Огляд зарубіжних ЗМІ: Чому Україні не допоможе зброя Заходу

Український конфлікт, ситуація в Осетії і російська горілка – в дайджесті іноземної преси.

Військова допомога Заходу Україні не допоможе – Deutsche Welle

Кілька публікацій в американських газетах – виявляється, так мало потрібно, щоб вселити надію у виснажене війною суспільство. The New York Times і The Washington Post, посилаючись на неназвані джерела, пишуть, що американська влада розглядає можливість постачань в Україну оборонного озброєння.

Можливість постачань поки що тільки розглядається, зате вже зараз з лишком вистачає українських коментаторів цієї новини.

Політики та експерти з Києва сходяться в оцінках: американська зброя дозволить «зменшити втрати серед українських військовослужбовців», «прицільно знищувати терористів» – загалом, ця зброя наблизить перемогу над сепаратистами.

Схожі настрої багаторазово описані в найширшому корпусі спогадів про громадянську війну в Росії.

Історичні паралелі часто бувають ризикованими, але радісна віра багатьох українських політиків та експертів у чудодійну допомогу з-за кордону просто змушує згадати про досвід громадянської війни в Росії.

Новина про можливі постачання зброї зі США прийшла на тлі звісток про зрив чергового етапу мобілізації навіть у західних регіонах України, де прихильників проросійського сепаратизму немає в принципі.

Відбуваються мітинги проти мобілізації. Український генштаб іде на безпрецедентні заходи, обмежуючи пересування по країні всіх чоловіків призовного віку.

Ніхто не дорікне українському народу в тому, що він виявився не готовим до довгої виснажливої війни, але не враховувати суспільні настрої теж не можна.

Скільки американських танків, кулеметів або автоматів буде потрібно, щоб призовники побігли записуватися на фронт? Чи є взагалі залежність між кількістю зброї і готовністю країни перемогти?

Уявімо, що завтра США поставили Києву навіть більше зброї, ніж він розраховує. Скільки американських танків, кулеметів або автоматів буде потрібно, щоб призовники побігли записуватися на фронт? Чи є взагалі залежність між кількістю зброї і готовністю країни перемогти?

У кожній війні у кожної сторони, що воює, є своє ідеалізоване уявлення про бажану картину світу після перемоги. Для України такий світ виглядає як єдина – в нинішніх офіційних і визнаних усім світом кордонах – країна, у якій і в Донецькій та Луганській областях, і в Автономній республіці Крим – така сама влада, як у Києві, Дніпропетровську чи Львові, один і той самий прапор над офіційними установами й однаково лояльне до своєї держави населення.

Зараз може здаватися, що єдиною перешкодою на шляху до такого майбутнього залишається російська військова присутність і бойові дії, що ведуться в Донбасі. Але чи може така мета бути досягнута за допомогою військової перемоги? Київські політики, які вітають поставки американської зброї, ймовірно, думають, що може.

Ні в Америці, ні десь ще досі не винайдено зброю, яка була б здатна повернути Україну навіть у становище дворічної давнини, що здається тепер ідилічним

Проте ні в Америці, ні десь ще досі не винайдено зброю, яка була б здатна повернути Україну навіть у становище дворічної давнини, що здається тепер ідилічним, коли в Донецьку ще працював новенький аеропорт, над Севастополем майорів український прапор, а улюблений російським телебаченням «ополченець» Гіві займався промисловим альпінізмом в Іловайську і не думав, що коли-небудь він катуватиме українських військовополонених.

Яку зброю може поставити США – The American Conservative

Уряд США розглядає можливість постачання протитанкових керованих ракет «Джавелін», стрілецької зброї та боєприпасів до неї українським Збройним силам.

Цим він спробує, за словами американських чиновників, запобігти подальшій агресії з боку підтримуваних Росією повстанців у Східній Україні.

Одна з багатьох причин, чому постачання зброї в Україну є жахливою ідеєю, полягає в тому, що це відчиняє двері до запиту на постійне зростання військової допомоги в разі, якщо початкові поставки не дадуть бажаного ефекту.

Припустимо, що адміністрація приймає рішення забезпечити цією зброєю Україну. Якщо це не дасть очікуваного ефекту стримування, яструби у США наполягатимуть на тому, що адміністрація зобов'язана «зробити більше», як вони це завжди роблять.

Кожного разу, коли агресивна політика не в змозі досягти своєї мети, за замовчуванням «яструбина» відповідь буває ще агресивнішою, і це обов'язково станеться в цьому випадку.

Адміністрація може потягнути час, але якщо вже вона поступилася одного разу аргументам яструбів, то, швидше за все, буде змушена погодитися і з їхніми новими вимогами на великі партії зброї. Цей процес повторюватиметься знову і знову у спробах з боку США підтримати слабку сторону збройного конфлікту, в якому у США практично немає своїх реальних інтересів.

Відправлення зброї в Україну дозволить українському уряду і його покровителям підтримувати ілюзію того, що конфлікт закінчиться чимось іншим, окрім значної поразки для України

Відправлення зброї в Україну дозволить українському уряду і його покровителям підтримувати ілюзію того, що конфлікт закінчиться чимось іншим, окрім значної поразки для України.

Оскільки поки що США і НАТО не готові воювати з Росією за Україну, їм варто допомогти Порошенкові зрозуміти, що цей конфлікт може закінчитися тільки за допомогою угоди, яка включає в себе політично болючі поступки з боку України.

Невеселий приклад Південної Осетії – Neue Zuercher Zeitung

Москва створює на сході України новий "заморожений конфлікт". Чим це обернеться для жителів невизнаних регіонів, вже зараз можна побачити на прикладі непідконтрольної Грузії Південної Осетії.

Навіть через шість з гаком років після завершення російсько-грузинської війни у Цхінвалі можна бачити її сліди

Навіть через шість з гаком років після завершення російсько-грузинської війни у Цхінвалі можна бачити її сліди: на фасадах будівель досі не закладені дірки від куль і снарядів, найчастіше в будинках відсутні деякі конструктивні елементи і частини.

Тим не менш, з вулиць прибрали розбите скло, згорілі автомобілі і грузинські танки. На гроші, які виділяє Москва, місцева влада відновлює будівлі і будує нові дороги. Поступово жителі Південної Осетії повертаються до нормального життя після 20 років конфлікту з Грузією і починають думати про майбутнє.

Раніше в Південній Осетії було багато добре освічених людей, республіка виробляла метал і відправляла мінеральну воду і сільськогосподарську продукцію в багато куточків Радянського Союзу.

Однак тепер радянського ринку немає, кордон з Грузією закритий, а для того, щоб продавати продукцію в Росії, необхідно їхати через весь Кавказ. Погіршує ситуацію зростання корупції.

Будівництву незалежної і стабільної Південної Осетії заважає безліч чинників. "Моє покоління повністю розучилося нормально працювати, - каже 40-річний водій таксі Батраз Кочієв. - Все, що ми вміємо, - бігати з автоматом Калашникова і водити машину. Я шкодую, що не отримав нормальної освіти і не працював. Однак я сподіваюся, що четверо моїх дітей зможуть зробити це, зараз це можливо".

Росія, яка виступає гарантом безпеки, розмістила в республіці кілька тисяч російських військовослужбовців і налагодила охорону кордону з Грузією.

Росія розглядає Південну Осетію як важливий форпост і буферну зону для запобігання подальшого просування НАТО на Схід

Проте зроблено це було не з любові до ближнього, а тому, що Росія розглядає Південну Осетію як важливий форпост і буферну зону для запобігання подальшого просування НАТО на Схід.

І ці зв'язки у поточному році отримають правові рамки. Договір "Про дружбу і співробітництво" з Південною Осетією, підписати який планується у 2015 році, на договірному рівні закріпить військове, економічне і політичне співробітництво, але при цьому республіка не буде включена до складу Росії.

Чи врятує Росію горілка – The Washington Post

Оскільки інфляція в Росії зростає, а економічне зростання скорочується, Москва знайшла новий спосіб заспокоїти народ: знизити ціну на горілку на 16%.

Станом на неділю нова мінімальна ціна півлітра горілки впала до 185 рублів (2,6 долара) в порівнянні з колишньою ціною 220 рублів (3,1 долара).

Схоже, що цей крок був зроблений для того, щоб заспокоїти звичайних росіян, які виявили, що на їхні реальні зарплати суттєво вплинули санкції та економічні проблеми, пов'язані з падінням цін на нафту, і які загалом вживають горілку у великих кількостях.

Як показало одне з досліджень алкогольних уподобань у різних країнах світу, споживання горілки в Росії на душу населення склало у 2012 році майже 14 літрів – у сім з гаком разів більше, ніж в Америці.

І, тим не менш, варто замислитися, чому ж у Росії найнижча ціна на горілку. Закон, який визначає мінімальну ціну на горілку, був прийнятий у 2009 році в рамках широкомасштабної програми з боротьби з пияцтвом.

Пристрасть росіян до горілки, звичайно ж, всім відома, але все-таки, це проблема неабияка: за даними вчених, непомірне споживання алкоголю є причиною високого рівня смертності серед російських чоловіків.

У минулому році виробництво російської горілки різко скоротилося, через що багато хто почав висловлювати припущення про те, що замість неї на ринок надходить контрафактна продукція.

Збільшуючи продажі (легальної) горілки, Москва, найімовірніше, сподівається збільшити податкові надходження від продажів, які сприятимуть зміцненню економіки

Збільшуючи продажі (легальної) горілки, Москва, найімовірніше, сподівається збільшити податкові надходження від продажів, які сприятимуть зміцненню економіки. Однак держава керується ще й міркуваннями гуманності – контрафактний алкоголь виготовляється без дотримання норм безпеки продукції і може стати причиною серйозних захворювань і навіть смертей.

Колись Путін сподівався до 2020 року вдвічі скоротити споживання алкоголю і повністю знищити ринок нелегальної алкогольної продукції. Однак через санкції і падіння цін на нафту реалізація цього плану відсувається на більш далеке майбутнє.