ВВС Україна: Шлях Ляшка. Радикальна боротьба за виборців

Політик, партія якого перед виборами посідає другу позицію в електоральних рейтингах, ще рік тому мав репутацію парламентського скандаліста та 1% підтримки, пише Віталій Червоненко у матеріалі для ВВС Україна.

На старті парламентської гонки Олег Ляшко вважається одним із її фаворитів.

Різні соціологічні дають його Радикальній партії трохи більше 10%. Його політична сила йде одразу за лідером симпатій – президентським Блоком Петра Порошенка. Але більшість експертів та журналістів, не кажучи про простих громадян, навряд чи змогли б назвати багато відомих соратників Ляшка.

Протягом останнього року Олег Ляшко був частим гостем на деяких загальнонаціональних телеканалах, після чого отримав звинувачення у тісній співпраці з власниками цих медіа ресурсів.

Судові вироки 90-х

Олег Ляшко народився 3 грудня 1972 року у Чернігові. З 90-х років почав працювати журналістом у Києві, а з 1992 року став редактором газети "Комерційні вісті" міністерства зовнішньоекономічних зв’язків України.

Саме у цей період в Олега Ляшка виникли перші проблеми з правоохоронними органами. У 1994 році його арештували та звинуватили у кримінальному злочині, не пов’язаному з журналістською діяльністю.

Він отримав тюремний термін, проте невдовзі його звільнили нібито за амністією, а пізніше цю судимість повністю зняли.

Інцидент підтверджує відео допиту Ляшка правоохоронцями у той період, яке було опубліковане у 2010-у й стало відомим завдяки скандальному сексуальному змісту розмови Олега Ляшка зі слідчим.

На тому відео начебто Ляшко розповідає слідчому прокуратури про свій гомосексуальний зв'язок з високопоставленим чиновником, якого він називає "Боря".

Олег Ляшко назвав зміст допиту сфабрикованим та змонтованим. Проте слідчий підтвердив ЗМІ, що запис мав місце.

У 1999 року судимість з Ляшка була повністю знята, про що свідчить Європейського суду з прав людини у наступній кримінальній справі, в якій фігурував політик.

У другій половині 90-х років Олег Ляшко працював головним редактором газети "Політика", яка в 1997 році надрукувала низку матеріалів з критикою тогочасного в.о. прем’єр-міністра Василя Дурдинця та інших чиновників.

В 1999 році суд закрив газету нібито за розголошення державної таємниці, а Олег Ляшко був засуджений за наклеп до умовного покарання.

У 2001 році статті Кримінального кодексу, за якими засудили Ляшка, прибрали з кримінального кодексу і його звільнили від відповідальності.

У 2006 році, після багаторічної тяганини, Олег Ляшко виграв у цій справі позов до України у Європейському суді з прав людини.

Після закриття "Політики" він до 2006 року працював редактором газети "Свобода", в якій часто виходили матеріали з критикою влади.

У 1998 році Ляшко отримав диплом про вищу освіту за спеціальністю юриста в Харківському педагогічному університеті.

Співпраця з Тимошенко

Після Помаранчевої революції Олег Ляшко, який мав репутацію скандального журналіста, приєднався до Блоку Юлії Тимошенко й за її списком пройшов до Верховної Ради.

На дострокових виборах 2007 року він знову отримав місце у прохідній частині БЮТ, а в Раді посів престижну посаду заступника голови бюджетного комітету. В цей час Олег Ляшко став одним з найвідоміших спікерів політичної сили Юлії Тимошенко.

Після її поразки на президентських виборах стосунки Олега Ляшка з Юлею Володимирівною погіршились.

19 жовтня 2010 року фракція БЮТ виключила його зі свого складу "за співпрацю з коаліцією більшості", зокрема, його звинуватили у голосуванні за внесення змін до Конституції разом з пропрезидентською більшістю за перенесення парламентських виборів з 2011 на 2012 рік.

Після цього Олег Ляшко розвиває власний партійний проект – Радикальну партію. Політик почав створювати образ радикального борця з "режимом Януковича", активно засуджуючи політичні переслідування Юлії Тимошенко.

Після опублікування відео з розмовами гомосексуального характеру, невід’ємною частиною публічного іміджу Ляшка стала його цивільна дружина та донька.

Ляшко став учасником низки епатажних витівок, а особливою ознакою його політичного іміджу стали вила, за допомогою яких він обіцяв вигнати з коридорів влади всіх корумпованих чиновників.

У Верховній Раді Олег Ляшко також підтримував свій імідж "борця з режимом", а його палкі промови призводили до конфліктів.

Зокрема, після образи віце-спікера Адама Мартинюка, останній у травні 2012 року побив Ляшка у президії Верховної Ради.

На парламентських виборах 2012 року Олег Ляшко зареєстрував власну Радикальну партію, проте сам балотувався в окрузі в Чернігівській області.

Представники опозиції під час кампанії звинувачували його у співпраці з адміністрацією Віктора Януковича й називали його партію технічною, вказуючи, що його виборча кампанія є дуже дорогою.

Також їх дивувало, що Ляшко був частим гостем на ефірах провладних телеканалів, куди інші опозиціонери потрапляли набагато рідше.

Олег Ляшко такі заяви спростовував, а вибори в окрузі виграв з результатом понад 50%.

Радикальна партія на виборах 2012 року набрала 1,08% голосів виборців.

Вже під час подій Євромайдану в ефірі одного з телеканалів відомий ведучий Савік Шустер , що Ляшка на ефіри його програми часто рекомендували запрошувати з адміністрації президента.

Ріст рейтингу

У Верховній Раді нового скликання Олег Ляшко залишився позафракційним та продовжував критику президента Віктора Януковича.

Попри конфлікти з представниками тогочасної опозиції, з початком подій на Євромайдані долучився до протестів й був частим гостем головної сцени на Майдані Незалежності.

На довиборах в проблемних округах 15 грудня 2013 року Ляшко навіть узгодив кандидатуру свого соратника Андрія Лозового в 94 окрузі як єдиного від опозиції після зняття кандидата від "Батьківщини" Віктора Романюка.

Після відсторонення від влади Віктора Януковича Олег Ляшко займав радикальну антиросійську позицію, а на президентських виборах давав обіцянки швидко повернути Крим Україні.

З початком АТО на сході України Олег Ляшко створив свій окремий спецбатальйон та з’являвся на передовій.

У соціальних мережах публікувались безліч знімків з Олегом Ляшком у зоні бойових дій й він здобув імідж одного з найактивніших учасників антитерористичної операції. 11 травня в інформаційних простір через соціальні мережі навіть вкинули "качку", що Олег Ляшко потрапив у полон бойовиків "ДНР".

На тлі цих подій на президентських виборах Олег Ляшко отримав понад 8% голосів виборців і посів третє місце.

Після виборів Ляшко ще більше радикалізував свою риторику з вимогою активніше боротися із сепаратистами та ввести надзвичайний стан. Правозахисники навіть його у порушенні прав людини на сході України.

Вже звичні скандали продовжують його супроводжувати.

14 серпня у кулуарах парламенту Олег Ляшко наполегливо дорікав депутату Олександру Шевченку нібито у відсутності допомоги бійцям АТО. У підсумку Шевченко побив опонента перед телекамерами і той втратив свідомість.

Політик також посварився з губернатором Дніпропетровської області Ігорем Коломойським та його командою, й останні тижні між ними постійно відбувається публічне з’ясування стосунків і лунають взаємні образи.

Нещодавно під час ефіру на одному з телеканалів трапився черговий скандал. Журналіст Мустафа Наєм звинуватив Олега Ляшка у співпраці з колишнім головою адміністрації президента Сергієм Льовочкіним, що політик одразу ж заперечив.

Джерело: ВВС Україна