Яна Клочкова: Українському спорту потрібно орієнтуватися на Китай
Чотириразова олімпійська чемпіонка (двічі у Сіднеї-2000 та Афінах-2004) плавчиха Яна Клочкова розповіла Корреспондент.net про свої перемоги і стан українського спорту.
Від дня моїх перемог на Олімпіадах у Сіднеї та Афінах минуло чимало часу, і на багато речей я вже дивлюся інакше. Чи були ті успіхи несподіванкою? Раніше б я напевне відповіла, що це було сенсаційно, ніхто не чекав... А сьогодні розумію, що ті перемоги - більшою мірою закономірні.
Безумовно, у спорті фортуна та обставини дуже важливі, але без надзусиль самого спортсмена вони марні.
На жаль, сьогодні українське плавання не радує високими результатами.
Якщо проаналізувати останні десять років розвитку плавання в Україні, то причини все-таки лежать на поверхні. Головна з них - некомпетентність багатьох спортивних менеджерів, а по суті - чиновників у душі, які звикли існувати в системі координат успіхів Олега Лісогора, Яни Клочкової та ще двох-трьох осіб, які є винятком із правил і були якоюсь мірою подарунком для системи.
Коли плеяда цих спортсменів завершила свої виступи, з'ясувалося, що “король голий”. В умовах потужної світової конкуренції українська система розвитку плавання виявилася вельми вразливою. Покищо у нас немає єдиної командної машини, яка б була націлена на видачу з конвеєра чемпіонів, починаючи від юного віку. Якісний професійний спортсмен - це не кимось випадково “відритий”талант, а продукт системи, щоправильно працює, розвитку плавання, в цілому. Поки ми не будемо саме так мислити, то так і будемо розраховувати на якесь чудо. Спорт повинен бути не на словах, а на ділі одним із головних пріоритетів держави і люди, що працюють у його системі, повинні бути професійним обслуговуючим персоналом, які прокидаються і засинають з думкою про досягнення спортсменів. Якщо кожен буде на своєму місці, то результати прийдуть.
Reuters
Ми всі бачимо багато рухів тіла в частині публічної діяльності різних спортивних організацій. За фактом же все, у підсумку, криється за ширмою успішно-проведених піар-акцій з популяризації спорту. Порахували кількість учасників, кількість публікацій у ЗМІ, і вважаємо - з розвитком спорту, так само як і зі здоров'ям - у нас усе в порядку. А коли зачитуються профільними міністерствами звіти щодо стану здоров'я наших дітей і професійні результати спортсменів, у черговий раз задаємося питанням “хто винен?" І "що робити?" Особисто я вважаю, що спорт, так само як і вся система устрою нашої держави гостро потребує повногореформування. Велосипед придумувати не потрібно. Досить бути орієнтованими на успішний досвід таких країн як Китай. Багато хто у регулярних перемогах китайських спортсменів почав бачити якусь містику, а вся містика криється у філософії та підходах, про які я вже говорила.