Корреспондент: Альма-мачуха. Як облаштовуються студенти вузів із зони АТО
Для тисяч студентів донбаських вузів війна на їхній землі не стала приводом кинути навчання. Молоді, котра побажала залишити зону АТО, українські вузи запропонували вільні слухання зі стипендією та місцем у гуртожитку, пише Руслан Іванов у №36 журналу Корреспондент від 12 вересня 2014 року.
Вперше за чотири роки навчання 20-річна студентка юрфаку Донецького національного університету (ДНУ) Карина Штепа пішла на лекції не 1 вересня, а два дні потому. І справа зовсім не в бажанні погуляти ще кілька погожих днів. Студентка запізнилася на заняття, оскільки переводилася з рідного вузу в столичний – Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (КНУ).
«Бажання перевестися з'явилося відразу, коли почалися бої [в Донецьку], – згадує Штепа. – У середині липня я поїхала в Київ, а ближче до серпня почала ходити по різних університетах столиці, підшукуючи найбільш відповідний».
За її прикладом пішли як мінімум 8 тис. студентів донбаських вузів – саме така кількість заяв про переведення в інститути та університети мирної частини країни надійшла до Міністерства освіти і науки (МОН) із зони АТО, і вона продовжує зростати.
На Донбасі зареєстровано майже 215 тис. студентів у 108 вузах, але навчальний рік розпочався тільки в 39 з них
За даними освітнього відомства, на Донбасі зареєстровано майже 215 тис. студентів у 108 вузах, але навчальний рік розпочався тільки в 39 з них. Решта через бойові дій поки що не відкрилася.
Перед більшістю молодих людей постало питання – чекати відкриття свого вузу або, не втрачаючи часу, вирушити доучуватися подалі від війни.
У міністерстві і вузах аж до 1 вересня не могли визначитися зі статусом та умовами, на яких «велика земля» візьме академічних переселенців.
«Багатьом контрактникам не зарахували літню сесію [яку скасували в районах бойових дій]. У підсумку виходило, що їм потрібно вчитися [повторно той самий курс] ще один рік і платити за це гроші», – озвучує Корреспонденту лише одну з проблем, з якими довелося зіткнутися студентам, Станіслав Куценко, голова громадської правозахисної організації Українська студентська спілка (УСС).
Студентам зі сходу була запропонована тимчасова форма продовження навчання на найближчі півроку – вільні слухання на відповідних факультетах у вузах інших міст зі збереженням стипендій та місцями у гуртожитках
У підсумку тисячам студентів зі сходу країни була запропонована тимчасова форма продовження навчання принаймні на найближчі півроку – вільні слухання на відповідних їхнім спеціальностям факультетах у вузах Харкова, Запоріжжя, Львова, Києва та інших міст зі збереженням стипендій та наданням місць у гуртожитках.
Хоча і в більш віддаленій перспективі повернення в рідні міста більшість студентів вважає малоймовірною, сподіваючись залишитися у своїх нових альма-матер.
Навчальна тривожність
Вузи Донбасу, що залишилися на плаву, повинні самостійно визначитися з терміном початку навчального року, керуючись обстановкою в регіоні, – таке розпорядження вони отримали від МОН.
1 вересня відкрили двері тільки ті інститути, що розташовані на території, контрольованій українською армією. Втім, міністерство визначило і долю тих ВНЗ, що залишилися в зоні, захопленій сепаратистами. Там навчання розпочнеться ймовірно 1 жовтня з поправкою на розвиток ситуації.
Цікаво, що цю саму дату початку навчального року оголосили і самі сепаратисти в Донецьку та Луганську. Їхні лідери стверджують, що частина тамтешніх вузів вже перейшла у підпорядкування місцевій владі і намагається налагодити навчальний процес.
У вузах міст, які межують із зоною АТО, де почалися лекції, аудиторії майже порожні
Тим часом у вузах міст, які межують із зоною АТО, де почалися лекції, аудиторії майже порожні. Викладачка з Алчевська, не називаючи своїх імені та прізвища, розповідає Корреспонденту, що лави її студентів порівняно з минулим навчальним роком суттєво порідшали.
«Частина з них перевелася в інші українські вузи, деякі поїхали вчитися до Росії, – пояснює вона. – А залишилися переважно ті, кому нема за що і нема куди їхати».
За її словами, багатьом студентам східного регіону через бої вкрай складно навіть просто дістатися після канікул до свого вузу.
«У нас зараз склалася ситуація, що з околиць Єнакієва, що за 60 км від нас, простіше добратися в Київ, Харків, Бердянськ і навіть Москву, ніж в Алчевськ, – зазначає викладачка. – А основний контингент – це саме хлопці з глибинки».
З 215 тис. донбаських студентів на навчання в свої вузи вийшли в кращому разі 100-110 тис. Багато з тих, хто тимчасово залишився за бортом, елементарно не можуть зв'язатися зі своїм вузом
За оцінками експертів, з 215 тис. донбаських студентів на навчання в свої вузи вийшли в кращому разі 100-110 тис. Багато з тих, хто тимчасово залишився за бортом, елементарно не можуть зв'язатися зі своїм вузом через постійні перебої мобільного та стаціонарного телефонного зв'язку.
Поки частково проблему продовження навчання вдається вирішувати за допомогою інтернету – зараз це єдиний вид стабільного зв'язку в регіоні. Зокрема, на це роблять ставку в ДНУ – для тутешніх викладачів не було б щастя використовувати в роботі сучасні методи інтернет-комунікації, так нещастя допомогло.
Але дистанційний метод виручає далеко не у всіх випадках. Наприклад, він зовсім не підходить медикам-старшокурсникам – їм необхідна практика в лікарнях, тому вони поспішають перевестися в інші міста.
«Деякі мої однокурсники повернулися в Донецьк, тому що сподіваються на поліпшення ситуації і що навчальний рік все ж розпочнеться 1 жовтня, – розповідає Андрій Жлуктар, третьокурсник ДНУ. – Але ж невідомо, що буде далі, і я вирішив не чекати, а діяти».
У підсумку Жлуктар, який півтора місяці тому залишив рідне місто, став вільним слухачем хімфаку КНУ. Цей статус означає, що формально він вважається студентом ДНУ, але фактично вчиться і отримує стипендію в Києві.
МОН вибрало таку схему тимчасової «евакуації» східних студентів в інші міста, щоб зберегти викладацькі колективи вузів в охоплених війною регіонах
МОН вибрало таку схему тимчасової «евакуації» східних студентів в інші міста, щоб зберегти викладацькі колективи вузів в охоплених війною регіонах. Якби студентам дозволили перевестися з Донбасу на звичайних підставах, вони б вже не захотіли повертатися на навчання додому – у підсумку місцеві інститути можуть взагалі закритися через нестачу слухачів.
Зараз статус вільного слухача дають усім охочим студентам із зони АТО. Крім безперервності отримання знань він гарантує стипендію і місце в гуртожитку, щоправда, поки лише на півроку.
Подальша доля учнів залежатиме від розвитку ситуації на сході.
Перевідні картинки
Після довгих літніх роздумів чиновники МОН дозріли до остаточного рішення щодо студентів із зони АТО мало не 1 вересня. У підсумку вони максимально спростили процедуру переведення – для його оформлення достатньо паспорта і заяви.
При цьому студенти продовжують отримувати стипендії, їм не потрібно здавати іспити скасованої літньої сесії, а контрактники отримали відстрочку в оплаті навчання. Правда, є й обмеження – в одну студентську групу зараховують не більше п'яти новачків із зони АТО.
Чиновники МОН дозріли до остаточного рішення щодо студентів із зони АТО мало не 1 вересня. У підсумку вони максимально спростили процедуру переведення – для його оформлення достатньо паспорта і заяви
«Просте і швидке зарахування, для контрактників – півроку безкоштовного навчання, на такий самий термін безкоштовне житло в гуртожитку, – задоволена плюсами свого переведення в Київ майбутній юрист Штепа. – А ще тут дуже доброзичливі викладачі та однокурсники».
Під час пошуків нового вузу практично скрізь були вільні місця, каже студентка. Приміром, її могли оформити в Український національний університет фінансів та міжнародної торгівлі, але Штепа вирішила вибрати головний вуз столиці до пари своєму центральному університетові в Донецьку.
Легкість оформлення вільним слухачем підтверджує і п`ятикурсниця медичного факультету Луганського національного університету (ЛНУ) Євгенія Хаврель, а нині – студентка аналогічного факультету Харківського національного університету ім. Каразіна (ХНУ).
«Я не збиралася переходити в інший вуз, бо нам довго обіцяли, що ми продовжимо навчання в нашому, – зізнається Хаврель. – І вони [керівництво університету] досі щось там налагоджують, але поки це все нереально».
Не чекаючи кращих часів, Хаврель на початку серпня переїхала до родичів у Харків і була здивована наявністю вільних місць у головному вузі міста і тим, з якою легкістю її взяли на бюджет.
«Напевно, просто мало хто [на Донбасі] знає, що в Каразіна є медичний факультет», – усміхається вона.
А інша співрозмовниця Корреспондента, Світлана Любимова, студентка філософського факультету ДНУ, стала однією з небагатьох, хто переїхав зі сходу на захід України.
«Вирішила, що вчитимуся у Львові, – міркує вона. – Це патріотичне місто, мені тут подобається, і хочеться, щоб у всій країні було спокійно, як тут».
Колишня учениця однієї з українських шкіл Донецька, Любимова тепер не відчуває жодного дискомфорту в україномовному місті. Столиця Галичини настільки підкорила її, що після навчання студентка планує залишитися у Львові, незважаючи на те що її сім'я залишилася в Донецькій області.
А от з колишніми однокурсниками по ДНУ вона спілкуватися перестала – через відмінності в політичних поглядах, пояснює Любимова. Студентство Донбасу, як і все українське суспільство, події на сході розкололи на два табори.
Ті, хто пов'язує своє майбутнє з Україною, намагаються облаштуватися і навчатися тут, а прихильники альянсу з РФ виїжджають до російських вузів
Ті, хто пов'язує своє майбутнє з Україною, намагаються облаштуватися і навчатися тут, а прихильники альянсу з РФ виїжджають до російських вузів. Щоправда, переважно це поки що діти біженців, які в змозі заплатити за навчання, – тамтешні вузи беруть українців в основному на контрактній основі.
Як у процентному відношенні розкидала доля студентів зі східних регіонів, експерти оцінити не беруться, на відміну від самих учнів. Любимова, наприклад, стверджує, що з 50 осіб її курсу до Росії виїхали десять.
Майбутні медики, за словами Хаврель, виявилися патріотичнішими: в російські вузи перейшли від сили осіб п'ять із сотні. При цьому ніхто з однокурсників студентів, опитаних виданням, навчання не кинув.
Семестр надії
Уже зараз багато тих, хто перевівся, турбуються про те, що робитимуть після закінчення піврічного пільгового періоду.
«У Києві навчання коштує 30 тис. грн, а в Донецьку – 18 тис., тому якщо мені запропонують навчання за контрактом, то я не погоджуся, – припускає Штепа. – Швидше за все, шукатиму вуз подешевше і переводитися туди. Поки придивляюся до Національного авіаційного університету, там теж є юрфак».
На запит Корреспондента про ситуацію чиновники МОН у відведений законом строк не відповіли. Хоча, за даними джерела журналу в одному з департаментів міністерства, освітнє відомство дальніх перспектив поки що не бачить.
«Про які плани на півроку вперед може зараз ітися, якщо ніхто не знає, що буде в країні через тиждень?!» – задає риторичне питання співробітник МОН.
За словами чиновника, теоретично можливі кілька сценаріїв продовження навчання для студентів із зони АТО. Один з них – продовжити пільговий режим ще на півроку, якщо ситуація на сході не стабілізується. Однак у цьому випадки вузи почнуть нести збитки, якщо вони не будуть, як і раніше, отримувати від контрактників внески за навчання – в середньому 20-30 тис. грн на рік, а також плату за гуртожиток – 200-300 грн на місяць зі студента.
Тому можливий другий варіант – студентам запропонують продовжити статус вільного слухача з правом повного переведення в обраний вуз. Але при цьому їх зобов'яжуть платити за навчання та гуртожиток, хоча і з відстрочкою.
У разі найгіршого розвитку подій експерт прогнозує третій варіант – продовження навчання в рідному вузі дистанційно. Такий проект – тільки для старшокласників, які закінчують школу екстерном, – кілька років діє на базі запорізького регіонального освітнього ресурсу Школа сучасних знань. У кожному разі, за словами співробітника МОН, остаточне рішення прийматиметься лише взимку 2015-го.
«Ви ж розумієте, що сьогодні інтернет на сході є, а завтра рвоне десь снаряд – і де буде це навчання онлайн? – запитує чиновник. – Тому поки дотримуємося принципу: сподівайся на краще, але готуйся до гіршого. Буде мир – все налагодимо. Ну а якщо продовжиться війна, тоді не знаю. Будемо викручуватися».
***
Цей матеріал опубліковано в №36 журналу Корреспондент від 12 вересня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.