Корреспондент: Точка зору. Президент здав карти

Чому, маючи в рукаві настільки дієві козирі, як економічні важелі, вирішення конфлікту шукали у військовій площині.

Увечері у вівторок через артилерійський обстріл постраждала Верхньо-Кальміуська фільтрувальна станція, внаслідок чого Донецьк знову залишився без води, пише донецький журналіст Раміль Замдиханов у колонці, опублікованій у №46 журналу Корреспондент від 21 листопада 2014 року.

Таке вже траплялося влітку, але тоді така аварія не загрожувала відключенням опалення. Здавалося б, в холодну пору року саме це мало стати темою номер один у Донецьку. Але місто обговорює зовсім інше.

Останні події в ході протистояння Києва з бунтівними регіонами свідчать про те, що українська влада вирішила перейти в черговий наступ, але тепер уже на економічному фронті. Небувалий громадський резонанс викликали кроки українського уряду, які роблять практично неможливим легальне отримання пенсій на територіях, де триває АТО.

Глава держави наказав Нацбанку країни в місячний термін розробити заходи, які фактично заблокують розрахункові та банківські рахунки фізичних і юридичних осіб, що були видані або зареєстровані на території Донецької та Луганської областей

Але не встигло населення, яке мешкає в «республіках», схаменутися від атаки на пенсіонерів, як Президент України анонсував нові заходи з блокади економіки регіону – тепер уже на банківському рівні. Глава держави наказав Нацбанку країни в місячний термін розробити заходи, які фактично заблокують розрахункові та банківські рахунки фізичних і юридичних осіб, що були видані або зареєстровані на території Донецької та Луганської областей. До всього іншого це призведе до блокування банківських карток, єдиного каналу, що залишився і через який більшість населення в регіонах має зараз можливість отримувати фінансові надходження – заробітні плати, пенсії, перекази.

Реальне тлумачення цього доручення стане зрозумілим тільки після того, як Нацбанк відреагує на документ за підписом Президента, але вже зараз зрозуміло, що наслідки від цих нововведень затьмарять собою заходи з «удушення» донецьких пенсіонерів.

Своїм указом Президент України все таки зумів здійснити рейд у глибокий тил противника, заставши його там зовсім зненацька

Судячи з відсутності швидкої реакції з боку керівництва ДНР і ЛНР, можна припустити, що своїм указом Президент України все таки зумів здійснити рейд у глибокий тил противника, заставши його там зовсім зненацька. З літа зосередившись на військовому протистоянні, економічні питання в «республіках» не сприймали всерйоз, розглядаючи їх як другорядні.

Про це, наприклад, свідчить заява тодішнього «прем'єр-міністра ДНР» Олександра Бородая, яку він зробив ще 17 липня. У ній він оголосив про введення податкових канікул для бізнесу аж до кінця військових дій. Бізнес, втім, поставився до таких поблажок скептично і продовжував платити податки за звичкою у Київ, що сьогодні, до речі, є одним з основних аргументів на користь того, що донецьким пенсіонерам все-таки надаються соціальні виплати.

Рішення про «податкові канікули» було відкориговано дещо пізніше, внаслідок чого сьогодні самопроголошена республіка все-таки має бюджет і навіть розширює власну оподатковувану базу, що складається переважно з приватних підприємців, таксистів, деяких торгових мереж та інших не особливо великих суб'єктів підприємницької діяльності, які в масі своїй платять так званий поставлений, або фіксований податок. Абсолютно очевидно, що зібраних таким чином коштів абсолютно не вистачає на те, щоб покрити витрати на забезпечення пенсій, допомог, зарплат бюджетникам та інших соціальних виплат у регіоні.

Основна причина, через яку «республіки» досі не отримують істотних податкових надходжень від великого бізнесу, полягає в тому, що останній усіма правдами і неправдами намагається зберегти українську податкову прописку. Мотиви зрозумілі. Головний – відсутність будь-якого визнання «республік» з боку міжнародних структур або інших держав, що автоматично робить контрафактною будь-яку вироблену в самопроголошених правових кордонах продукцію. Реалізувати її легально буде неможливо вже в сусідніх українських областях. А говорити про певні митні процедури й наступний вихід на зовнішні ринки просто безглуздо.

За такої ситуації бізнес продовжує платити податок за місцем «першої реєстрації», щоб легалізувати свій статус. Але якщо до українських податків додадуться податки «республіканські», то на практиці це означатиме подвійне оподаткування, яке підприємства, які і без того працюють в критичних умовах української економіки, що колапсує, можуть просто не потягнути.

Крім того, сплата податків структурам ДНР розцінюватиметься вже київською владою як відкрита підтримка та фінансування тероризму і сепаратизму, що може мати сумні наслідки аж до кримінального переслідування для відповідальних осіб великих заводів, об'єднань і холдингів, які, як правило, воліють чекати вирішення конфлікту на території України.

Сукупність цих та багатьох інших обставин змушує великий бізнес ухилятися від «республіканського» оподаткування, аргументуючи свою поведінку тим, що зупинення і крах їхніх виробництв, які є неминучими в разі виконання вимог місцевих фінінспекторів, за своїми негативними наслідками будуть для регіону набагато серйознішими, ніж проста несплата податків у республіканський бюджет.

Поки що абсолютно незрозуміло, до яких реальних заходів вдадуться самопроголошені республіки, щоб зуміти вийти із ситуації. Як найбільш радикальний наслідок розглядається чергова ескалація військового конфлікту

Поки що абсолютно незрозуміло, до яких реальних заходів вдадуться самопроголошені республіки, щоб зуміти вийти із ситуації. Припущення про можливі заходи лежать в інтервалі між введенням ними власної валюти і визнанням ДНР і ЛНР з боку Росії. Як найбільш радикальний наслідок розглядається чергова ескалація військового конфлікту, потенційно здатна змінити сформований баланс сил і територій та змусити Київ відмовитися від безпрецедентного економічного тиску на бунтівні регіони.

Залишається без відповіді ще одне запитання. Чому, маючи в рукаві настільки дієві козирі, як економічні важелі, із самого початку вирішення конфлікту шукали у військовій площині? І якщо це є не помилкою, а хитромудрим планом, то залишається тільки схилити голову перед пам'яттю тисяч і тисяч загиблих і постраждалих з обох сторін, які, як з'ясувалося, виявилися лише наживкою у великому геополітичному полюванні.

***

Цей матеріал опублікований в № 46 журналу Корреспондент від 21 листопада 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.