ВВС: Чому відносини Росії та НАТО зіпсувалися ще до України

Відносини Росії та НАТО погіршувалися роками, незважаючи на окрему плідну співпрацю в Афганістані, боротьбу з піратством на морі та спільні миротворчі операції, пише Лоуренс Пітер, кореспондент BBC News.

Український конфлікт підштовхнув відносини Росії та НАТО до нового охолодження, і є побоювання, що підозрілість і ворожнеча часів холодної війни знову повернулися.

Відносини погіршувалися роками, незважаючи на окрему плідну співпрацю в Афганістані, боротьбу з піратством на морі та спільні миротворчі операції.

НАТО звинувачує Росію у відправленні регулярних військових частин і важкого озброєння до Східної України для допомоги сепаратистам. Деякі називають це прихованим вторгненням. Росія відкидає звинувачення і звинувачує прозахідний уряд України в агресії.

Які інші причини призвели до нинішнього охолодження відносин НАТО з Росією?

Розширення на Схід

Кінець комунізму привів до вимог політиків Східної і Центральної Європи щодо членства в НАТО для захисту від будь-якої майбутньої агресії з боку Росії. Членство в НАТО також розглядалось як знак прихильності до західних цінностей і стандартів.

1999 року - майже через 10 років після падіння Берлінської стіни - до НАТО прийняли три колишні країни Варшавського договору: Чехію, Угорщину та Польщу.

Інші колишні країни радянського блоку вступили в НАТО у 2004 році: країни Балтії (Естонія, Латвія, Литва), Болгарія, Румунія, Словаччина і Словенія.

Росію особливо розлютило розширення НАТО на країни Балтії, які були раніше частиною СРСР і розглядалися Москвою як частина "ближнього зарубіжжя". Ця фраза, яку зазвичай використовують російські політики, базується на припущенні, що колишні радянські держави не повинні діяти проти стратегічних інтересів Росії.

На саміті НАТО в Уельсі цього тижня, Фінляндія - не-член НАТО - має підписати угоду Host Nation з Альянсом, до якого входять 28 країн. Це означає, що Фінляндія надаватиме силам НАТО логістичну підтримку - хоча і не буде для них базою - на своїй території. Жодна з країн НАТО не має з Росією такого довгого кордону, як Фінляндія.

Швеція також вирішила підписати угоду, але дата ще не визначена. Ці дві північні країни вже тісно співпрацюють з НАТО і можуть стати членами в майбутньому.

На початку 2008 року Альянс також відкрив перспективу майбутнього членства в Альянсі для Грузії. Кремль побачив у цьому пряму провокацію, так само, як і у випадку більш тісних зв'язків НАТО з Україною.

Минулого місяця прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив, що проситиме парламент відкрити шлях для членства країни в НАТО. Раніше його заблокував колишній президент Віктор Янукович, друг Москви, якого усунули з посади в лютому після масових протестів у Києві.

Протиракетна оборона

Розвиток систем протиракетної оборони під проводом США непокоїть Росію.

НАТО стверджує, що щит для перехоплення ракет матиме виключно оборонну функцію, не становитиме загрози для Росії і що він призначений, щоб перешкодити будь-якому майбутньому ракетному удару країни, що не визнає міжнародних норм. В цьому контексті як потенційні загрози безпеці Заходу розглядаються Іран і Північна Корея.

Росія хотіла мати рівноправне партнерство з НАТО в розробці такої системи. Але це прагнення не мало розвитку, і НАТО почало розгортання ракет-перехоплювачів і радарів в Румунії, Чехії та Польщі.

У грудні 2013 у відповідь на цей проект НАТО Росія дислокувала мобільні тактичні ракети Іскандер у Калінінградському анклаві.

Грузинський конфлікт

Коротка війна Росії проти Грузії в серпні 2008 року зіпсувала відносини з НАТО.

Під час війни Росія підтримала сепаратистів у двох регіонах Грузії - Південній Осетії та Абхазії. Росія розгромила грузинську армію, яка намагалася відновити контроль над Південною Осетією.

Росія ввела війська в Грузію - в певний момент вони підійшли майже впритул до столиці Тбілісі - і Захід назвав дії Москви непропорційними. Пізніше Росія визнала два відокремлених регіони незалежними, але насправді це стало замороженим конфліктом, оскільки регіони не визнали на міжнародному рівні.

НАТО призупинило Раду Росія-НАТО, створену у 2002 році, після чого Росія призупинила військову співпрацю з НАТО. Відносини розморозили наступного року.

Конфлікт у Косові

Росія - історичний союзник Сербії - стійко підтримувала Белград у конфлікті в Косові.

Сербія ніколи не визнавала відділення Косова - досягнутого за допомогою НАТО в 1999 році - хоча вона погодилась не блокувати шлях Косова до членства в ЄС. Багато інших країн також не визнали незалежність Косова, оголошену 2008 року.

Росія заморозила військову співпрацю з НАТО невдовзі після того, як Альянс почав широкомасштабні бомбардування Сербії в 1999 році.

Косово, населене переважно етнічними албанцями, відокремилось внаслідок збройного повстання сепаратистів, і жорстокість сербських сил безпеки спричинила міжнародне обурення. НАТО втрутилося, коли цивільні почали масово тікати від сербського режиму до сусідніх країн.

Під час цієї інтервенції відбулось напружене протистояння з російськими військами в столиці Приштині, але незабаром напруження було зняте.

Суперечки щодо Договору

У 2007 році Росія призупинила своє дотримання Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ).

Договір, що обмежує кількість ключової військової техніки в окремих регіонах, підписали західні країни і країни колишнього Варшавського договору в 1990 році. Його переглянули в 1999 році з урахуванням інтересів колишніх радянських сателітів, що вступили до НАТО.

Однак Альянс - на відміну від Росії - відмовився затвердити зміни, наполягаючи на тому, що Москва повинна спочатку вивести свої війська, що залишились в Грузії і Молдові.

НАТО оголосило про плани з розгортання кількатисячних сил швидкого реагування у Східній Європі, ближче до кордонів Росії.

Сили, які можуть бути мобілізовані протягом 48 годин, складаються з військ держав-членів на ротаційній основі.

Такий крок міг би ще більше підірвати ДЗЗСЄ, хоча НАТО наполягає, що нові сили не матимуть постійних нових баз.

Джерело: ВВС Україна