Корреспондент: Крим. Рік життя після анексії

Жителі Криму переживають найбільш кардинальні з 1991 року зміни у своєму житті.

Багато що з цього мало відбутися у складі України, але тепер це роблять за російськими правилами, пише Дмитро Москаленко у №8 журналу Корреспондент від 27 лютого 2015 року.

27 лютого 2014 року озброєні люди захопили будівлю кримського парламенту. 16 березня виповниться рік з дня проведення в Криму референдуму про приєднання до Росії.

Ні сам референдум, ні його результати не були визнані Києвом і міжнародним співтовариством, проте факт залишається фактом – півострів зараз у руках Росії. Незабаром після оголошення результатів референдуму Російська Федерація назвала своїми новими суб'єктами Крим і Севастополь.

Україна і західний світ назвали це анексією, прихильники РФ – возз'єднанням. Для Росії це обернулося санкціями і, за оцінками експертів, $ 100 млрд витрат.

Чиновникам і держслужбовцям довелося пристосовуватися до нових порядків. Обивателям – відчути на собі весь тягар черг для отримання нових довідок, бланків, документів.

Є й особисті трагедії: 20 тис. кримчан довелося виїхати з півострова, за даними української сторони. Багатьох з них ніщо не тримало на півострові. Але були і випадки, коли втікали зі страху політичних репресій.

Корреспондент розібрався, що змінилося в житті кримчан за останній рік.

Кримські татари

Відносини російської влади з кримськотатарською громадою є однією з ключових точок у перетворенні півострова на один із суб'єктів Російської Федерації. Розуміючи це, Кремль із самого початку намагався домогтися від представників Меджлісу лояльності.

У зв'язку з цим лідер останнього Мустафа Джемілєв зустрічався з президентами РФ і Татарстану. Однак непоступливість Джемілєва привела до його фактичної депортації. Прихильники Меджлісу, що залишилися в Криму, повідомляють про утиски та переслідування з боку нової влади.

За даними Рефата Чубарова, проти татар-активістів порушено загалом 130 кримінальних справ.

Громадянство

Ще один головний подразник – питання громадянства, оскільки на ньому виявилися зав'язані як політичні питання, так і маса побутових проблем на кшталт оформлення власності, договорів і великих покупок.

Поширеною страшилкою виявилася історія про те, що видають паспорти з пропискою в Краснодарському краї або навіть на Далекому Сході, що, мовляв, створює проблеми з оформленням житла і т. д. Опитані Корреспондентом місцеві жителі підтвердити це не змогли. Самі вони отримали «двоголові» паспорти зі своєю колишньою пропискою.

Законодавство

За зміну державної системи Криму взялися оперативно. Практично негайно з'явилися дві нові митниці – Сімферопольська і Севастопольська, були виставлені пости. Одночасно скасували митний контроль на ділянці Керч – Кавказ. Негайно були створені міністерство внутрішніх справ, підлеглі йому територіальні органи МВС на районному рівні і Сімферопольський лінійний відділ на транспорті. Власне, це дало старт інкорпорації місцевих органів влади у всеросійську.

11 квітня, майже через місяць після анексії, була затверджена нова конституція замість «української», прийнятої ще у 1998 році Радою. Нові внутрішні правила співіснування визначали, що Верховна рада Криму тепер перейменована на державну раду.

Чинний склад парламенту обрано 14 вересня 2014 року. Главою суб'єкта федерації, згідно з російським законодавством, є глава республіки, який обирається держрадою. Ним є один з лідерів «кримської весни», Сергій Аксьонов. Останнім часом заговорили про повернення прямих виборів «губернаторів» Криму і Севастополя.

За російськими правилами вони отримали по дві посади сенаторів, які представляють регіони у верхній палаті парламенту. Від Криму ними обрані Ольга Ковітіді і Сергій Цеков, від Севастополя – Андрій Соболєв та Ольга Тимофєєва. Ковітіді вже встигла стати фігуранткою скандалу: її включили до складу делегації на засідання ПА ОБСЄ, але українська сторона заблокувала її участь як нелегітимну.

Збройні сили

Військова тема була центральною протягом всієї весни, коли гостро стояло питання самовизначення українських військовослужбовців. 70-80% з них погодилися змінити громадянство і перейти на службу РФ. Остання, розуміючи хиткість своєї ситуації, доклала масу зусиль, щоб озброїти півострів до зубів.

«Крим сьогодні – неприступна фортеця», – заявив нещодавно постпред президента РФ у Криму Олег Белавенцев.

За офіційними даними російської сторони, на півострові за рік створене велике військове угруповання, авіаційне угрупування також «змінилася в кращий бік». До складу Чорноморського флоту спрямовані підводні човни з ракетами на борту. У складі сил протиповітряної оборони є дивізіони ракетних систем С-300.

У грудні 2014 року міністр оборони Росії Сергій Шойгу оголосив про створення в Криму самодостатнього угруповання військ. На додачу до наявних сил і засобів створено сім з'єднань і вісім військових частин.

Освіта

Вища освіта Криму потрапила під освітню реформу, яка активно триває в Росії і метою якої є скорочення кількості вузів шляхом їхнього збільшення їхнього розміру. Оскільки кількість університетів та інститутів є проблемою і для української сторони, вузи стали скорочувати, але вже за російськими правилами.

4 серпня був створений Кримський федеральний університет на базі семи місцевих вузів (зокрема, Таврійського національного університету ім. Вернадського, Національної академії природоохоронного і курортного будівництва, Кримського державного медичного університету ім. Георгієвського). У новий університет-монстр також включили сім наукових установ, наприклад кримське відділення Інституту сходознавства ім. Агатангела Кримського і Кримську гірничо-лісову науково-дослідну станцію.

На момент анексії в Криму було майже 600 шкіл, з яких 7 з українською, а 14 – з кримськотатарською мовами навчання. На російські стандарти освіти школи перейшли з 1 вересня. Під час так званого перехідного періоду випускникам, які закінчують навесні школи, дозволили здавати іспити за українськими правилами.

З однією з українських шкіл виник скандал. Директор єдиної української школи-гімназії Наталя Руденко заявила, що була змушена написати заяву про звільнення під тиском чиновників Сімферопольської міськради і представників «самооборони Криму».

Охорона здоров'я

Дивиною для громадян стало медичне страхування, яке в Україні діє тільки приватно і лобіюється новим «іноземним» керівництвом МОЗ.

Всі кримчани до 1 січня 2015 року змушені були оформити поліси, за наявності яких їм надаватимуть безкоштовні послуги. Внески в розмірі 5,1% від зарплати платять роботодавці. Вони не утримуються із зарплати, а нараховуються понад неї.

Оскільки оформленням полісів відразу займалися тільки дві страхові фірми, виникли черги під час їхнього оформлення.

Культура

Залишилася невирішеною доля колекції скіфського золота, що стала заручницею геополітичної ситуації. Експонати з кримських музеїв, які перебували на момент анексії в голландському музеї Алларда Пірсона, виявилися заблокованими через протести української сторони, яка вважає, що їх не можна зараз повертати на окуповану територію.

Крим і Київ зараз вийшли на етап суду. 21 січня в амстердамському суді відбулася перша формальна зустріч у рамках процесу. Поки що вирішено повернути на батьківщину тільки експонати з київського музею. Решта музей Пірсона залишить у себе до рішення суду.

Невеликий скандал виник з Кримською республіканською універсальною науковою бібліотекою ім. Франка. У ЗМІ з'явилася інформація ледь не про ліквідацію установи, хоча насправді мова йшла лише про перереєстрацію відповідно до російського законодавства. Правда, при цьому зникало ім'я письменника, яке вона носить з 1956 року. Після протестів напередодні Нового року ім'я повернули, бібліотека працює.

Погляд зсередини

Зміни очима кримчан – тих, хто виїхав, і тих, хто залишилися

Марина Якимова, журналістка із Сімферополя, яка живе в Києві

Що насамперед впадає в очі, так це російські прапори і патріотичні рекламні розтяжки на вулицях. А ще чомусь багато реклами російських курортів – Сочі, Геленджика.

Потяги в Україну не ходять, автобус можуть скасувати через невелику кількість пасажирів. Таксисти беруть 1.000 руб. з людини за поїздку з Сімферополя до Новоолексіївки.

Я їхала з Сімферополя до Києва наприкінці січня. Доїхала до Армянська. Звідти місцеві таксисти за 150 руб. з людини довозять до російського прикордонного поста. Він розташований просто в чистому полі, там потрібно стояти, поки не набереться 30-35 осіб, – російські прикордонники пропускають людей тільки групами. Організовано пункт обігріву, але люди все одно мерзнуть на вулиці – бояться пропустити свою чергу.

Пройшовши російський контроль, треба пішки йти близько 2 км до українського КПП повз нескінченну низку фур – місцеві кажуть, вони тут і по п'ять днів можуть стояти. Українці пропускають швидше, групами по десять осіб.

Перед Новим роком у Криму були відключення електрики, зараз припинилися. Багато хто задоволений змінами в медобслуговуванні. Всім видали російські картки обов'язкового медичного страхування, ця система реально працює. Лікарі перестали брати хабарі – за цим дуже суворо стежать.

На роботу без російського паспорта влаштуватися дуже складно. Бюджетники в грошах сильно виграли, але зараз незадоволені зростанням цін – вони ростуть швидше, ніж в Україні. Ходять тільки рублі – гривні не ходять взагалі.

Посилку в Україну відправити неможливо: Укрпошта і Нова пошта вже не працюють – Почта России ще не працює. Те саме із замовленнями в інтернет-магазинах. Мобільний зв'язок – тільки через російських операторів.

До туристів із Західної України, до української мови тут і раніше ставилися насторожено. Так само ставляться і зараз, але явної агресії немає. Сварки між родичами трапляються, але мені пощастило: ми з друзями приймаємо один одного такими, якими ми є.

Що б у них не відбувалося, кримчани кажуть: головне, що у нас немає війни, як на Донбасі.

Яна, викладач з Сімферополя

Для багатьох місцевих жителів поворотною точкою у виборі рік тому став той факт, що з наших беркутівців зробили ворогів [кримський Беркут був присутній у Києві під час революції], стали валити пам'ятники.

Те, що говорять про прописку, що нібито видають паспорти з інших регіонів, – не бачила. Прописка кримська, «рідна», російські ідентифікаційні коди видають.

Про зарплати бюджетникам – таки правда. Підняли. Пенсіонерам пенсії приносять вчасно незважаючи на всі організаційні й інші проблеми.

Були незручності, коли відключали воду та електропостачання. Але військові три дні привозили воду в дитбудинку та інтернати, поки не відновили і не забезпечили нові свердловини. Де могли, запустили свердловини, забезпечивши водою Старий Крим, Гурзуф. Був період, коли знизилися ціни на бензин, знизилися [телефонні] тарифи на міжмісто. Зараз подивимося.

Міжнаціональних конфліктів немає. Татари не бунтують. З ними саме все добре. Багатьох заспокоїв якийсь там указ про реабілітацію кримськотатарського народу [виданий 21 квітня 2014 року] та встановленні для них низки прав і свобод.

У вас пропаганда, у нас пропаганда. Ми не можемо 100%-во перевірити отриману інформацію. Тому потрібно просто залишатися людьми. Але відносини з Україною вже не будуть колишніми ніколи. Так говорять усі, кого я знаю.

Микола, менеджер з Балаклави

З Кримом був пов'язаний родинними зв'язками, але не думав, що доведеться сюди переїхати. Був учасником мітингів антиМайдану. Коли все закрутилося, подумав, що в Криму буде безпечніше. В принципі не шкодую. Та й поки на тлі ситуації в Україні переконуюся, що зробив правильний вибір. Така думка напевно з’являється й в інших. Не питав конкретно, але в розмовах проковзує. Всі ці заяви політиків, що в Україні буде такий добробут, що Крим сам попроситься назад, поки що тільки смішать.

Коли українські ЗМІ пишуть, що на півострові стали гірше умови для приватників і самозайнятих, в якомусь сенсі це правда. Але не у зв'язку із самим фактом анексії, а з причини погіршення економічної ситуації в Росії через санкції, кризу в Україні, а також тому що «допомагає» Київ, доставляючи труднощі в плані транспорту, постачань світла, води.

Кримчани досить швидко інтегруються в російське суспільство. Проблеми виникли переважно у тих, у кого залишилися родичі на материку. Особливо особи похилого віку, за якими необхідно стежити і доглядати. Скасування залізничного сполучення вдарило по звичайних жителях набагато серйозніше, ніж уся бюрократична тяганина, що виникла під час переоформлення паспортів та інших документів.

Андрій, бюджетник з Керчі

Зарплати зросли. Приємно було спочатку. А потім десь ціни зросли, десь ще подорожчало. Як зазвичай у нас, незалежно від того, Україна або Росія. Я практично не виїжджав з Криму. У мене родичів на материку немає. І потреб таких не було. Особливо змін не відчув.

Стало менше «українського». Але ми не переживаємо. Ті, хто був поза політикою, не був повернутий на національних питаннях – не тільки на українському, а й на татарському, російському, інших, – у підсумку нічого не помітили. Крім того що довелося в чергах постояти під час переоформлення папірців.

***

Цей матеріал опубліковано в № 8 журналу Корреспондент від 27 лютого 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.