Корреспондент: Що дасть визнання Росії агресором

Після подій у Маріуполі Київ зважився активізувати хід переговорів щодо врегулювання конфлікту і посилити українські позиції.

Наймасштабнішим за весь час антитерористичної операції за кількістю жертв серед цивільного населення став обстріл Маріуполя 24 січня, пише Дмитро Москаленко у №3-4 журналу Корреспондент від 30 січня 2015 року. У підсумку загинуло 30 людей, понад 100 отримали поранення.

У Службі безпеки України заявили, що обстріл житлових кварталів вели представники «Донецької народної республіки» за підтримки російської артилерійської батареї під командуванням офіцера ЗС Росії. На доказ цього був продемонстрований запис допиту людини, затриманої як навідник.

У «ДНР» стверджують, що взагалі не відкривали вогонь у бік Маріуполя. А російська сторона в особі голови МЗС Сергія Лаврова наполягає, що загострення ситуації стало наслідком порушень мінських домовленостей з боку українських військ.

А спеціальна моніторингова місія ОБСЄ виступила із заявою про те, що джерело суботніх обстрілів містилося на території, підконтрольній сепаратистам.

У зв'язку з погіршенням ситуації на Донбасі (обстріли транспорту під Волновахою 13 січня і в Донецьку 22 січня, а також по периметру лінії розмежування) на наступний день було проведено засідання Ради нацбезпеки й оборони, а народних депутатів скликали на позачергове засідання.

Результатом роботи Верховної Ради у вівторок, 27 січня, стало визнання Російської Федерації як країни-агресора із закликом до міжнародного співтовариства прийняти аналогічні рішення. Крім того, у першому читанні прийнято закон про визнання організацій сепаратистів терористичними.

Негайних наслідків від такого рішення не буде. Статус агресора не передбачений законодавчо, а отже автоматично ні до чого не приведе

Опитані Корреспондентом експерти сходяться на тому, що негайних наслідків від такого рішення не буде. Статус агресора не передбачений законодавчо, а отже автоматично ні до чого не приведе. Його прийняття не означає ні розриву дипломатичних відносин, ані припинення торгівлі та економічних відносин загалом.

До речі, в грудні минулого року російська державна дума теж перейнялася питанням правового визначення акту агресії. У законопроекті передбачалося, що визнання певної держави агресором приводить до ряду обмежень проти юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих на території таких країн. Закон поки що не прийнятий.

В Україні тим часом півроку діє закон про санкції, а також введено рішення РНБО, що обмежує співпрацю з російською стороною, зокрема, у сфері військово-промислового комплексу. Тому законодавча база давно існує.

Значення такого визначення швидше зовнішньополітичне і міжнародно-правове. Воно дає привід міжнародним організаціям та іноземним державам розглянути заклик Верховної Ради і самим прийняти рішення. Але й тоді для введення нових санкцій потрібні додаткові процедури.

Існує резолюція Генеральної асамблеї ООН Визначення агресії, прийнята ще 14 грудня 1974 року, яка визначає саме поняття. У документі зазначається: «Агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або яким-небудь іншим чином, несумісним зі статутом Організації Об'єднаних Націй, як це встановлено у цьому визначенні».

Як ознаки агресії названі вторгнення або напад збройних сил держави або будь-яка військова окупація, бомбардування території іншої держави, блокада портів або берегів, напад на сухопутні, морські або повітряні сили, засилання збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, застосування ЗС з порушенням умов їхнього перебування на іноземній території.

Резолюція встановлює, що агресія тягне за собою міжнародну відповідальність, однак не конкретизує, яку саме і хто має визначати її ступінь. Та й тим, хто розраховує на швидку реакцію, наприклад ООН, слід пам'ятати, що ця резолюція не є обов'язковою для Ради безпеки.

Більш дієвим рішенням може стати прийняття закону про терористичні організації, адже тероризм є визначенням з Кримінального кодексу

Більш дієвим рішенням може стати прийняття закону про терористичні організації, адже тероризм є визначенням з Кримінального кодексу, а отже таке визнання тієї чи іншої організації матиме цілком конкретні наслідки у вигляді кримінального переслідування для всіх до них причетних. Такий закон матиме лише внутрішньоукраїнську сферу застосування, стосуючись тільки «ДНР» і «ЛНР», а не інших держав. Але й це станеться лише після прийняття закону, що буде можливим не раніше лютого.

Враховуючи, що на цей час переговори з врегулювання конфлікту зайшли в глухий кут, ухвалення таких декларацій може стати спробою Києва перевести переговори на більш принциповий рівень.

***

Цей матеріал опубліковано в №3-4 журналу Корреспондент від 30 січня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.