Корреспондент: Як у США реабілітують ветеранів

За кілька років США зуміли побудувати дієву систему реабілітації ветеранів Іраку та Афганістану.

При цьому держава принципово відмовилося від громадських пожертв, пише Павло Сивокінь у №6 журналу Корреспондент від 13 лютого 2015 року.

У лютому 2013 року в окрузі Ерат штату Техас понад 30 тис. людей прийшли попрощатися з національним героєм Америки, військовим снайпером Крісом Кайлом. Він брав участь у військовій операції в Іраку і став найрезультативнішим стрільцем за всю історію армії США. На його рахунку понад 150 підтверджених вбивств.

За голову Кайла в Іраку була призначена нагорода в розмірі $ 20 тис. Але загинув він через чотири роки після демобілізації. Снайпера застрелив інший ветеран – Афганістану, якого Кайл намагався тренувати на замовлення приватної організації, щоб розвіяти його депресію.

Досі незрозуміло, що стало приводом для вбивства. Але, за словами лікарів, Едді Рут, який застрелив Кайла, страждав від посттравматичного синдрому після поранення і бойових дій. Будь-яка подія могла спровокувати його на агресію. З Кайла зробили національного героя: фільм про його долю, що вийшов на екрани в кінці 2014 року, вже зібрав у прокаті $ 280 млн і номінований на шість премій Американської кіноакадемії.

На думку глави медичної реабілітації міністерства у справах ветеранів США Девіда Сіфу, така реакція суспільства на долю Кайла не є дивною.

«У нас більш ніж 1,5 млн людей, які пережили війну. 20% з них були контужені, 50% поранені вибухами бомб, а 73% страждають від посттравматичного синдрому», – каже професор Корреспонденту.

Зараз тільки загальна і стандартизована система роботи із солдатами допомагає соціалізувати їх. І на це уряд не шкодує грошей. У бюджеті на 2015 рік на ветеранів закладено $ 68,3 млрд.

Зараз тільки загальна і стандартизована система роботи із солдатами допомагає соціалізувати їх, зазначає Сіфу. І на це уряд не шкодує грошей. У бюджеті на 2015 рік на ветеранів закладено $ 68,3 млрд. Більша частина цих грошей піде на медичне та психологічне відновлення людей, які пережили війну.

Хоча в Асоціації ветеранів США все одно вважають, що держава могла б робити більше, оскільки сучасні солдати страждають сильніше, ніж їхні колеги, які пройшли війни в Кореї або В'єтнамі. За даними асоціації, людина, яка побувала в Іраку, з часом починає скаржитися на 10-14 хвороб, тоді як ті, хто пережив В'єтнам, зверталися до лікарів лише з чотирма проблемами.

Крім того, економіка Штатів, яка тільки починає зростати, не здатна забезпечити роботою відразу всіх, хто повернувся з армії. А за даними міністерства оборони США, тільки 57% людей, які пройшли через військові дії, можуть нормально продовжувати службу. І справа тут не тільки у фізичних пораненнях – більшість з них не готові до нової війни психологічно.

За даними міністерства оборони США, тільки 57% людей, які пройшли через військові дії, можуть нормально продовжувати службу. Але й до мирного життя їх дуже складно адаптувати

Але й до мирного життя їх дуже складно адаптувати. Зараз Америка поступово намагається згладити суперечності колишніх солдатів зі звичайним життям. На думку професора Меттью Фрідмана з Національного центру з боротьби з посттравматичним синдромом, ветерани – нормальні люди, які ще можуть принести користь економіці країни, але тільки якщо їм дати роботу і соціалізувати, а не висловлювати лише співчуття.

За казенний рахунок

Сержант армії США Ларрі Бейлі згадує: як тільки поруч вибухнула міна, він відразу зрозумів, що у нього більше немає ніг.

«Про руку я тоді не думав, лише потім побачив, що і вона сильно роздроблена. Її потім ампутували, хоча я досі відчуваю пальці», – каже він.

Зараз сержант стоїть у черзі на протезування з використанням кібертехнологій. За програмою уряду понад 200 осіб у 2015-2016 роках повинні отримати протези для кінцівок, керовані за допомогою думки. Спеціальні датчики приєднають до нервових закінчень, а сигнали від них ітимуть до механічних деталей протеза.

За словами Бейлі, який проходить випробування такої системи, зараз рука виконує його команди з невеликою затримкою. Але лікарі обіцяють устаткувати її сенсорами, щоб людина сприймала і відчуття від протеза.

Звичайно, далеко не всі поранені ветерани поки що отримують таку допомогу – це скоріше експериментальна програма. А от нові протези, нехай і без кібернетичного управління, отримують всі постраждалі на війні.

«Операції в Іраку і Афганістані показали, що у нас набагато більше поранених і покалічених, ніж торік. Медицина дозволяє зберігати їм життя, але відновити відірвані кінцівки ми не можемо», – пояснює Корреспонденту Вол Паллас з Бостонського центру охорони здоров'я.

Проблема покалічених солдатів зараз стоїть як ніколи гостро, тим більше що самої системи такої масштабної реабілітації до 2001 року не існувало. Адже ветерани війни у ​​В'єтнамі, останнього масштабного конфлікту за участю США, переважно вже отримали допомогу, та й тих, хто вижив, тоді було набагато менше.

Тому, коли у 2003 році з Афганістану почала повертатися перша хвиля демобілізованих, влада зрозуміла, що назрівають великі проблеми. Тоді економіка Штатів росла з прискоренням 5-8%, і Білий дім міг собі дозволити витрачати понад $ 60 млрд на рік на медичне відновлення.

Була закладена мережа з 150 госпіталів і 600 клінік по всій країні. При цьому в уряду не виникло ідеї брати добровільні внески для лікування поранених солдатів, хоча громадські організації і збирали пожертви

Саме тоді, за словами Сіфу, була закладена мережа з 150 госпіталів і 600 клінік по всій країні. При цьому в уряду не виникло ідеї брати добровільні внески для лікування поранених солдатів, хоча громадські організації і збирали пожертви.

«Ми не могли дозволити собі взяти ці гроші, оскільки солдати захищали інтереси нашої країни», – каже Честер Гуд з міністерства у справах ветеранів.

Зараз система фінансується тільки з державного бюджету. На думку експертів, таким чином її вдалося зробити уніфікованою і не допустити, щоб одні медичні заклади забезпечувалися краще за інших.

Ще однією особливістю останніх воєн стала більша кількість жінок, які служили в лавах армії США і були поранені. Для них створювалися спеціальні госпіталі.

Цікаво, що навіть в період економічної кризи фінансування лікування поранених трималося приблизно на одному рівні – $ 60 млрд на рік. У майбутньому, згідно з підрахунками економістів з Гарварду, уряду доведеться витратити понад $ 600 млрд, щоб забезпечити ветеранів нормальним лікуванням та протезами. Але, на думку фахівців, лікування – це тільки початок процесу соціалізації і, можливо, найпростіша з його стадій.

Загальна травма

За даними Сіфу, понад 90% людей, які пройшли війну, страждають від посттравматичного синдрому, головних болів, неможливості нормально працювати або десоціалізації. Крім того, за даними останніх опитувань, 43% ветеранів зізналися, що хотіли вчинити самогубство або навіть намагалися зробити це. А деякі говорили про те, що здатні виявляти невмотивоване насильство.

Тому у 2011 році у США була створена система, що займається психологічною або соціальною адаптацією солдатів. Її назвали Polytrauma System of Care. Представництва організації працюють майже в кожному великому місті країни, і будь-який солдат може звернутися туди за підтримкою психологів чи соціальних працівників. Зараз система являє собою мережу із 600 центрів.

Ці установи також збирають статистику, щоб визначити, які події або дії здатні викликати у ветеранів агресивну реакцію.

Тільки 40% учасників воєн в Іраку і Афганістані звертаються за допомогою. Багато хто намагається самостійно вирішити свої проблеми, але часто скочується до вживання наркотиків і алкоголю

Тим часом активісти Спілки ветеранів США заявляють, що тільки 40% учасників воєн в Іраку і Афганістані звертаються за допомогою. Багато хто намагається самостійно вирішити свої проблеми, але часто скочується до вживання наркотиків і алкоголю.

Іншим аспектом соціалізації стала матеріальна підтримка і працевлаштування для колишніх солдатів. Сьогодні в Штатах в разі повної втрати працездатності на місяць виплачують приблизно $ 2.700, що не так багато за американськими мірками.

Через державні фонди понад 40% ветеранів отримують додаткову допомогу. А більше половини з них пройшли безкоштовні курси навчання та перекваліфікації: за законом, який прийняв конгрес після терористичних атак 11 вересня 2001 року, будь-хто, у кого є 90 днів стажу активної служби в гарячих точках, може претендувати на освітній грант або безкоштовне освоєння професії. При цьому держава оплачує житло і надає стипендію.

Звичайно, понад 60% колишніх солдатів у США вважають, що президент і конгрес не роблять все для того, щоб почути їхні вимоги і поліпшити їм умови життя. У Союзі ветеранів підтримують цю точку зору і кажуть, що політики зазвичай згадують про них лише перед святковими датами.

Хоча і там визнають, що уніфікована система лікування та соціалізації допомагає багатьом. До того ж за останні півроку економіка Америки знову почала зростати, і уряд обіцяє виділяти на ці потреби більше грошей.

Експерт: Україна повинна зрозуміти, що гроші не головне. Потрібно створити уніфіковану систему для лікування та соціалізації. І зробити доступ до неї максимально простим і за можливості безкоштовним

«Але Україна повинна зрозуміти, що гроші не головне. Потрібно створити уніфіковану систему для лікування та соціалізації. І зробити доступ до неї максимально простим і за можливості безкоштовним», – каже Корреспонденту Фрідман.

За його словами, суспільне співчуття найменше потрібно тим, хто пройшов війну. Важливіше дати ветеранам можливість знову стати повноцінними членами суспільства.

***

Цей матеріал опубліковано в №6 журналу Корреспондент від 13 лютого 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.