Огляд зарубіжних ЗМІ: затягування кризи на Донбасі і непохитний Китай
Війна на Донбасі, ситуація з рублем і саміт АТЕС в центрі уваги іноземної преси.
Кому вигідне замороження конфлікту на Донбасі - Le Figaro
Проведення власних виборів стало для лідерів сепаратистів зі сходу України рішучим кроком у бік відокремлення Києва.
Крім того, це підриває план мирного врегулювання Петра Порошенка, який передбачав проведення на Донбасі 7 грудня референдуму про надання регіону «особливого статусу». Тепер бойові сутички виникають все частіше, а перспективи швидкого повернення українською владою контролю над східними областями стають все туманнішими.
AP
У Росії заявили, що «поважають» (але не «визнають») референдум на Донбасі. Як би там не було, ці семантичні нюанси, за які чіпляється європейська дипломатія, нічого не змінюють у суті позиції Москви.
У Києві низка експертів приписують Москві намір розвинути військову перевагу і, зокрема, взяти порт Маріуполь на Азовському морі, щоб тим самим прокласти наземний коридор до Криму і зняти блокаду півострова.
Західна влада зі свого боку відкидає гіпотезу загострення конфлікту: на їхню думку, Володимир Путін нізащо не пішов би на такий ризик. Як зазначає один європейський дипломат, нинішня ситуація і так дозволяє Кремлю «ефективно» гальмувати рух України в НАТО і Євросоюз, що і є його головним завданням.
Незважаючи на всі слова Володимира Путіна, Донбас напевно поповнить довгий список «заморожених конфліктів», якими рясніє карта колишнього СРСР після краху комунізму.
Точно так само йдуть справи на Південному Кавказі, в конфліктуючих з Грузією самопроголошених республіках Абхазія і Південна Осетія: Росія визнала їхню незалежність і встановила на їхній території фактичний протекторат. Остання війна, яку розпочало у 2008 році Тбілісі для відновлення контролю над цією територією, закінчилася повним провалом.
Незручні моменти Обами і Путіна - The Wall Street Journal
Скороминущий обмін репліками між Бараком Обамою і Володимиром Путіним в конференц-центрі в Пекіні у понеділок став свідченням ніяковості, яка може запанувати, коли світові лідери збираються в одному місці.
Пішовши за китайським лідером Сі Цзіньпіном у вишукано прикрашену кімнату, Путін обернувся в напрямку свого американського колеги і зауважив англійською: "Красиво, чи не так?" Обама прохолодно висловив згоду, не дивлячись на Путіна і проігнорувавши його поплескування по спині, передає автор з посиланням на журналістів, які спостерігали за цією сценою.
Незручні моменти в сфері дипломатії можуть відбутися, навіть коли країни перебувають в дружніх відносинах. Сидячи поруч з першою леді Китаю Пен Ліюань в глядацькій зоні на відкритому повітрі, російський лідер накинув їй на плечі плед - щоб побачити, як вона через кілька секунд зняла його і передала супроводжуючому.
"Харизмі першої леді Китаю неможливо протистояти, і вона підкорює Путіна", - зауважив автор одного з численних онлайн-коментарів цього епізоду.
Аналітики і колишні дипломати застерігають від того, щоб шукати прихований сенс в цих незграбних взаємних жестах, зазначаючи, що подібні зустрічі часто обумовлені сценарієм і прораховані з метою апелювати до домашньої публіки.
"Тут панує шоуменство, - вважає Дональд Кізер, чиновник Держдепу США, який готував інформаційні бюлетені для візиту Рональда Рейгана в Китай у 1984 році. - Якщо й не проводиться репетицій, то обов'язково відбувається обговорення таких питань, як мова жестів, посмішка або її відсутність , яким рукостисканням спробувати обмінятися".
Китай не підтримуватиме Росію на Донбасі - Nikkei
Голова КНР Сі Цзіньпін знову залишив прохання президента Росії Володимира Путіна без відповіді.
11 вересня на зустрічі в Таджикистані сторони досягли різних угод, які включають в себе будівництво газового трубопроводу і швидкісної залізниці. Разом з тим, коли йшлося про українську кризу, на прохання Путіна про підтримку глава КНР відсторонився, заявивши, що кризу необхідно врегулювати за рахунок проведення всеосяжних переговорів.
Російська сторона вже заявляла про те, що їй вдалося заручитися підтримкою Пекіна, однак КНР спростувала це, наголосивши, що на те немає ніяких документальних підтверджень.
AP
За інформацією представників китайської сторони, Путін просив підтримки у китайського лідера три рази, починаючи із зустрічей в Шанхаї в травні і в Бразилії в липні. Сі Цзіньпін заявив російській стороні, що РФ і КНР не є союзниками, і Китай не підтримуватиме Путіна в питаннях, які не мають вигоди для КНР.
Цього місяця в китайських книжкових магазинах з'явилися книги під назвою «Залізна хватка Путіна», «Путін: авторитаризм і тверда рука» і так далі. Каже працівник книгарні: «Китайці люблять сильних керівників. Книги про Путіна продаються так само добре, як книги про Гітлера або Джобса». Кажуть, що після зустрічі в травні в Шанхаї Сі Цзіньпін, котрий трепетно відноситься до настроїв народних мас, став з'ясовувати у оточення, чому Путін знову став президентом.
Кому вигідний падаючий рубль - Bloomberg
Відпустити рубль у вільне плавання - це найкраще, що міг зробити російський Центробанк, щоб зупинити спекулятивні атаки на свою валюту. Однак, як часто буває в Росії при президенті Володимирі Путіні, це може також сприяти посиленню корупції.
Минулого тижня рубль опустився до рекордно низької позначки до євро і долара, а з початку року він подешевшав до долара на 50 відсотків. Таке вільне падіння не можна вже пояснити діями слухняного Центробанку з постачання твердою валютою великих російських компаній, щоб вони в четвертому кварталі могли розплатитися за зовнішніми боргами, що складають 47 мільярдів доларів. Тільки в жовтні місяці Банк Росії витратив на скуповування рублів 27,2 мільярда доларів.
На думку багатьох оглядачів, рубль зазнає спекулятивному натиску, ставши об'єктом справжньої паніки.
Плаваючий курс стримуватиме спекулянтів, бо нападки на вільно плаваючу валюту - справа ризикована і дорога.
Сьогодні уряд Путіна не зацікавлений в сильному рублі. Оскільки через низькі нафтові ціни важко збалансувати бюджет, а експортери, багато з яких перебувають під контролем держави, скаржаться на відсутність доступу до західних ринків капіталу, девальвація стає завданням першого порядку. Чого не потрібно Путіну, так це паніки серед простих росіян, бо це може нашкодити його високому рейтингу популярності.