Корреспондент: Військовий тягар. Конфлікт на сході України посилює економічний спад у промисловості
Вітчизняна промисловість за підсумками першого півріччя продемонструвала відчутний спад. Збройний конфлікт, що триває на Донбасі, посилить зниження за підсумками року, пише Дмитро Горулько у №29 журналу Корреспондент від 25 липня 2014 року.
За підсумками першого півріччя, за даними Держслужби статистики, зниження промислового виробництва склало 4,7%. Спад має глобальний характер і тією чи іншою мірою зачепив усі ключові галузі – невелике зростання показує хіба що випуск продуктів харчування, спиртних напоїв і тютюнових виробів. Перспектива того, що 2014-й стане третім поспіль роком зниження для вітчизняної індустрії, вимальовується цілком чітко.
Суто економічні фактори з минулого року істотно не змінилися. У всякому разі, така картина спостерігалася ще в кінці весни – до травня падіння навіть сповільнилося, правда, переважно завдяки вигідній порівняльній базі: попередній рік видався досить складним. Підсумки першого кварталу і причини, якими вони пояснювалися, не дуже відрізнялися від того, що спостерігалося в середині весни 2013-го. Металурги і хіміки так само нарікали на низький попит на зовнішніх ринках, вугільники – на низькі ціни і відсутність попиту на внутрішньому.
Вже до середини літа стало зрозуміло, що об'єктивні чинники нікуди не поділися. На загальному тлі порівняно непогано почувався видобуток корисних копалин. Як і роком раніше, металурги, що зіткнулися з низьким попитом на напівфабрикати і готову продукцію, наростили видобуток руди, видобуток газу також незначно зріс.
Введення з минулого року спеціальних мит на імпортні автомобілі дозволило частково компенсувати провал вітчизняного автопрому – кількість випущених в Україні легкових машин збільшилася в першій половині 2014-го більш ніж на 30%. Втім, виробництво вантажних машин і автобусів, головним чином орієнтоване на експорт до Росії та країн СНД, продовжує падати. Уповільнення темпів виробництва, у свою чергу, змусило підприємства витрачати менше електроенергії, що відбилося на обсягах її вироблення.
У другому кварталі на загальну картину наклалася і ситуація на сході – Донецька та Луганська області знизили виробництво більше середнього показника по країні. Хоча за підсумками першого півріччя багато регіонів України почували себе не краще.
Рекордне падіння в окремо взятому Києві пояснюється тим, що в столиці зареєстровані підприємства, чиї потужності розташовані в інших регіонах. Однак 5%-ве зниження виробництва, зафіксоване в Луганській області у січні-червні, поки набагато ближче до загального для країни значення, ніж, наприклад, -10,1%, зафіксовані в Черкаській, або -11,7% – у Сумській.
Обережні оцінки
Головна інтрига прогнозів на весь рік полягає в глибині падіння. Ключова відмінність від попередніх років, враховуючи навіть найтяжчий 2009-й, полягає в тому, що негативна динаміка тоді пояснювалася факторами, властивими винятково мирному часу, такими, наприклад, як несприятлива кон'юнктура зовнішніх ринків, що спричинили скорочення виручки і спад обсягу випущеної продукції в експортно орієнтованих галузях.
Про обстріл цехів, підрив мостів і руйнування залізничних шляхів, здатних порушити будь-які виробничі ланцюжки промислово розвиненого сходу країни, тоді не було й мови.
Тим часом вітчизняні експерти поки що реагують на тривожні симптоми вельми стримано. Згідно з прогнозом Concorde Capital, підтвердженим у червні, промислове виробництво за підсумками року може знизитися на 5,1%. Головний економіст інвесткомпанії Dragon Capital Олена Білан у коментарі інтернет-виданню minprom.ua спрогнозувала, що спад за підсумками року складе 5%. На думку аналітика, вплив боїв на сході на промислові показники загалом у першому півріччі був обмеженим, проте підсумки року значною мірою залежатимуть від того, що відбувається в зоні конфлікту.
Міжнародні фінансові організації також зазначають, що українська криза здатна істотно вплинути на стан економіки і показники промисловості. Згідно з прогнозом Світового банку, ВВП країни у 2014 році знизиться на 5%, МВФ прогнозує зниження на рівні 6,5%.
«Конфлікт лягає важким тягарем на економіку, і це вимагає перегляду низки ключових макроекономічних показників», – заявив 21 липня керівник місії МВФ в Україні Нікола Георгієв.
Частка промислового виробництва у ВВП за останні роки істотно знизилася, проте все ще становить близько 25%.
Бойові дії на сході – фактор, який все ще не проявився повною мірою, особливо враховуючи концентрацію промислових підприємств в охопленому вогнем регіоні. Точкові руйнування інфраструктури здатні створити заводам і фабрикам складності локального характеру. Особливо у випадках, коли мова йде не про обірвані проводи або вибите скло, а про об'єкти, на відновлення яких потрібно набагато більше часу, сил і ресурсів.
Уразливість цілого
Конкретний приклад – Луганська ТЕС. Руйнування залізничного мосту на станції Кондрашевська 7 липня змусило оператора, компанію ДТЕК Ріната Ахметова, залишити в роботі два енергоблоки замість звичайних для середини літа чотирьох-п'яти. За такого режиму наявних запасів вугілля вистачить до 15 серпня: навіть працюючи в неповному складі, станція споживає близько 5,6 тис. т, або понад 90 вагонів палива на добу.
Орієнтовний термін ремонту моста – до двох місяців, за умови, що бойові дії в цьому районі припиняться.
«Якщо станція зупинить роботу, це може позначитися на всій об'єднаній енергосистемі України, яка повинна буде взяти на себе наше навантаження», – повідомив головний інженер Луганської ТЕС Віктор Малигін.
Об'єднана енергосистема теоретично може компенсувати зупинення однієї станції, проте її резервні потужності теж не є нескінченними. Не кажучи вже про те, що в зоні бойових дій вистачає й інших енергетичних об'єктів, що критично залежать від інфраструктури.
Ще більш важливим фактором є можливість припинення видобутку вугілля або істотних перебоїв з його постачанням в інші регіони. 22 липня голова Незалежної профспілки гірників Микола Волинко повідомив Антикризовому медіацентру, що шахти, які перебувають у зоні «народних республік», перейшли на щадний режим роботи, припинивши видобуток вугілля та обмежившись підтримкою життєдіяльності підприємств.
«Видобутку вугілля практично немає. Багато шахтарів перебувають у безоплатних відпустках», – наголосив Волинко.
За оцінкою голови профспілки, запасів міцності в нинішній ситуації вистачить на тиждень або два, далі можливі незворотні процеси. Варто зауважити, що українські ТЕС в останні роки спалювали у рік понад 30 млн т вугілля, левова частка якого постачалася з Донбасу.
Можна ставитися до цього як завгодно, але схід є невід'ємною частиною економіки країни, і проблеми одного регіону рано чи пізно позначаться на інших.
Власне, вони вже відбиваються – нехай і опосередковано, у вигляді необхідності облаштування вимушених мігрантів, різкого зростання витрат на проведення АТО, що перевищують 1,5 млрд грн на місяць, не кажучи вже про відновлювальні роботи, які коштуватимуть мільярди. Нематеріальний збиток підрахувати складніше, однак і за цим рахунком заплатити обов'язково доведеться.
***
Цей матеріал опублікований в № 29 журналу Корреспондент від 25 липня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.