Тут не стріляють. Як біженці з Донбасу влаштувалися у Білорусі

Переселенці з Донбасу приїжджають до Білорусі в пошуках роботи і спокійного життя.

За даними ООН в Білорусі з України виїхало близько 90 тисяч осіб, деякі з українців отримали дозволи на тимчасове або постійне проживання.

Потік громадян України, які прибувають в Білорусь, не скорочується навіть незважаючи на те, що сусідню республіку теж торкнулася економічна криза.

Корреспондент.net наводить розповідь білоруських ЗМІ про те, як українські біженці влаштовуються в Білорусі.

З Горлівки до Бреста

20-річна Ольга Бровач та її 10-річна сестра Аріна приїхали в Брест трохи більше місяця тому.

За словами Олі, батьки відправили їх до родичів після того, як у рідній Горлівці жити стало неможливо.

«По нашому селищу часто проводилися обстріли, - розповідає Ольга. - Ситуація була плачевна: вдома не було ні світла, ні води, ні опалення, ні газу. Лінії електропередач і газопровід перебиті. У квартирі +7. Вдома ніяких умов - одна дах треба головою».

За словами Ольги, обстрілювати Горлівку почали в липні. У серпні сестри поїхали до Харкова. Через місяць повернулися, коли все більш-менш заспокоїлося.

«Діти в школу пішли, людям почали видавати зарплату, гуманітарну допомогу. Звичайно, це було не так активно, як у Донецьку. ... Після Нового року перед нашим будинком впав снаряд. Нам пощастило, що вікна виходили на іншу сторону. У будинку жодного скла не залишилося. У магазині жінку поранило, а на вулиці вбило чоловіка. Через три дні снаряд влучив у будинок навпроти. Тато сказав: «Чекати нічого. Що ви будете тут сидіти?».

Батьки Ольги та Аріни залишилися в Горлівці

«Тато до війни працював шахтарем. З липня жодна шахта не працює. Відповідно, ніяких грошей йому не платять. Ми з мамою працювали в поліклініці. Сяк-так нам зарплату видавали. Поки отримаєш ці гроші - нічого не захочеш», - ділиться своєю історією Ольга.

У Білорусі сестри можуть перебувати 90 днів. До 5 травня Ользі потрібно знайти роботу, щоб продовжити перебування.

"З молодшою ​​сестрою справи набагато складніше. Потрібно, щоб приїхали мама або тато і влаштувалися на роботу. Я не можу оформити опікунство через різницю у віці", - каже дівчина.

Вона згодна на будь-яку роботу: "Освіта в мене тільки шкільна, вищу отримую в Харкові на заочному. Не відмовлюся і підлоги мити".

Сестра Аріна в Бресті вже пішла в школу.

Про повернення додому Ольга поки не думає

«Мама казала, що в Горлівці продуктова блокада, рідко пропускають машини з продовольством. Долар зріс, продукти подорожчали, а зарплати не платять. Сумніваюся, що життя вдома змінилося на краще. А тут не стріляють ... »

У пошуках роботи

Олександр Бірюков приїхав до Мінська 1 березня. Його сім'я (дружина і троє дітей) залишилася в місті Молодогвардійську Луганської області.

Кілька ночей він провів на вокзалі. Потім його прихистили небайдужі мінчани, які відгукнулися на прохання допомогти в спільноиі ВКонтакте.

Олександр з Луганської області

Із заощаджень у нього тільки двісті доларів, які позичив брат. Його остання зарплата - 1000 гривень (або 500 тисяч білоруських рублів в еквіваленті). На батьківщині українець працював інженером-програмістом на м'ясокомбінаті.

Дружина Олександра - вчитель математики. Зарплату їй обіцяли виплатити навесні. Не сказали тільки, в якому місяці: «під Новий рік вчителям виплачували за вересень».

У Білорусі Олександр сподівається знайти роботу із зарплатою в 10 мільйонів білоруських рублів. Готовий влаштуватися відразу в кілька місць, щоб вийшов бажаний заробіток. Як і багато його співвітчизники, Олександр хотів би, щоб підприємство надало житло:

«Чув, що у вас простіше отримати громадянство, ніж у Росії. Хоча кажуть, жоден українець не отримав статус біженця, бо офіційно адже немає ніяких військових дій».

Олександр активно зайнятий пошуками роботи, ходить на співбесіди, вивчає вакансії, в тому числі і ті, які розсилає Червоний Хрест.

Чим допоможе держава

Білоруське законодавство зі стану іноземних громадян в країні дозволяє міграційній службі за клопотанням суб'єктів господарювання оформити дозвіл на постійне проживання іноземцям, у працевлаштуванні яких зацікавлені нові роботодавці.

Робиться це безкоштовно, і 155 біженців такою можливістю вже скористалися.

Крім цього, їм виплачуються так звані підйомні - близько 6 мільйонів білоруських рублів (приблизно 350 євро) на кожного члена сім'ї. Біженцям також надається безкоштовна екстрена медична допомога.

Представники місцевих органів влади наголошують, що зацікавлені у працевлаштуванні прибулих громадян, оскільки в іншому випадку існує ризик погіршення криміногенної ситуації.

Не все так райдужно

За словами ж самих біженців, ситуація не така однозначна, оскільки знайти місце роботи, де заробіток дозволяв би утримати всю сім'ю, досить важко.

За спостереженнями Сергія Логунова, який приїхав в Брест з Луганська, за останній час кількість вакансій скоротилася приблизно втричі.

"Білорусі теж торкнулася економічна криза, і мігранти відчули це слідом за місцевими жителями: якщо порівнювати навіть з минулої осені, то менш затребуваними стали будівельники, водії, працівники сфери послуг, а зарплати помітно знизилися", - розповів Сергій Deutsche Welle.

До того ж, у разі зміни місця роботи, виникають складнощі і з житлом: білоруське законодавство жорстко регламентує, щоб місце реєстрації відповідало реальному проживанню іноземних громадян.

Також є проблеми з доступом до таких ліків, як інсулін, який вільно в аптеках не продається, і вимушеним переселенцям легально придбати його важко.

Нерозв'язною залишається і проблема, яка хвилює громадян України, які користуються своїм особистим транспортом. Йдеться про штрафні санкції за проїзд платними білоруськими дорогами. Приміром, Юрію Капусті, що приїхав з донецького Тореза, виставлений рахунок на 1400 євро, а сам автомобіль відправлений на штраф-стоянку.

Подібні історії змушують українських громадян задаватися питанням про можливість анулювання в майбутньому набутого статусу біженця та повернення на батьківщину.