Корреспондент: Перша реформа. Експерт розповіла про особливості нового закону про вищу освіту

Глава «освітнього» комітету Верховної Ради Лілія Гриневич розповіла Корреспонденту про особливості нового закону про вищу освіту та наслідки його прийняття, пише Євгенія Вецько у №31 видання від 8 серпня 2014 року.

Робота над законом про вищу освіту тривала з лютого 2008-го. Десятки різних проектів, нескінченні обговорення, мітинги студентів і спроби узгодити закон з усіма зацікавленими особами – і на фінішну пряму вийшов документ, підготовлений робочою групою на чолі з ректором КПІ Михайлом Згуровським.

Цей закон є першою системною реформою після Майдану, вважає один з основних лобістів документа, глава парламентського комітету з питань науки і освіти Лілія Гриневич.

В інтерв'ю Корреспонденту Гриневич розповіла, чим новий закон «загрожує» студентам, викладачам і абітурієнтам, чому частина українських вузів можуть закритися і які нововведення довелося відкласти до кращих часів.

- Закон вже опублікований і у вересні набуде чинності. Але деякі його норми почнуть працювати з 2015-го або навіть 2016 року.

- Так, закон буде впроваджуватися поетапно. Щось можна реалізовувати вже з початку нового навчального року. Я говорю, наприклад, про автономію університетів. Для цього потрібно буде привести у відповідність статути вищих навчальних закладів, але новими правами вони зможуть скористатися вже найближчим часом.

Є такі положення, які потребують суттєвої підготовки. Закон зменшує максимальне навчальне навантаження на викладачів до 600 годин, одночасно зменшується кількість годин на одному навчальному кредиті [одиниця виміру навчального навантаження], але це вимагає коректування освітніх програм. Тому нововведення почне працювати з 2015 року. Також з 1 вересня 2015-го почне працювати Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.

Ціла низка положень, які вимагають окремого фінансування, у зв'язку з кризовою фінансовою ситуацією набудуть чинності з 1 січня 2016 року. А деякі з них взагалі мають впроваджуватися протягом кількох років. Наприклад, підвищення стипендій до прожиткового мінімуму. Кабмін повинен запропонувати, протягом якого часу він зможе забезпечити таке підвищення. І зрозуміло, що це відбудеться не раніше, ніж за років п'ять.

- Як зміниться життя студентів і викладачів?

- Студенти зможуть обирати 25% навчальних курсів. Це, з одного боку, створює для студентів певні можливості. А з іншого – стимулює конкуренцію між викладачами. Вони повинні запропонувати курси, які будуть цікаві студентам, курси, наближені до реальних потреб ринку праці, а не ходити з пожовклими папірцями і читати одні й ті самі лекції протягом десяти років.

Студенти зможуть обирати 25% навчальних курсів. Це, з одного боку, створює для студентів певні можливості. А з іншого – стимулює конкуренцію між викладачами

Виграють і викладачі. У них зменшується навантаження і з'являється більше часу для того, щоб займатися науковими дослідженнями. Крім того, у них буде більше академічної свободи в розробці освітніх програм.

- Максимальне навантаження на викладачів зменшується, а кількість штатних одиниць не збільшується. Як бути з якістю викладання?

- Це зменшення пов'язане з прямим контактом викладач – студент. Якщо порівняти українські та європейські вузи, то у нас набагато більше годин передбачається для лекцій, семінарів, різних консультацій. Але ми знаємо, що в сучасному навчальному процесі дуже багато інформації студентам необхідно обробляти самостійно. На це у них часу немає. Тож тепер у студентів з'явиться час для самостійного навчання. Це з одного боку. А з іншого – викладач зможе витратити цей час для проведення наукових досліджень і підготовки нових навчальних курсів.

- Що має на увазі під собою автономія вузів?

- Цілий ряд управлінських рішень, які раніше приймало Міністерство освіти і науки, передані на рівень вищих навчальних закладів. Автономія дозволяє університетам краще планувати свої освітні програми – більш наближено до потреб ринку праці, до потреб свого регіону. Але автономія – це не тільки розширення повноважень. Вона передбачає збільшення відповідальності за результати своєї роботи. В цьому законі запропоновано систему забезпечення якості освіти, якої раніше в Україні не було.

- Завдяки закону про вищу освіту у нас з'явиться нова структура – Національне агентство з якості вищої освіти. Новий корупційний монстр? Для контролю якості освіти недостатньо профільного міністерства?

- Насправді Міносвіти з тією кількістю повноважень, які воно мало в системі вищої освіти, саме й було корупційним монстром. Один орган виконував і регуляторні функції, і контролювальні функції, він розподіляв фінансові ресурси, він розподіляв бюджетні місця. У міністерства були абсолютно всі ниточки для управління вищими навчальними закладами. Це і призводить до корупції.

Такі функції необхідно було розділити. Наприклад, міністерство створює стандарти освіти, а контроль над дотриманням цих стандартів, акредитаційні та ліцензійні експертизи – це робота Національного агентства. Це колегіальний орган. У законі виписано процедуру обрання людей в нього, їхню ротацію, прописано, як уникнути конфлікту інтересів (наприклад, ректор не може бути у складі цієї структури). Таким чином ми балансуємо систему управління.

- Як зміниться процедура вступу до вузів?

- Цей закон повністю регламентує зовнішнє незалежне оцінювання. Його результати визначені як основний критерій, за яким вибираються студенти.

З іншого боку, ми пропонуємо з 2016 року нову систему формування державного замовлення та вступу до ВНЗ. Під час ЗНО людина сама визначить, в які навчальні заклади хоче вступити. На першому місці, припустимо, Національний університет ім. Тараса Шевченка, на другому – якийсь інший, на третьому – ще якийсь. А відповідне програмне забезпечення залежно від отриманих результатів ЗНО та ще якихось додаткових факторів (середній бал атестата, перемоги на олімпіадах) розподілятиме абітурієнтів. І зараз наше завдання – створення такого програмного забезпечення, його тестування. Щоб з 2016 року система могла запрацювати.

- Чи не приведе це до того, що частина вишів закриється?

- Сьогодні у нас мережа вузів дуже роздута. Незважаючи на те що всі вони дають дипломи державного зразка, якість навчання надзвичайно різна. І встановлюючи чесні, рівні правила конкуренції, ми створюємо умови для еволюційного упорядкування системи. Виживуть ті, хто дає гарну, якісну освіту, куди йдуть абітурієнти. А ті, хто працює погано, будуть змушені приєднатися до сильніших або закритися.

- І в першу чергу провінційні ...

- Насправді провінційні вузи можуть давати дуже якісну освіту. Є міф, що якщо вуз розташований у Києві, то він точно кращий, ніж вуз в якомусь обласному центрі. Це не так. Проблема в тому, що у нас немає об'єктивних рейтингів, які показували б рівень того чи іншого навчального закладу. Це завдання нової системи оцінки якості освіти, в тому числі і Національного агентства.

- А як бути із середньою освітою? Її теж чекають зміни?

- Безсумнівно. Зараз потрібно нормувати все освітнє законодавство. Закон про освіту і так був застарілий, а після закону про вищу освіту він зовсім не відповідає реаліям. Ми в парламентському комітеті працюємо над законом, який охоплюватиме все – від освіти дошкільної до освіти дорослих.

Зрозуміло, що якість середньої освіти надзвичайно впала. У дітей різний доступ до якісної освіти. Судячи з аналізу результатів ЗНО, у дітей сільських шкіл в п'ять разів менше шансів поступити на бюджет. А якщо є іспит з англійської, то їхні шанси менші в десять разів. Це дуже тривожна тенденція. І її треба змінювати саме реформуванням середньої освіти.

- Що має на увазі під собою ця реформа? Діти навчатимуться довше? Або, як і студенти, зможуть вибрати частину предметів?

- З приводу тривалості навчання ще йде громадська дискусія. Ми вже переходили до 12-річки, а потім повернулися до 11 класів. Я особисто прихильник додаткового року навчання, але якщо цей час буде витрачено на те, щоб частина дітей отримали свою першу професію, а решта – займалися підготовкою до вузу. За рахунок цього термін навчання на бакалавра можна скоротити з чотирьох до трьох років.

Але треба розуміти, що додатковий рік навчання в школі – це і додаткові витрати для державного бюджету. Особливо важливим завданням є зміна змісту освіти. Навчання в школі має бути спрямоване не на відтворення величезної кількості інформації, а на розвиток критичного мислення, вміння навчатися протягом життя.

***

Цей матеріал опублікований в № 31 журналу Корреспондент від 8 серпня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.