Корреспондент: Військова бездіяльність. НАТО не може визначити свою подальшу стратегію

Члени НАТО намагаються вирішити, чи потрібно Альянсу закритися у своїх кордонах або ж залишитися світовим поліцейським. Але в обох випадках про масштабну допомогу Україні мова не йде, пише Павло Сивокінь у №36 журналу Корреспондент від 12 вересня 2014 року.

Минулого тижня невелике містечко в британському Уельсі перетворилося на арену великої геополітики. Ньюпорт, де проходив саміт Північноатлантичного альянсу, став більше схожий на військову базу.

«Місто наполовину перекрили військові, всюди металодетектори і пости. Навіть місцевим жителям потрібно було отримувати особливі перепустки і бирки на одяг, щоб пройти до себе додому», – каже Корреспонденту житель Ньюпорта Стюарт Патрік.

За даними Альянсу, для забезпечення безпеки зустрічі більш ніж 40 світових лідерів до міста ввели понад 1.000 солдатів, а на підступах до нього стояла військова техніка – так, про всяк випадок.

Запобіжні заходи пояснювалися не тільки кількістю високих гостей, а й обговорюваними питаннями. Головною проблемою, що постала перед НАТО, зараз є вибір напрямку розвитку Альянсу.

Частина членів Альянсу наполягає на тому, що новий етап холодної війни вже розпочався і криза в Україні тільки підтверджує це

Частина його членів наполягає на тому, що новий етап холодної війни вже розпочався і криза в Україні тільки підтверджує це. Тому організація повинна зосередитися на доктрині колективної оборони і стримування Росії подалі від кордонів Східної Європи.

«Поборники цього шляху на саміті були готові визнати Україну зоною впливу Москви або зробити її вічним буфером між блоками», – пояснює Пітер Павлак з Європейського інституту оборонних досліджень.

За словами аналітика, в основному це країни Середземномор'я, які не хочуть ескалації конфлікту з Росією і не горять бажанням нарощувати свої військові витрати під час кризи.

Інша група держав на чолі зі США продовжує розглядати головну мету НАТО як підтримання стабільності по всьому світу за допомогою політичних і військових методів

Інша група держав на чолі зі США продовжує розглядати головну мету НАТО як підтримання стабільності по всьому світу за допомогою політичних і військових методів. В Уельсі американський лідер Барак Обама заявив, що його країна починає завдавати бомбових ударів по позиціях ісламістів в Іраку і Сирії. На цю операцію Вашингтон уже виділив $ 1,2 млрд, і тепер йому потрібна підтримка союзників по блоку.

На думку експертів, Америка намагається зберегти свою гегемонію у вирішенні міжнародних питань, але при цьому сама вже не хоче починати повномасштабних війн. Тим більше що до кінця року 14 тис. солдатів США залишать Афганістан, завершивши тим самим тривалу війну з міжнародним тероризмом.

Тому в Уельсі Альянс не зміг домовитися про шляхи подальшого розвитку. А головне, про те, чи варто активно протистояти загрозі Росії й арабському екстремізму на Близькому Сході.

Поки що члени НАТО вирішили діяти в руслі традиційної європейської політики – відступати під зовнішнім тиском до останнього і не вплутуватися в конфронтацію. Хоча вже зараз багатьом європейцям незрозуміло, чи потрібен їм такий військовий союз.

Позаблокова допомога

Обидві сторони конфлікту в Україні – й офіційний Київ, і проросійські сепаратисти на Донбасі – відповідально підійшли до формування своєї позиції перед самітом НАТО. Українська влада вустами прем'єра Арсенія Яценюка заявила, що країна готова відмовитися від позаблокового статусу і розпочати підготовку до членства в Альянсі.

Зі свого боку сепаратисти почали наступ на Маріуполь. А Президент Петро Порошенко звинуватив Росію у прямому вторгненні на територію України. Кремль у відповідь заявив, що це провокація, але він готовий вплинути на сепаратистів, щоб ті почали переговори. На думку експертів, Москва показала, що готова посилювати свою присутність у зоні конфлікту, якщо Альянс зважитися на активну допомогу Києву.

Це принесло свої плоди. На саміті, куди запросили і Порошенка, багато говорилося про те, що Україні потрібно допомагати. У підсумку країни-члени домовилися створити спеціальний трастовий фонд, через який Київ може отримати € 15 млн. Але про членство ніхто не говорив.

Цікаво, що навіть Грузія чи Молдова, які набагато далі просунулися в реформах армії та економіки, ніж Україна, також не отримали жодних гарантій вступу в Альянс. Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив, що зараз не час говорити про членство, але Тбілісі і Кишинів отримають новий формат співпраці – правда, не уточнив, який.

Крім того, організація дозволила своїм країнам-членам продавати Україні нелетальне озброєння. Але, на думку Вінсента де ла Салла з Університету в Тренто, зараз мало хто захоче це робити.

«Збройові ринки і так зростають, тому немає сенсу злити Росію. Тим більше прибутки від цього будуть не такі великі», – каже експерт Корреспонденту.

Нарешті, щоб підбадьорити Київ, на саміті говорили про введення нових санкцій проти Росії. Президент Франції Франсуа Олланд навіть оголосив, що відмовився постачати Москві вже майже добудовані вертольотоносці серії Містраль. Хоча потім в Парижі заявили, що контракт на суму $ 1,6 млрд поки тільки призупинений, але не скасований остаточно.

Так само йдуть справи і з санкціями. В ЄС зважилися посилити секторальні обмеження, але при цьому заявили, що якщо режим перемир'я дотримуватиметься, то всі обмеження відразу будуть зняті.

Єдиною конкретною домовленістю саміту стало створення сил швидкого реагування Альянсу. Коаліція з Великобританії, країн Балтії та Польщі незабаром приступить до розміщення біля східних кордонів організації понад 4.000 солдатів

Єдиною конкретною домовленістю саміту стало створення сил швидкого реагування Альянсу. Коаліція з Великобританії, країн Балтії та Польщі незабаром приступить до розміщення біля східних кордонів організації понад 4.000 солдатів, які повинні протягом двох діб реагувати на загрози.

Але і тут мова йде тільки про напад на членів НАТО. Це лише підтверджує, що зараз держави Європи намагаються створити бар'єр для агресивної політики Росії, але не хочуть брати на себе відповідальність за інші країни і регіони. І в Уельсі їхня обережність зіткнулася з надіями США на нову міжнародну коаліцію проти терористів і Москви.

Увесь світ під прицілом

«На саміті американську делегацію більше хвилювало питання кризи на Близькому Сході і можливість створення ісламського халіфату в Іраку, ніж криза в Україні», – каже Корреспонденту Брайан Рейлі з фонду Спадщина.

Зараз у США готуються розпочати другу військову операцію в Іраку, і їм потрібні союзники, вважає Рейлі.

Звичайно, повноцінне вторгнення не буде схвалено ООН. Хоча недавно представники Ради Безпеки вже заявили, що у них є резолюція від США, що ставить поза законом Ісламську державу Іраку й Леванту (ІДІЛ). Ця сила зараз контролює частину території Сирії та Іраку і готова почати наступ на Багдад.

Тривалий час у США вважали, що це внутрішня проблема Іраку, і збиралися допомагати тільки грошима, навіть передали Багдаду $ 150 млн. Але після того, як терористи стратили двох американських журналістів, громадська думка зажадала більш жорсткої реакції.

Між тим зараз розпочинати нову війну самостійно у Вашингтоні не хочуть, особливо перед президентськими виборами 2016 року. Тому Америці потрібна підтримка НАТО. Але з нею не все так просто. Поки що свою рішучість боротися з ІДІЛ висловили тільки країни Південної Європи, які розуміють, що в разі великої війни тисячі біженців попрямують саме до них. Особливо на цьому наполягає Туреччина, оскільки побоюється, що ісламський фундаменталізм прийде і на її територію.

Але решта Європи поки не горить бажанням відправляти своїх солдатів до Іраку, тим більше що багато країн не так давно виводили їх звідти. А більшість експертів передбачає, що без військової операції навряд чи вдасться стримати поширення ІДІЛ.

Нарешті, у США вважають, що глобальна ініціатива почала вислизати від них. І формування партнерства між Росією і Китаєм – зайвий тому доказ. Багато в чому політика Штатів залежатиме від того, хто стане президентом після Обами. Але і республіканці і демократи сходяться на тому, що потрібно активніше реагувати на зовнішні загрози.

Поки ж НАТО не може визначитися, якою стратегією керуватися, – закритися у своїх кордонах або спробувати і надалі підтримувати однополярний світ. На саміті в Уельсі лідери так і не змогли прийняти рішення, тому поки Альянс обмежиться тимчасовими заходами і чекатиме.

***

Цей матеріал опубліковано в №36 журналу Корреспондент від 12 вересня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.