якийсь іноземець. «Лише через час ми зрозуміли, - розповідає Бессон, - що Івана - це та сама дівчинка, яка плакала серед руїн поблизу Вуковара», зазначає видання.
 
Як відомо, раніше лідер Радикальної партії Олег Ляшко заявив, що у складі батальйону Азов могли воювати раніше судимі громадяни.