Розкрита таємниця рухомих каменів Долини Смерті

Тривалий час залишалося загадкою, з якої причини камені повільно пересуваються по дну висохлого озера Рейстрек-Плайя (національний парк Долина Смерті, Каліфорнія).

Вчені на чолі з палеобіологом Річардом Норіссом повідомили, що вони розкрили таємницю рухомих каменів у Долині Смерті. Результати своїх досліджень вони опублікували в журналі PLoS ONE, повідомляє Lenta.ru.

Тривалий час залишалося загадкою, з якої причини камені повільно пересуваються по дну висохлого озера Рейстрек-Плайя (національний парк Долина Смерті, Каліфорнія). Зміну положення каменів легко простежити за довгими слідами, які вони лишають на глинистому дні мертвої водойми.

Маса каменів не перевищує 320 кілограм, а сліди, які вони залишають за собою при русі, тягнуться на відстані до декількох сотень метрів. Об'єкти можуть змінювати напрями свого руху, а сама зміна положення може відбуватися один раз за кілька років.

Був запропонований ряд пояснень такого природного феномену, однак у своєму новому дослідженні вчені заявили, що змогли безпосередньо спостерігати рух каменів.

Для цього вчені використовували 15 каменів, ідентичних природним (проводити експерименти з каменями з самої долини фахівцям не дозволила адміністрація парку), які взимку 2011 року розмістили на дні висохлого озера. Дослідники встановили на об'єктах високоточні навігаційні датчики, які стежили за зміною положення штучних і природних каменів.

У грудні 2013 року вчені виявили, що дно озера Рейстрек-Плайя покрилося шаром води заввишки близько восьми сантиметрів, після чого деякі камені змінили своє положення. Одні з них переміщувалися на швидкості до п'яти метрів в секунду на відстані не менше трьох міліметрів, тоді як інші рухалися повільніше - по кілька сантиметрів в секунду.

Рух каменів відбувалося протягом різного періоду часу - від кількох секунд до 16 хвилин - в сонячні та ясні дні, які наступали після морозних ночей. Ранкове сонце викликало танення льодової кірки, яка до середини дня розпадалася на пластини завдовжки до декількох десятків метрів. Під дією вітру ці пластини льоду і штовхали по глиняному дну камені.

Дослідники відзначають, що на рух каменів впливають кілька факторів, в першу чергу - добові перепади температури взимку, прибережний вітер і характер грунту на дні озера. Між тим автори зауважують, що невисока товщина льодової кірки компенсується великими розмірами льодових пластів і нерідко малими відстанями, на які переміщуються камені.

Вчені припускають, що на рух об'єктів здійснює також вплив і зміна клімату. На їхню думку, через загальне потепління такі переміщення стали відбуватися рідше.