Огляд зарубіжних ЗМІ: в Україні знову війна і як Путін використовує історію
Українська криза в центрі уваги іноземної преси.
Дипломатія в Україні не працює - Le Figaro
Україні загрожує повторення найгірших епізодів війни на Донбасі, яка вирувала на сепаратистській території в минулому році. За останні дні на південному сході країни знову поновлюються жорстокі бої, а перспектив дипломатичного рішення поки не видно.
У четвер заколотники і київські війська за підтримки артилерії відновили боротьбу за донецький аеропорт, від якого зараз залишився хіба що сталевий каркас. Сторони звалюють відповідальність один на одного, а російська дипломатія тепер вимагає проведення слідства, хоча спочатку звинувачувала в усьому Київ.
AP
У день жалоби в українській столиці один з яструбів нинішньої влади, секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов говорив про небезпеку континентальної війни, вогонь якої розпалює російська армія.
За заявами Києва, в Донбасі б'ються 8500 російських солдатів, і ще 52 тисячі стоять біля кордону. На тлі заявленої загрози Верховна Рада прийняла в четвер закон про триетапну мобілізації резервістів. Перша фаза розпочнеться 20 січня і повинна охопити 50 тисяч осіб.
Глава комітету Ради федерації з міжнародних справ Костянтин Косачов вважає, що Україна займає силову позицію, хоча така поведінка абсолютно нелогічна і нічого не дасть.
Якщо не брати до уваги ініціатив, які, насамперед, віддають пропагандою, Москва намагається триматися осторонь процесу розв'язання кризи. «Не існує будь-якого іншого рішення, крім прямого діалогу між Києвом і представниками Донбасу», - заявив le Figaro Костянтин Косачов.
Російське посередництво, як він вважає, не має сенсу. Проте, перспектива переговорів з «терористами» абсолютно неприйнятна для Петра Порошенка, чиї дипломатичні ініціативи, таким чином, часто приречені на провал.
У четвер президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв відзначив можливість проведення наприкінці січня в Астані зустрічі глав Франції, Німеччини, Росії та України. На тлі відсутності домовленості, в першу чергу з боку Росії, перша спроба організації казахського саміту вже зазнала невдачі.
Москва може сподіватися в першу чергу не на військове рішення, а на крах української влади, якій доводиться мати справу з надзвичайно тяжкою економічною кризою і втомою її західних спонсорів.
Венесуельська авантюра - Foreign Policy
Не новина, що падаючі ціни на нафту тиснуть економіку Венесуели.
Життя венесуельського народу також стає все важчим, і це особлива проблема для президента Ніколаса Мадуро - його рейтинг схвалення щойно впав до чергового мінімуму в 22%. Придуманий ним вихід досить оригінальний: він вирішив вирушити у світове турне.
Коли Мадуро, зрештою, дістався Москви, його вітав не президент Путін чи міністр закордонних справ Лавров, а заступник міністра закордонних справ. Залишки вільної венесуельської преси з глузуванням запитали: невже великий Чавес прийняв би як належне те, що його зустрів бюрократ середньої руки?
Наразі авантюра Мадуро провела його з Москви до Пекіна, потім в Тегеран, Ер-Ріяд, Алжир і назад до Москви.
Його офіційні повідомлення з-за кордону постійно були бадьорими, туманними щодо деталей і не завжди збігаються із заявами привітних господарів.
Наприклад, він похвалив саудитів за те, що вони погодилися "координувати зусилля і співпрацювати заради стабілізації нафтового ринку і відновити частку на ринку і ціни", проте офіційна преса королівства лише зазначила, що венесуельського президента запевнили в тому, що король перебуває в доброму здоров'ї, після чого відбулося обговорення "розвитку подій на міжнародній арені".
З одного боку, Мадуро заявив про деякі китайські "інвестиції" в розмірі 20 млрд доларів. Кредити майже в 50 млрд доларів на справу боліваріанської революції в останні роки мало сприяли зближенню китайців з венесуельською опозицією, і будь-яка зміна режиму в Каракасі буде серйозною перешкодою для зростаючого китайського впливу в Латинській Америці.
Після недовгої зупинки в Алжирі було оголошено, що Мадуро повертається до Москви - на цей раз, щоб зустрітися особисто з Путіним.
AP
Що гадано, порядок денний на переговорах залишається невідомим. Враховуючи її нинішні економічні труднощі, Росія навряд чи буде в настрої що-небудь дати, але можуть бути інші термінові питання для обговорення.
У кожному разі, венесуельський президент, здається, не поспішає назад в Каракас, щоб мати справу з голодними бунтами, довгими чергами та акціями протесту, що посилилися за час його відсутності.
Історія - зброя політичної боротьби Росії - The Times
Кім Чен Ун на запрошення Володимира Путіна приїде до Москви на святкування 70-річчя перемоги СРСР над нацистською Німеччиною. Цей візит - "елемент тривожної тенденції використовувати події минулого в політичних цілях".
Путін запросив на церемонію всіх "представників країн антигітлерівської коаліції". Тим часом Корея до і під час війни перебувала під владою Японії. Радо приймаючи державу-парію, Путін практично гарантував, що інші країни, в тому числі США і Великобританія, не візьмуть участі у Дні Перемоги у Росії 9 травня.
AP
Зіткнувшись з критикою своїх дій в Криму і в Україні, страждаючи від санкцій, Росія заводить нових друзів. На думку автора, Росію цікавлять корисні копалини Північної Кореї та сприяння Пхеньяна прокладання газопроводу до Південної Кореї. Якщо в травні Кім приїде в Москву, а західні лідери - ні, це буде чітка ознака готовності Путіна орієнтуватися на Схід у випадку, якщо Захід продовжить його відкидати.
Інша річниця стала для Москви ще більш емоційним шансом висловити розбіжності із Заходом, пише автор. Кремль оголосив, що Путін не буде присутній на церемонії 27 січня в пам'ять про звільнення Освенцима.
Польща відіграє провідну роль у критиці Росії через події в Україні. Присутність Путіна на церемонії викликала б сильну незручність, але його відсутність - ознака того, як сильно зіпсувалися відносини.
Табір був звільнений Червоною армією; серед жертв Освенцима були тисячі російських військовополонених. 10 років тому Путін зіграв у цій церемонії одну з ключових ролей. Цього разу "він не був запрошений і, якби навіть його запросили, не приїхав би.
Очікується, що в той же день Путін буде присутній на церемонії на місці концтабору Терезин в Чехії. Президент Чехії Земан висловив співчуття до позиції Росії щодо українського питання і розкритикував санкції. Отже, загострення дипломатичних непорозумінь створило воістину ненормальну ситуацію: конкуруючі заходи в пам'ять жертв Голокосту та 70 років спільної історії стали фактором роз'єднання через нинішню політичну ситуацію.
Для Путіна історія - це зброя, інструмент нових альянсів, вираження презирства до Заходу та підігрівання націоналістичних настроїв у Росії.
Річниці ключових подій Другої світової війни повинні відзначатися усім світом. Всі світові лідери повинні бути присутнім і на церемонії в Освенцимі, і на параді в День Перемоги в Москві.
Перетворювати такі заходи в об'єкт зневаги або бойкотів, в спосіб "заробити очки" в дипломатії, виходячи з поточних політичних міркувань, - значить ображати жертв і переможців.
Як ми руйнуємо планету - The Washington Post
Враховуючи ритм нашого життя, в найближчі кілька десятиліть Земля перестане бути для людей «безпечним робочим простором». Такого висновку дійшла група з 18-ти вчених, що спробували визначити межі міцності екосистеми Землі.
Ми вже порушили чотири «планетарних кордони». Ці межі визначають швидкість втрати біорізноманіття, зміни землекористування, тобто вирубування лісів, рівень вуглекислого газу в атмосфері і забруднення глобального океану азотом і фосфором (які використовуються в якості добрив).
«Наука показує, що в результаті діяльності людини - розвитку економіки, технологій, зростання обсягів споживання - порушується рівновага глобального навколишнього середовища», - вважає Вілл Стеффен, провідний автор дослідження, що складається в штаті Австралійського національного університету і Стокгольмського міжнародного центру вивчення стійкості соціоекологічних систем.
Це не проблеми далекого майбутнього, а скоріше проблеми, які потребують негайного вирішення, стверджує Стеффен, який вважає, що економічний підйом, який почався в 1950 році, а також глобалізація економіки сприяли прискоренню процесів, які призвели до порушення цих кордонів.
Ніхто точно не знає, коли настане критичний момент, але, за його словами, дестабілізація «екосистеми Землі» в цілому може відбутися в межах від «кількох десятиліть до ста років».
Вчені зосередили увагу на дев'яти окремих планетарних кордонах.
Ці межі визначають теоретичні межі змін навколишнього середовища і враховують такі чинники, як швидкість руйнування озонового шару стратосфери, витрачання людиною прісної води на суші, швидкість закислення океану, зростання вмісту аерозолів в атмосфері і зростання хімічного забруднення навколишнього середовища рідкісними хімічними речовинами та генетично модифікованими організмами.
Ніхто не знає, що станеться з цивілізацією, якщо планетарні умови будуть змінюватися і далі, але наша планета «швидше за все, буде набагато менш придатною для розвитку людського суспільства».