Піти по-англійськи. Що дасть Британії референдум про вихід з ЄС

Чому референдум про вихід Великобританії з ЄС – кошмар, і чому про нього все-таки заговорили.

У травні у Великобританії відбудуться парламентські вибори. Новий уряд, швидше за все, очолить консерватор Девід Кемерон. Його партія поки що має значну перевагу над основними противниками, лейбористами, пише економіст Девід Хоуелл, лорд парламенту Великобританії, у колонці, опублікованій у №14 журналу Корреспондент від 10 квітня 2015 року.

Так повелося, що британці голосують за ту політичну силу, лідер якої їм більше подобається, або за ту, чия економічна політика більш переконлива. І тут торі [сленгова назва консерваторів] випереджають всіх своїх конкурентів за всіма параметрами.

Але є й один фактор, який затьмарить їм перемогу. Це Партія незалежності Сполученого Королівства, яка на минулих виборах набрала 3% голосів виборців. Тепер політична сила Нейла Фараджа готова отримати 10% і стати третьою партією в країні. І головне, чим відрізняється ця партія від інших, – гасло про те, що Британія повинна залишити Євросоюз.

Результат виборів покаже, наскільки британці згодні проголосувати проти єдиної Європи. І цей результат буде дуже показовим. Це не Греція чи Португалія, що думають, як би шантажем про вихід з ЄС отримати більше грошей. Тут питання в тому, чи зможе Європа існувати без Британії.

Для самої країни цей референдум, який Кемерон обіцяє провести не пізніше 2017 року, стане кошмаром. Але він неминучий. По-перше, відразу після перемоги президенту потрібно буде постійно проводити консультації з політичними партіями про те, як саме провести це голосування. По-друге, Європа візьметься постійно тиснути на Лондон, щоб відкласти голосування на невизначений термін.

Для цього в Брюсселі висуватимуть усе нові проекти реформ, але це будуть порожні слова. Щоб реально запустити реформи, потрібно, щоб економічна криза залишилася позаду, а це може зайняти багато років. Тим більше будь-які пропозиції, навіть підкріплені діями, не переконають євроскептиків в тому, що ЄС потрібно зберегти. І тому кілька років, замість того щоб розвивати нашу економіку, ми житимемо під знаком голосування.

Але ще більш цікаво, якщо плебісцит завершиться поразкою євроскептиків. Це означає, що кілька років підготовки були марними і голосування відбулося даремно. Адже противники Євросоюзу і надалі говоритимуть про вихід з Європи і вимагатимуть нового волевиявлення через п'ять років. Ми витратимо величезну кількість грошей і державного часу, але в жодному разі не зможемо отримати результат.

Припустимо, станеться непередбачене і британці проголосують за вихід з ЄС. Але ніхто не знає, як це зробити. Поки країни тільки вступали в Євросоюз, і ніхто серйозно не думав про зворотний процес

Припустимо, станеться непередбачене і британці проголосують за вихід з ЄС. Але ніхто не знає, як це зробити. Поки країни тільки вступали в Євросоюз, і ніхто серйозно не думав про зворотний процес. Немає ніякої процедури для цього. Чи означає це, що ми розриваємо всі договори, які були укладені в рамках ЄС, і будемо тепер жити по-своєму? Але тоді незрозуміло, як бути з економічними зв'язками, торгівлею, фінансами та інвестиціями.

Потрібно просто повернути всі гроші і забути, що Євросоюз коли-небудь існував. І головне, як до Британії будуть ставитися наші партнери в ЄС, якщо країна просто розвернеться і піде? Це може означати великі економічні проблеми.

Але поки що значна частина британців цього не розуміє. Для них є думка про те, що Брюссель хоче привласнити собі банківську систему держави, що пропускає через себе понад $ 50 млрд. Крім того, у великих містах думають, що Європа, яка вже багато років нездатна подолати рецесію, не потрібна їхній країні, яка вже починає виходити з кризи і розвиватися.

Проект Єдиної Європи не просто економічний блок. Це система, яка втримала нас у кризу від введення взаємних мит і дозволила ще раніше провести демократизацію країн колишнього Варшавського блоку

Але проект Єдиної Європи не просто економічний блок. Це система, яка втримала нас у кризу від введення взаємних мит і дозволила ще раніше провести демократизацію країн колишнього Варшавського блоку.

Сьогодні, коли ситуація в економіці і політиці неоднозначна, потрібно зрозуміти, навіщо ми взагалі приєднувалися до Європи і що це дало нам. При цьому передвиборчі обіцянки деяких політиків не повинні вводити нас в оману.

***

Цей матеріал опубліковано в № 14 журналу Корреспондент від 10 квітня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.