Корреспондент. Точка зору. Іноді вони повертаються. Думки з приводу урядових реформ

Імідж «людини на своєму місці» – головне, але навряд чи найбільш захопливе досягнення Арсенія Яценюка як прем’єр-міністра, пише Дмитро Горулько, редактор рубрики Бізнес журналу Корреспондент, у №30 видання від 1 серпня 2014 року.

Образ ефективного прем'єра, якому «не дали працювати», – більш ніж затребувана роль у класичній комедії української політики. У різні роки її з успіхом грали Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Віктор Янукович, Юлія Тимошенко та Микола Азаров. Кожен з них був гарний у ній по-своєму, додаючи до образу свої характерні риси. Траплялося й так, що «професіонали» і «міцні господарники» перемагали на виборах «безвідповідальних демагогів», однак виявити свої задатки і менеджерські навички все одно щось заважало. Якщо не політична, то економічна криза, якщо не легковажна політика попередників і її наслідки, то необхідність підготовки до чергових виборів.

Заява Арсенія Яценюка про звільнення і бурхлива реакція громадськості на неї показали, що глава «уряду камікадзе» також встиг заслужити визнання публіки в цьому амплуа. Втім коментарі, що посипалися відразу після невдалої відставки прем'єра, за своєю риторичною напругою були більше схожі на тексти військових чи передвиборчих плакатів – «утримали», «не допустили», «забезпечили».

Оцінити відповідність економічної політики уряду ідеалам Майдану не має можливості через відсутність будь-якої економічної програми Революції гідності. Занадто багато полярно протилежних політичних сил та об'єднань брали в ній участь, щоб можна було говорити про якийсь спільний знаменник.

Абстрактне «утримали економіку від колапсу» викликає скоріше подив. По-перше, утримали не в безповітряному просторі. Як мінімум $ 1 по 12 і бензин по 15 грн, а також проекція цих цін на решту товарів – зміни, які складно не зауважити. Не кажучи вже про те, що, як це зазвичай буває в Україні, комусь вдалося нагріти руки і на стрибкоподібній девальвації, і на швидкому зростанні цін. Чи будуть розслідувані ці діяння, велике питання, проте меседж для інших сформульований досить чіткий: про «соціалку» зараз може заїкатися хіба що п'ята колона, агентура ФСБ глибокого залягання. По-друге, ймовірність колапсу нікуди не зникла; сигнали, що подаються реальним сектором економіки, особливого оптимізму не вселяють, не кажучи вже про бойові дії на Донбасі та їхні можливі наслідки.

Підвищення тарифів на газ, електроенергію та комунальні послуги – необхідні і давно назрілі кроки, однак перемога здорового глузду не виглядає повною на тлі збереження різноманітних пільг і винятків для окремих бізнес-груп

Підвищення тарифів на газ, електроенергію та комунальні послуги – необхідні і давно назрілі кроки, однак перемога здорового глузду не виглядає повною на тлі збереження різноманітних пільг і винятків для окремих бізнес-груп. Все це дуже нагадує тактику дорослого хулігана на шкільному подвір'ї, що вибирає досвідченим оком собі жертву по силах.

Так, відмовившись від закупівель російського газу, Нафтогаз України закуповує в Європі паливо за ціною, що лише незначно поступається тій, на якій наполягав Газпром. При цьому з невідомої причини заручниками цієї війни стають населення, організації та компанії, яким обіцяють ввести ліміти на відпуск газу. Якщо умови підписаних у 2009 році контрактів є настільки поганими, як пояснити той факт, що причетні до цього люди не несуть жодної відповідальності? Якщо ж умови контрактів відповідають ринковим реаліям, то чому Нафтогаз відмовляється від російського газу по $ 385 за 1 тис. куб. м, ризикуючи створити всій країні складності в ході опалювального сезону, на користь закупівель газу в ЄС по $ 375, як це було в травні?

Втім, враховуючи те, що відбувається в країні, час задатися питанням, що взагалі повинно трапитися, щоб уряд дозрів до наведення порядку в нафтогазовій галузі. Чиновникам, схоже, простіше почати «газову війну» проти Газпрому, ніж отримати належні державі дивіденди з компаній, що перебувають під контролем групи Приват, не кажучи вже про перегляд будь-яких пільг або схем, які вона використовує.

Судячи з гучних доручень розібратися то зі зловживаннями на митниці, то з податковими «ямами», горезвісні схеми нікуди не поділися, максимум – змінилися дійові особи

Під розмови про ліквідацію всіляких зловживань, важкої спадщини колишнього режиму, уряд збільшує тарифи, лобіює нововведення на зразок підвищення акцизів, оподаткування банківських депозитів, або – остання ідея – 1,5%-го збору до податку на доходи фізичних осіб, який планується скеровувати на потреби армії. При цьому, судячи з гучних доручень розібратися то зі зловживаннями на митниці, то з податковими «ямами», горезвісні схеми нікуди не поділися, максимум – змінилися дійові особи. Заяви про те, що країна перебуває в стані війни, є приводом для найбільш неоднозначних рішень, але воєнний стан з низки причин не вводиться.

Говорити ж про реформи поки що не доводиться. Окремі зміни, як у випадку з підвищенням тарифів, продиктовані необхідністю отримання кредитів міжнародних фінансових організацій. Київ виконує рекомендації в обмін на отримання позикових коштів, про якісь справді структурні зрушення мова поки що не йде. Європейські стандарти? Подивіться на стан справ у будь-якій галузі, яку особливо зачепили надзвичайні дії воєнного часу, якого де-юре немає, і знайдіть десять відмінностей. Сюди ж – всі обіцянки щодо прозорості процедур, люстрації, реформування ринків і пр. Війна, підготовка до розпуску парламенту і дострокових виборів, викриття діяльності попередників залишають часу і ресурсів для перетворень в економіці ще менше, ніж будь-коли. 

***

Цей матеріал опублікований в № 30 журналу Корреспондент від 1 серпня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.