Україна: початок. Як здобувалася незалежність

24 серпня 1991 року був даний старт незалежній українській державі.

24 серпня 1991 року в Україні почалася нова епоха.

Після довгої боротьби за незалежність український народ знайшов власну державність. Відтоді день 24 серпня став державним святом, а перед країною виникли зовсім нові виклики і завдання.

Ось уже 23 роки Україна живе і розвивається самостійно, в напрямку, заданому в 1991 році.

За цей час країна багато чого добилася, але і зіткнулася з новими проблемами і кризами, були злети і падіння, приводи для радості і розладів, але про події 24 серпня 1991 українці ніколи не шкодували.

Напередодні незалежності

Радянська перебудова в Україні призвела до активізації суспільно-політичного життя і посилення національно-визвольного руху.

У вересні 1989 року виникає перша масова, фактично опозиційна до влади політична структура - Народний Рух за перебудову, який вимагав надання державної незалежності України. Його створення, як масової громадсько-політичної організації ознаменувало собою фактичну ліквідацію монополії Комуністичної партії України на політичну діяльність. В Україні по суті справи почалося формування реальної багатопартійної системи.

istpravda.com.ua

Установчі збори Народного руху України в 1989 році

Слідом за Рухом з'являються інші політичні організації та партії - Українська республіканська партія, Українська народно-демократична партія, Всеукраїнське політичне об'єднання «Державна самостійність України» та інші.

У березні 1990 року вперше відбулися вибори до Верховної Ради України в умовах відносного плюралізму. Незважаючи на нерівноправні умови, відсутність в опозиції повноцінного доступу до засобів масової інформації, вона, об'єднавшись в Демократичний блок, отримала майже третину голосів у Верховній Раді України. Згодом депутати від Демблоку оформилися в опозиційну структуру паралельної влади - Народну Раду.

Поява опозиції в республіканському парламенті дала імпульс політичному життю країни і сприяла продовженню національно-демократичних процесів.

16 липня 1990 року Верховна Рада приймає Декларацію про державний суверенітет України - ключовий документ на шляху набуття Україною незалежності. Фактично це була програма побудови незалежної держави.

Практично всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР. Однак це не означало революційної зміни поглядів комуністів. Заключним в Декларації стало положення про те, що принципи Декларації про суверенітет України будуть використані для укладення нового союзного договору.

День прийняття Декларації був оголошений святковим і вихідним на території України. При відсутності інших ритуалів у першу річницю прийняття Декларації комуністичні керівники урочисто несли квіти до пам'ятників Леніну, які обов'язково були в центрі кожного міста.

Декларація стала основою Акта проголошення незалежності і фундаментом для Конституції і законів України.

Після цієї події представники демократичної опозиції перейшли до більш радикальних дій. 30 вересня в Києві опозиціонери організували стотисячну демонстрацію, під час якої вимагали провести "круглий стіл" на зразок польського, де взяли б участь представники влади та всіх політичних сил.

Ще більш радикальну позицію зайняли студенти, які почали ще 2 жовтня 1990 року голодування в Києві. На площі Жовтневої Революції (нинішньому майдані Незалежності) створили наметове містечко, в подальшій історії України такий метод боротьби за власні права стане дуже актуальним.

Укрінформ
Перші намети на Майдані

19 серпня 1991 року в Москві почався путч, керований консервативними представниками партії, що виступали за збереження СРСР. Путчисти створили Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС).

Комітет заявив про свій намір відновити в країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Було заборонено політичну і громадянську діяльність, намагалися ввести надзвичайний стан з метою контролю за ситуацією в окремих республіках.

В Україні Центральний Комітет Компартії підтримав переворот. Посланник ДКНС генерал Варенников пообіцяв, що у випадку акцій опозиції на вулиці будуть виведені війська. Демократична опозиція запропонувала засудити заколот спеціальним рішенням Верховної Ради УРСР.

Укрінформ

Пам'ятний акт

Опозиціонери активізували своїх прихильників, що вимагали проголошення незалежності країни. Коли виявилося, що путчисти не мають шансів реалізувати свої наміри, Верховна Рада УРСР вирішила зібратися на позачерговій сесії.

Укрінформ

До зали засідань внесли синьо-жовтий прапор. Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності. Із присутніх в залі депутатів 392 проголосували "за", і тільки 4 - "проти".

Текст Акту про державну незалежність України

“Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення”.

Разом з прийняттям Акту депутати постановили провести 1 грудня референдум, який повинен легітимувати постанову Верховної Ради, і вибори Президента України.

Укрінформ

Проведення референдуму було необхідною умовою для додання акту конституційного статусу, оскільки відповідно до вимог Конституцій СРСР та Української РСР, тільки народ Української РСР, як володар всієї повноти влади в республіці, мав право приймати рішення про незалежність на референдумі.

Разом з тим Верховна Рада прийняла рішення про підпорядкування всіх військових формувань, дислокованих на території республіки, Верховній Раді України та створення Міністерства оборони України.
 

Рада запустила механізми створення незалежної держави, а паралельно ще й заборонила Комуністичну партію. До вечора 24 серпня над будівлею українського парламенту вже майорів жовто-синій прапор.

Побудувати незалежність України - це не костюм пошити. На нашому історичному шляху сам факт проголошення незалежності, юридичний її аспект, має величезне значення. Юридично Україна вийшла з-під влади Москви і стала незалежною країною. Ось це найголовніший підсумок двадцяти років незалежності, а не поточні політичні розбіжності

Остаточне оформлення держави

На референдумі 1 грудня 1991 року 90,32% громадян України проголосували за Акт проголошення незалежності України, заклавши основу для легітимації нової держави, як серед його громадян, так і на міжнародній арені.

Укрінформ

На виборах Президента України 61,59% виборців або 19,6 мільйонів осіб проголосували за Леоніда Кравчука, який став першим главою незалежної української держави.

Укрінформ

Україну визнали у світі, вона стала правонаступницею УРСР і частково СРСР. 22 серпня 1992 року Микола Плав'юк, останній Президент УНР в екзилі (1989-1992), урочисто передав Кравчуку відповідні повноваження і регалії.

Формально незалежна Україна стала продовжувачкою державно-національної традиції УНР і є правонаступницею Української Народної Республіки, що підтверджує давні державні та суверенні традиції українського народу.

Старт українській державі даний.