Корреспондент: Радикали завойовують симпатії європейців

Корреспондент.net,  6 лютого 2015, 07:50
💬 0
👁 1426

У Греції до влади прийшли ліві радикали – і це тільки початок.

Провальна економічна політика схиляє все більше європейських виборців до підтримки маргінальних партій, пише Павло Сивокінь у №3-4 журналу Кореспондент від 30 січня 2015 року.

«Греція нарешті звільняється від пут світових кредиторів. Перемігши на виборах, ми готові тепер створити нову країну», – такі слова сказав лідер ліворадикальної партії СІРІЗА Алексіс Ціпарс після перемоги на парламентських виборах 25 січня.

Партія Ціпарса отримала 149 депутатських мандатів з 300, а парламент схвалив призначення його самого на посаду прем'єр-міністра.

У першому ж зверненні до грецького народу Ціпарс заявив, що країна припиняє довгий курс економії: незабаром соціальні виплати та зарплати у бюджетній сфері підуть вгору. Більшість греків з радістю сприйняла цю новину.

А ось опоненти Ціпарса не розуміють, де нова влада візьме гроші на зростання соціальних допомог. Адже державний борг у 2014 році досяг 175% ВВП, і якщо міжнародні кредитори відмовлять у фінансуванні, в Афін швидко закінчаться гроші.

Але й ті й інші визнають: за кілька років радикальний політик доріс з маргінального лідера невеликої партії до особистості європейського масштабу.

«Два роки тому партія Ціпарса балотувалася у нас, але тоді вони не набрали і 2% голосів, – каже Корреспонденту депутат парламенту Греції Елена Панарітіс. – Відверто кажучи, ми навіть не розглядали їх як конкурентів. Це були безпечні радикали, здатні влаштовувати погроми на вулицях, але не управляти країною».

Зараз СІРІЗА змушена буде зіткнутися з важкою дійсністю. Адже до липня Греції потрібно виплатити за своїми міжнародними зобов'язаннями приблизно € 2,5 млрд, і фінансових ресурсів на це просто немає

На думку Панарітіс, зараз СІРІЗА змушена буде зіткнутися з важкою дійсністю. Адже до липня Греції потрібно виплатити за своїми міжнародними зобов'язаннями приблизно € 2,5 млрд, і фінансових ресурсів на це просто немає.

Єдиний вихід – домовитися з Європейським центробанком і МВФ. І вже незабаром ліві радикали будуть змушені пояснити виборцям, чому вони відступилися від своєї ідеології, пішовши на компроміс з ненависними їм капіталістами.

Ще одним важливим аргументом Ціпарса, завдяки якому він завоював симпатії греків, стала ідея про можливий вихід країни із зони євро і навіть з Євросоюзу. Георгіус Дзогополус з Грецького фонду європейської та закордонної політики зазначає: якщо в опозиції ліворадикали могли оперувати цим гаслом, то зараз їм потрібно забути про нього і приймати конкретні рішення.

«Самої процедури виходу з ЄС немає, її потрібно придумати та узгодити з Брюсселем. Але головне – поки що тільки членство в Євросоюзі утримує Грецію від дефолту», – вважає експерт.

Якщо Афіни знову стануть повністю незалежними і введуть драхму, то інвестори масово виведуть свій капітал з країни і її економіка завалиться

Якщо ж Афіни знову стануть повністю незалежними і введуть драхму, то інвестори масово виведуть свій капітал з країни і її економіка завалиться.

Успіх грецької радикальної партії в цьому році можуть повторити антиєвропейські рухи в Іспанії, Великобританії та Португалії. На виборах там вони, можливо, і не отримають більшості, але завоюють достатньо місць, щоб говорити від імені мільйонів виборців.

Останні кілька років показали, що традиційна європейська демократія переживає гостру кризу. Таємні переговори лідерів партій, призначення на важливі пости технократів, які не користуються популярністю серед європейців, неефективність Європарламенту – все це привело до того, що жителі ЄС все більше вірять популістам, які пропонують радикальні реформи і готові розвалити Євросоюз, щоб досягти своїх цілей. У нинішньому році виборці як ніколи чітко покажуть, що вимагають змін.

Вигнанець Європи

Не дивно, що першою свій уряд змогла сформувати радикальна партія саме в Греції. Ця країна поєднує в собі дві головні проблеми – економічну кризу і тиск сусідів.

Греція вже отримала від міжнародних кредиторів (ЄЦБ, МВФ і Єврокомісії) понад € 250 млрд загальної допомоги. Але ці гроші не відсунули її від краю економічної прірви. Зараз понад 20% греків – безробітні, а соціальні витрати уряду впали наполовину за останні три роки. Таким чином, все більше людей прислухаються до радикальних політиків.

При цьому греки звинувачують у своїх бідах великі країни Євросоюзу, особливо ФРН. Лідер партії Незалежні греки Панос Каменос у 2012-му навіть пропонував подати до суду на Німеччину й отримати з Берліна компенсацію за злочини часів Другої світової війни. А тепер його партія отримала 13 місць у парламенті й увійшла в коаліцію із СІРІЗА. Можливо, Каменос отримає посаду в уряді.

У відповідь на такі заяви громадська думка в Північній Європі малює греків людьми, які не хочуть працювати і тільки вимагають грошей. Таке саме ставлення поступово формується у сіверян і до жителів Східної Європи – вони вважають їх утриманцями.

«Очолюючи Італію, я особисто їздив по Німеччині або Данії, вмовляючи місцевих політиків не припиняти допомогу Греції. І переконуючи їх, що там не живуть дармоїди», – каже Корреспонденту колишній прем'єр Італії Маріо Монті.

За даними ООН, звичайний грек працює на 20% більше за німця чи британця. Але через низьку продуктивність праці це не дуже помітно.

Тому з початку кризи суверенних боргів у зоні євро на Афіни постійно тиснули з вимогами знижувати соціальні витрати. За цей час у Греції змінилося кілька урядів, але жоден не наважився реально урізати пенсії. Адже на будь-які такі ініціативи греки відповідали погромами на вулицях – під керівництвом все тих самих радикалів.

Сьогодні понад 40% європейців думають, що Грецію можна виключити з ЄС або позбавити її єдиної валюти. Багато хто вважає, що ця країна тягне на дно весь Союз.

Сьогодні понад 40% європейців думають, що Грецію можна виключити з ЄС або позбавити її єдиної валюти. Політики в Брюсселі ніколи не підуть на це

На думку Дугласа Елліотта з Інституту Брукінгса, політики в Брюсселі ніколи не підуть на це: таке рішення ризикує підірвати саме підѓрунтя Євросоюзу. Втім, приводів для такого кроку незабаром може стати більше.

Союз незгодних

За прогнозами експертів Світового банку, 2015-й має стати вже шостим поспіль роком економічної рецесії в Європі. Курс на урізування витрат, який постійно підтримували німецькі політики, привів до того, що вже ніхто не може сказати, як саме запустити промисловість Євросоюзу.

У травні 2014-го значна частина виборців показала, що така ситуація їх не влаштовує. На виборах до Європарламенту понад 15% голосів отримали маргінальні партії, що виступають проти ЄС.

Здавалося б, у Брюсселі повинні були звернути увагу на такі настрої. Але за справу взялися місцеві технократи, і вплив радикалів зійшов нанівець – головні пости в Європі поділили традиційні політичні сили.

Традиційні партії Європи зараз мають найнижчий рейтинг довіри виборців за останнє півстоліття. І якщо так триватиме, то вони можуть втратити свою владу

Призначення головних єврокомісарів тяглося майже півроку і проходило в атмосфері повної таємниці. Зрозуміло, що такі рішення привели до закономірного результату. За даними Інституту Геллапа, традиційні партії Європи зараз мають найнижчий рейтинг довіри виборців за останнє півстоліття. І якщо так триватиме, то вони можуть втратити свою владу.

«У 2009-му, коли економічна криза тільки прийшла в Європу, люди виходили на вулиці, на маніфестації, щоб показати, що вони не згодні з урізанням витрат. Але тоді у них не було лідерів», – пояснює Корреспонденту Майк Таннер з Інституту КАТО.

А тепер вони знайшли цих лідерів, які обіцяють швидке зростання економіки і звинувачують у всіх бідах Євросоюз. Тому готові їх підтримати. Наприклад, рейтинг одіозного лідера Народного фронту Марін Ле Пен у Франції майже зрівнявся з підтримкою президента Франсуа Олланда – 10%. Якщо до виборів 2017-го традиційні партії не знайдуть гідного кандидата, Ле Пен цілком може зайняти Єлисейський палац.

На думку аналітиків, в Європі настає «криза традиційного політика». Зараз Євросоюзом правлять люди трохи за 40, дуже ввічливі і з обтічними поглядами. Але виборцям більше подобаються оратори, готові пообіцяти повернути драхму в Греції або вивести Великобританію з ЄС. Зрозуміло, що, прийшовши до влади, вони навряд чи реалізують хоча б половину своїх обіцянок, але до виборів намагатимуться сподобатися виборцям.

Тим більше що в питанні економіки західна демократія переживає перманентну кризу. Сьогодні ніхто вже не сумнівається, що роздуті системи держуправління в ЄС вимагають все більше грошей і не готові до реальних реформ.

Багатьом жителям півдня континенту також не подобається, що Німеччина поступово стає не тільки економічним, але й політичним лідером Європи, відтісняючи інших на узбіччя в ухваленні рішень

Багатьом жителям півдня континенту також не подобається, що Німеччина поступово стає не тільки економічним, але й політичним лідером Європи, відтісняючи інших на узбіччя в ухваленні рішень. Іспанія або Польща змушені миритися з її політикою скупості і постійних обмежень.

У 2015-му слідом за греками більше представництво в своїх парламентах отримають нетрадиційні політичні сили у Британії, Іспанії та Португалії. У Лондоні тиск змусить прем'єра Девіда Кемерона в цьому році прийняти рішення щодо референдуму про вихід з Євросоюзу.

Щоб трохи зняти напругу в ЄС, з березня починається реалізація нової економічної програми, яка передбачає викуп суверенних облігацій на € 50 млрд на місяць. Але поки незрозуміло, чи зможе вона запустити промисловість Європи та зняти політичне протистояння.

На думку експертів, поки європейські політики не припинять вирішувати важливі проблеми таємно і без участі всіх політичних сил, а також пасувати перед труднощами і зовнішніми небезпеками, європейські виборці голосуватимуть за радикалів – таких як Ле Пен або Ціпарс.

З такими перспективами через кілька років ЄС ризикує стати альянсом постійно країн без майбутнього, що ворогують, – або зовсім розвалитися.

***

Цей матеріал опубліковано в №3-4 журналу Корреспондент від 30 січня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: радикалізм