Олег Лужний: Ми розуміли одне одного з напівпогляду

Капітан київського «Динамо» розповів Корреспондент.net про «золоту команду» кінця 1990-х, коли підопічні Валерія Лобановського гриміли в Лізі чемпіонів, обігруючи каталонську «Барселону» і мадридський «Реал».

Тоді зовсім інші футболісти були І зарплати у нас були інші - на порядок скромнішы Ми були незіпсованими Всі розуміли що якщо ти хочеш виїхати грати на Захід, потрібно гарувати до сьомого поту Працювати і ще раз працювати.

Футболісти тоді були з мізками І в житты і на полі. Нам просто соромно було погано грати Тому що ми жили серед людей ходили щодня вулицями і дивилися їм в очі.

Знаєте буває так сходяться зірки коли в команді опиняються найкращі з кращих. Такі команди прийнято називати « поколінням. Ось і в київському «» тоді всі були на своїх місцях.

Був Валерій Васильович Лобановський - недоторканний авторитет і натхненник Ми нічого не вигадували просто робили те що він говорив Кожен знав свою позицію свої завдання. Кожен знав куди побіжить товариш по команді наступної миті

Плюс до всього ми довгий час грали одним складом навчилися діяти як єдиний механізм. Ми розуміли один одного навіть не з півслова - з напівпогляду Ми були справжніми однодумцями.
Тоді команда підняла планку дуже високо - якщо «» не виходило з групи Ліги чемпіонів це сприймалося вболівальниками як трагедія А сьогодні в Києві вже й забули як звучить гімн головного клубного турніру Європи.

Зазначу що в тій команді не було легіонерів з далекого зарубіжжя ( в Києві були білоруси Валентин Белькевич та Олександр Хацкевич і грузин Кахабер Каладзе. Багато хлопців у стартовому складі ( Шовковський Владислав Ващук Андрій Шевченко починали свою кар'єру в «» з дитинства прийшовши до клубу малюками Хороша дитяча школа повинна давати хоча б одного футболіста в першу команду на рік. На жаль сьогодні в Києві немає і цього.