Ані Лорак: "В Україні живуть найталановитіші артисти"

Співачка, яка подарувала нашій країні срібло Євробачення-2008, зізналася Корреспондент.net, що рішення їхати на конкурс прийняла за допомогою монетки

Мій життєвий шлях був не простим, було багато випробувань і труднощів. Ми жили в бідності, але у мене була беззастережна віра в свою мрію і величезне бажання працювати для її здійснення. Моє творче життя, по суті, почалося з народження незалежної України. І сьогодні, коли ми відзначаємо 23 роки незалежності України, я відзначаю 21 рік своєї творчої діяльності. І, як артист, продовжую прославляти Україну з самого її народження як незалежної держави.

Я народилася в містечку Кіцмань, на західній Україні. Моїм першим будинком був той, де народився і жив чудовий український композитор і музикант Володимир Івасюк, який, по суті, був основоположником української естради і поп-музики.

Бабуся мені розповідала, що коли вони з мамою привезли мене в цей будинок, там була маленьке ліжечко, яке сім’яІвасюків, виїжджаючи, залишила після себе. І мене, крихітку, поклали в його ліжечко ... Тепер вже я не маю жодного сумніву, що це був перший знак долі, про те, що я стану співачкою.

Коли мені було 4 роки, одного разу на дитячому майданчику, абсолютно несподівано для оточуючих, я почала голосно співати. Всі пісні, які до цього чула по радіо - Пугачову, Ротару. Навколо мене непомітно почав збиратися натовп - мами з дітлахами, просто перехожі. Саме тоді я почула свої перші оплески. Пам'ятаю, як мені подобалося співати для цих людей, дарувати їм радість, і вже тоді зародилося бажання стати співачкою. Тому що це приносить задоволення. А ще тоді до мене підійшла одна бабуся і раптом простягнула металевий рубль. Сказала: «Візьми, дитинко, в своєму житті ти заробиш дуже багато таких!»

Я брала участь в різних конкурсах, деякі з них були доленосними, як, наприклад, «Первоцвіт» в 1992 році, де я познайомилася зі своїм продюсером. Потім в 1995 році був конкурс «Ранкова зірка», де власне і з'явилася Ані Лорак.

У 1996 році, в Нью-Йорку відбувся конкурс «Big-Apple music 96», куди я потрапила досить важко.

Як було страшно, коли, оголошуючи результати, ведучий не назвав мого імені під час оголошення 3-го і 2-го місця, і яке було щастя, коли він оголосив: «Гран-прі всесвітнього конкурсу молодих виконавців - Ані Лорак, Україна!"

У ці секунди відчуваєш величезну гордість за свою країну. Коли я повернулася до Києва і отримала звання Заслуженої артистки України, пам'ятаю, сказала: «Я дожила до цього моменту!»

Подумалося, як важливо отримувати нагороди за життя, щоб ці нагороди надихали на подальші вчинки. А тоді ми об'їздили всю Україну, мене стали запрошувати на зарубіжні гастролі, і я зрозуміла, що моя популярність вийшла за межі нашої країни.

Я завжди була аполітичною людиною. Тому що, вважаю, що музика повинна бути поза політикою. І яким стало для мене випробуванням, коли в 2005-му році, з політичних міркувань, не я представляла Україну на конкурсі «Євробачення», хоча була переможцем національного відбору. Але я все одно залишилася вірна музиці і служінню людям. І ніякої злості від мене не дочекалися в той період. Хоча багато дивувалися, чому я мовчу, не заперечую проти цього несправедливого рішення.

Але я вірю в Бога і точно знаю, що коли багато працюєш і довіряєш своїй долі, рано чи пізно вона тобі посміхається. І в 2008 році без всяких відбіркових конкурсів, президент Першого Національного телеканалу звернувся до мене з проханням представляти Україну на всесвітньому конкурсі «Євробачення-2008». Хоча тоді для мене ця тема була закрита. Після тижня роздумів я підкинула монетку, і три рази вона відповіла мені «так». Тоді для себе всередині я прийняла рішення поїхати, хоча мені воно далося дуже нелегко. Я зрозуміла, що просто зобов'язана це зробити. Тому що люблю свою країну і хочу гідно представляти Україну в Європі.

Ми проробили величезну роботу. І яке було щастя, коли величезна кількість глядачів з різних європейських країн, стоячи, аплодувала моїй пісні Shady lady і нашому сріблу! Усі тоді розуміли, що справжню перемогу здобула Україна.

Reuters

Я отримала нагороду - серце Євробачення: Artistic Award Eurovision Song Contest, яку вручають найкращому артисту конкурсу. Моя Shady Lady займала лідируючі позиції в рейтингах провідних радіостанцій країн Європи, що принесло мені британську нагороду Best Female Singer 2008 Eurovision Song Contest Radio Award. Це стало найкращою відповіддю тій несправедливості, яка була в якийсь момент в моєму житті.

Повернувшись додому, я отримала з рук президента звання Народної артистки України «За вагомий особистий внесок у популяризацію української культури у світі та високу пісенну майстерність». І донині всі нагороди, які я отримую в Україні та за її межами, є прославлянням України, формуванням позитивного образу нашої країни. Я щаслива, що та музика, яка звучить, мої концертні програми, мої пісні, мої кліпи - це український продукт, і сьогодні він визнаний у світі.

Окрему і дуже важливу частину мого життя займає благодійність. У 2004 році я стала Послом Доброї Волі ООН з питань боротьби з ВІЛ/СНІД в Україні. Я завжди готова допомагати людям, які потребують підтримки. Це стало моїм внутрішнім обов'язком, тому тема благодійності для мене дуже особиста. Я з багатодітної сім'ї, мої батьки розлучилися до мого народження, я росла і виховувалася у школі-інтернаті. Зі мною вчилися дітки, яким не вистачало любові і тепла. Так не повинно бути. Найбільше бажання кожної дитини, щоб у неї були мама і тато. Тому я стала голосом благодійної програми «Сирітству - ні!» Фонду «Розвиток України», щоб привернути увагу до проблеми сирітства в країні.

Reuters

У моєму житті було багато вдалих моментів, але були й дуже складні. Я намагаюся ніколи не забувати про двох ошуканок - удачі й невдачі, які часто йдуть рука об руку. І щодня вчуся чомусь новому. Я знаю, як важливо бути мудрим і дотримуватися свого шляху. І точно знаю: все, що ми маємо - це результат того, що ми віддаємо.

Я вважаю, що шоу «Кароліна», присвячене 20-річчю моєї творчої діяльності, яке ми показали в Україні і в інших країнах - це і є вдосконалення себе, як артиста.

Шоу - абсолютно український продукт: український артист, український режисер, українські дизайнери. Моя команда виконала величезну роботу: ми готували програму близько року, і результат виправдав всі очікування. Коли десять тисяч осіб в єдиному пориві співають твої пісні - ти просто не віриш своєму щастю. Особливо приємно, коли люди навіть за кордоном з любов'ю і радістю зустрічають блок пісень, присвячений моєму земляку, композитору Володимиру Івасюку. А я відчуваю задоволення, коли розповідаю їм про буковинський край, про моє коріння, про мою історію, без якої немає майбутнього. Відчуваю себе щасливою артисткою і вдячна Богу, долі та моїм глядачам за те, що у мене є.

Я впевнена, що в Україні живуть найталановитіші артисти. Але зірками стають лише найбільш працьовиті, терплячі й витривалі. Тому що артист - дуже складна професія. Не достатньо лише таланту, треба мати характер, силу волі і нескінченну завзятість.

Я побувала в багатьох країнах світу, але ніде немає таких гір Карпат, такої природи, таких річок і морів, таких душевних людей, такого багатства, подарованого самою природою, що здається, сам Бог поцілував Україну. І, незважаючи на всі випробування, які випали нашій країні, я вірю в Україну, я вірю в людей.

Добро переможе! Слава Україні!