Корреспондент: Перша реформа. Експерт розповіла про особливості нового закону про вищу освіту

Корреспондент.net,  13 серпня 2014, 17:52
💬 0
👁 5047

Глава «освітнього» комітету Верховної Ради Лілія Гриневич розповіла Корреспонденту про особливості нового закону про вищу освіту та наслідки його прийняття, пише Євгенія Вецько у №31 видання від 8 серпня 2014 року.

Робота над законом про вищу освіту тривала з лютого 2008-го. Десятки різних проектів, нескінченні обговорення, мітинги студентів і спроби узгодити закон з усіма зацікавленими особами – і на фінішну пряму вийшов документ, підготовлений робочою групою на чолі з ректором КПІ Михайлом Згуровським.

Цей закон є першою системною реформою після Майдану, вважає один з основних лобістів документа, глава парламентського комітету з питань науки і освіти Лілія Гриневич.

В інтерв'ю Корреспонденту Гриневич розповіла, чим новий закон «загрожує» студентам, викладачам і абітурієнтам, чому частина українських вузів можуть закритися і які нововведення довелося відкласти до кращих часів.

- Закон вже опублікований і у вересні набуде чинності. Але деякі його норми почнуть працювати з 2015-го або навіть 2016 року.

- Так, закон буде впроваджуватися поетапно. Щось можна реалізовувати вже з початку нового навчального року. Я говорю, наприклад, про автономію університетів. Для цього потрібно буде привести у відповідність статути вищих навчальних закладів, але новими правами вони зможуть скористатися вже найближчим часом.

Є такі положення, які потребують суттєвої підготовки. Закон зменшує максимальне навчальне навантаження на викладачів до 600 годин, одночасно зменшується кількість годин на одному навчальному кредиті [одиниця виміру навчального навантаження], але це вимагає коректування освітніх програм. Тому нововведення почне працювати з 2015 року. Також з 1 вересня 2015-го почне працювати Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.

Ціла низка положень, які вимагають окремого фінансування, у зв'язку з кризовою фінансовою ситуацією набудуть чинності з 1 січня 2016 року. А деякі з них взагалі мають впроваджуватися протягом кількох років. Наприклад, підвищення стипендій до прожиткового мінімуму. Кабмін повинен запропонувати, протягом якого часу він зможе забезпечити таке підвищення. І зрозуміло, що це відбудеться не раніше, ніж за років п'ять.

- Як зміниться життя студентів і викладачів?

- Студенти зможуть обирати 25% навчальних курсів. Це, з одного боку, створює для студентів певні можливості. А з іншого – стимулює конкуренцію між викладачами. Вони повинні запропонувати курси, які будуть цікаві студентам, курси, наближені до реальних потреб ринку праці, а не ходити з пожовклими папірцями і читати одні й ті самі лекції протягом десяти років.

Студенти зможуть обирати 25% навчальних курсів. Це, з одного боку, створює для студентів певні можливості. А з іншого – стимулює конкуренцію між викладачами

Виграють і викладачі. У них зменшується навантаження і з'являється більше часу для того, щоб займатися науковими дослідженнями. Крім того, у них буде більше академічної свободи в розробці освітніх програм.

- Максимальне навантаження на викладачів зменшується, а кількість штатних одиниць не збільшується. Як бути з якістю викладання?

- Це зменшення пов'язане з прямим контактом викладач – студент. Якщо порівняти українські та європейські вузи, то у нас набагато більше годин передбачається для лекцій, семінарів, різних консультацій. Але ми знаємо, що в сучасному навчальному процесі дуже багато інформації студентам необхідно обробляти самостійно. На це у них часу немає. Тож тепер у студентів з'явиться час для самостійного навчання. Це з одного боку. А з іншого – викладач зможе витратити цей час для проведення наукових досліджень і підготовки нових навчальних курсів.

- Що має на увазі під собою автономія вузів?

- Цілий ряд управлінських рішень, які раніше приймало Міністерство освіти і науки, передані на рівень вищих навчальних закладів. Автономія дозволяє університетам краще планувати свої освітні програми – більш наближено до потреб ринку праці, до потреб свого регіону. Але автономія – це не тільки розширення повноважень. Вона передбачає збільшення відповідальності за результати своєї роботи. В цьому законі запропоновано систему забезпечення якості освіти, якої раніше в Україні не було.

- Завдяки закону про вищу освіту у нас з'явиться нова структура – Національне агентство з якості вищої освіти. Новий корупційний монстр? Для контролю якості освіти недостатньо профільного міністерства?

- Насправді Міносвіти з тією кількістю повноважень, які воно мало в системі вищої освіти, саме й було корупційним монстром. Один орган виконував і регуляторні функції, і контролювальні функції, він розподіляв фінансові ресурси, він розподіляв бюджетні місця. У міністерства були абсолютно всі ниточки для управління вищими навчальними закладами. Це і призводить до корупції.

Такі функції необхідно було розділити. Наприклад, міністерство створює стандарти освіти, а контроль над дотриманням цих стандартів, акредитаційні та ліцензійні експертизи – це робота Національного агентства. Це колегіальний орган. У законі виписано процедуру обрання людей в нього, їхню ротацію, прописано, як уникнути конфлікту інтересів (наприклад, ректор не може бути у складі цієї структури). Таким чином ми балансуємо систему управління.

- Як зміниться процедура вступу до вузів?

- Цей закон повністю регламентує зовнішнє незалежне оцінювання. Його результати визначені як основний критерій, за яким вибираються студенти.

З іншого боку, ми пропонуємо з 2016 року нову систему формування державного замовлення та вступу до ВНЗ. Під час ЗНО людина сама визначить, в які навчальні заклади хоче вступити. На першому місці, припустимо, Національний університет ім. Тараса Шевченка, на другому – якийсь інший, на третьому – ще якийсь. А відповідне програмне забезпечення залежно від отриманих результатів ЗНО та ще якихось додаткових факторів (середній бал атестата, перемоги на олімпіадах) розподілятиме абітурієнтів. І зараз наше завдання – створення такого програмного забезпечення, його тестування. Щоб з 2016 року система могла запрацювати.

- Чи не приведе це до того, що частина вишів закриється?

- Сьогодні у нас мережа вузів дуже роздута. Незважаючи на те що всі вони дають дипломи державного зразка, якість навчання надзвичайно різна. І встановлюючи чесні, рівні правила конкуренції, ми створюємо умови для еволюційного упорядкування системи. Виживуть ті, хто дає гарну, якісну освіту, куди йдуть абітурієнти. А ті, хто працює погано, будуть змушені приєднатися до сильніших або закритися.

- І в першу чергу провінційні ...

- Насправді провінційні вузи можуть давати дуже якісну освіту. Є міф, що якщо вуз розташований у Києві, то він точно кращий, ніж вуз в якомусь обласному центрі. Це не так. Проблема в тому, що у нас немає об'єктивних рейтингів, які показували б рівень того чи іншого навчального закладу. Це завдання нової системи оцінки якості освіти, в тому числі і Національного агентства.

- А як бути із середньою освітою? Її теж чекають зміни?

- Безсумнівно. Зараз потрібно нормувати все освітнє законодавство. Закон про освіту і так був застарілий, а після закону про вищу освіту він зовсім не відповідає реаліям. Ми в парламентському комітеті працюємо над законом, який охоплюватиме все – від освіти дошкільної до освіти дорослих.

Зрозуміло, що якість середньої освіти надзвичайно впала. У дітей різний доступ до якісної освіти. Судячи з аналізу результатів ЗНО, у дітей сільських шкіл в п'ять разів менше шансів поступити на бюджет. А якщо є іспит з англійської, то їхні шанси менші в десять разів. Це дуже тривожна тенденція. І її треба змінювати саме реформуванням середньої освіти.

- Що має на увазі під собою ця реформа? Діти навчатимуться довше? Або, як і студенти, зможуть вибрати частину предметів?

- З приводу тривалості навчання ще йде громадська дискусія. Ми вже переходили до 12-річки, а потім повернулися до 11 класів. Я особисто прихильник додаткового року навчання, але якщо цей час буде витрачено на те, щоб частина дітей отримали свою першу професію, а решта – займалися підготовкою до вузу. За рахунок цього термін навчання на бакалавра можна скоротити з чотирьох до трьох років.

Але треба розуміти, що додатковий рік навчання в школі – це і додаткові витрати для державного бюджету. Особливо важливим завданням є зміна змісту освіти. Навчання в школі має бути спрямоване не на відтворення величезної кількості інформації, а на розвиток критичного мислення, вміння навчатися протягом життя.

***

Цей матеріал опублікований в № 31 журналу Корреспондент від 8 серпня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.