Донецькі хроніки. Що зараз відбувається в місті

У вівторок вдень артобстріл, від якого страждали райони на периферії Донецька, перемістився ближче до центру міста. Кілька снарядів розірвалося на вул. Батищева і Треньова. Ця частина Київського району розташована практично на перетині двох основних магістралей міста вул. Артема та Київського проспекту. Поруч торговий центр, книжковий ринок, офіси та житлові будинки. 

 

Олена, співробітник однієї з фірм з офісом на вул. Батишева: 

 

Та до нас сюди недавно щось прилетіло. За звуком було кілька вибухів. Один ніби влучив у дев'ятиповерхівку, що розташована поруч. У сусідній друкарні повилітало скло. У них дивом не влучило - дісталося висотній будівлі поруч. Гаражі горять, там вже пожежники приїхали, гасять. Люди хто був на вулиці - ховалися хто куди. Ми вискочили в коридор, де немає вікон, щоб осколками не посікло. Це все вже дуже страшно. Раніше просто гриміло і в інтернеті читали про вибухи на Жовтневому та Путилівці. А зараз це ж уже тут у центрі! Хтось каже, що від Маяка (торговий комплекс неподалік) стріляли у бік аеропорту, а це у відповідь прилетіло. Хтось думає, що снаряди або міни, що вже там було, призначалися військовій частині на Щорса, яку з місяць тому зі стріляниною захоплювали бойовики ДНР. 

 

АР 

 

Чому ми досі на роботі? Ну, по-перше, тому що вона поки що є. По-друге, багато зробити треба, а по-третє, куди зараз бігти? Якщо знову стріляти почнуть, то краще все-таки в приміщенні бути, хоч якийсь захист, ніж бігти і чекати осколків. Зараз не зрозуміти звідки і куди евакуація йде. Одні кажуть, від будівлі обласної ради всіх евакуюють, інші, що з Шахтарської площі. Це тут поруч. Доведеться чекати і сподіватися, що вщухне на час. А потім додому пробиратися. А там знову сподіватися, що наступний обстріл не потрапить у твій будинок. В останні кілька днів у нас серйозні проблеми з електрикою. Бої під аеропортом регулярно пошкоджують лінії електропередач. Через якийсь час світло дають, але наступної ночі знову сидимо в темряві і слухаємо вибухи. Я вже не знаю, що дітям говорити, як їх заспокоювати. 

 

«Ти в місті?», - так зараз починається більшість телефонних розмов між донеччанами. Занадто багато хто виїхав, ті, хто залишився, поки не готові до кардинальних змін. Хоча артилерійська канонада на сусідніх вулицях звучить все більш переконливо. 

 

Кирило Н., приватний підприємець: 

 

- Ну хоч ти до мене з цим питанням не приставай. Щойно з дружиною по телефону розмовляв. Вона вся в сльозах. «Київський район бомблять, вокзал обстрілюють. Треба бігти ». А куди бігти? Тут у мене ще є робота, зарплата. А якщо все кинути. На що жити? У наметі в таборі для біженців до перших холодів? До Росії їхати? Хто нас там чекає. А потім, підібгавши хвіст, назад в Україну пробиратися? Це не про мене. Або до друзів у Київ втекти? Але як довго у них на шиї просидиш цілою родиною з двома дітьми. Та й будинок кидати теж не варіант, на нашій вулиці вже один будинок винесли. Господар дружину і дітей на море вивіз перечекати, поки все вляжеться. Так до нього днями навідалися невідомі. Ґрунтовно так до питання підійшли. 2 дня в домі «тусувалися». Речі збирали. Все винесли, аж до пельменів з морозильника. І це тільки на нашій вулиці. Далі - більше. З іншого боку на вулиці залишилися найбільш адекватні сусіди, на яких можна покластися. І в допомозі не відмовлять, і підтримають, якщо що. Думаю, разом витримаємо якось. Я б і радий дружину і дітей до родичів відправити. Та вони без мене їхати відмовляються. 

 

АР 

 

Взагалі, звичайно, в місті казна-що коїться. Одні наші знайомі на Широкому живуть (мікрорайон на півдні Донецька). У них мало не під вікнами в ніч на вівторок ДНРи влаштували стрілянину з Градів. Серед ночі такий рев стояв! Ніби як по Оленівці (населений пункт на Маріупольській трасі, контрольований українською армією) стріляли. Інші на Спартаку (селище між Авдіївкою і Донецьком) уже які добу без світла і води сидять. Вони там між двох вогнів опинилися в центрі боїв за аеропорт. Так їм сьогодні ще й газ відрубали. Було кілька влучень по газопроводах і ту гілку від гріха подалі відключили взагалі. Петрівка теж без світла сидить. Друг час від часу приїжджає заряджати планшет і мобільник і назад - квартиру стерегти. Каже, що перший день без електрики все село, а навколо гуркіт стоїть і незрозуміло, що, де і як, взагалі мало не здурів. Коротше кажучи, не знаю я куди їхати. Якщо б знайти роботу, то було б простіше зважитися. А так робота тут тримає.