"Їм пощастило": ті, що вийшли з Дебальцевого

Городяни по-різному реагують на людей в українській військовій формі.

Артемівськ – найбільше з найближчих до Дебальцевого міст на контрольованій Україною території Донеччини – стало тимчасовим місцем збору військових, яким вдалося вирватися з оточення.

Місцева волонтерка Тетяна розповіла ВВС Україна, що лише протягом середи через руки доброчинців, які працюють при міській лікарні, пройшло півтори сотні поранених. У четвер ситуація легша – більшість тих, кого можна транспортувати, переправили до інших міст.

"Ми їх годували, переодягали кого треба. Деякі були в дуже брудному одязі", - розповідає Тетяна. Одяг передають волонтери, в тому числі з інших міст. Їжу готують вони ж: "Обов'язкове триразове харчування. Намагаємося і м'ясо готувати. Хто що може".

Настрій у військових дуже різний: "Є такі, що не хочуть лежати в лікарні, не хочуть їхати додому. Хочуть швидше підлікуватися і повернутися (На фронт. – Ред.). А є такі, які дякують Богові і хочуть якнайшвидше це все забути. Деякі, коли пропонуєш їм їжу, пожвавлюються, дякують. А деякі пригнічені, відповідають тільки "так" чи "ні" і нічого взагалі не хочуть".

У декого через стрес проявляється надмірна говірливість. "Учора попався такий, що не міг замовкнути", - розказує Тетяна. А дехто з тих, кому вдалося вийти неушкодженим, радіють своєму щастю.

"Вони ж виходили з боєм. Можна сказати, що ті, які вийшли, їм пощастило, - веде далі волонтерка. - Вони проривалися, броня у них глохла, вони бігли своїми ногами, а коли виходило, підсідали на інший транспорт".

Усі гуртожитки в місті заповнені, каже Тетяна. Дехто з городян забирали військових до себе на ніч.

Тетяна розповідає про двох солдатів, яких вона спочатку нагодувала вечерею, а потім дозволила переночувати в себе вдома. Один з них був поранений влітку. Інший пройшов через іловайський котел, був у полоні.

"Вони мобілізовані, у травні в них - дембель, і вони розраховують на те, що це вже кінець їхній війні", - каже жінка.

Хоча Артемівськ звик до присутності військових на вулицях, їхній наплив з Дебальцевого розігрів у місті нові пристрасті. Городяни по-різному реагують на людей в українській військовій формі, і дехто не приховує ворожого ставлення до них.

"Одна жінка кричить їм услід : "Чого ви сюди приперлися?" Вони мовчать і нічого не відповідають. А нашим, проукраїнським дівчатам, кажуть: "От прийдуть наші, я їм розкажу, хто тут прихистив українських солдатів". Так, наче вони фашисти, наче німецькі солдати чи американці, розумієте?". За суб’єктивним спостереженням Тетяни, таких людей в місті більшість.

Джерело: ВВС Україна