Трагедія ізоляції. Як побороти ісламський фундаменталізм

Чому ісламісти можуть взяти на себе функцію соціальної справедливості в Екваторіальній Африці і заснувати там свій халіфат.

Ісламський тероризм з'явився на Близькому Сході зовсім не через фанатичну релігійність мусульман, пише Андреас Крейг, професор політики Королівського коледжу в Лондоні, у колонці, опублікованій у №15 журналу Корреспондент від 17 квітня 2015 року. Це трапилося у відповідь на нездатність арабських режимів в Іраку і Леванті [історична область, куди входять Сирія, Йорданія та Ліван] забезпечити соціальну справедливість і безпеку для своїх громадян.

Ідеологія Ісламської держави Іраку і Леванту (ІДІЛ) знайшла благодатний ґрунт у постреволюційному хаосі Сирії та Іраку, але може легко поширитися і на інші частини світу. Є кілька рухів, які вже визнали себе послідовниками ідей халіфату в «чорній Африці», і Боко Харам був першим.

Зараз виповнюється рік з того моменту, коли терористи Боко Харам викрали понад 1.000 дівчат, щоб продати їх заміж. Незважаючи на широкий резонанс і допомогу західного світу, більшість з них так і не були знайдені. Це свідчить, наскільки сильним є рух в Африці і як швидко світ забуває про проблеми цього регіону.

У кризових зонах Африки дуже добре видно «пилососи соціальної справедливості та безпеки» – системи, коли під прапори ідеологічного ісламу встають, щоб отримати цивільні права і боротися з корумпованим режимом

У кризових зонах Африки дуже добре видно «пилососи соціальної справедливості та безпеки» – системи, коли під прапори ідеологічного ісламу встають, щоб отримати цивільні права і боротися з корумпованим режимом. Ці системи ідеологічно експлуатують місцеві мусульманські народи.

Ісламістам і джихадистам потрібні певні умови для того, щоб процвітати – середовище соціальної ізоляції, маргіналізації і розпаду держави забезпечують їм безпеку. І сьогодні багато мусульманських громад в Африці опинилися в складних умовах і відчувають себе усунутими від життя держави.

Це призводить до радикалізації. Такі радикальні групи можуть прийняти ідею ІДІЛ або навіть відкрити нову франшизу в даному напрямку. Наявні рухи, такі як Аль-Каїда в країнах Магрібу, Ансар-аль-Шаріат у Лівії, Боко Харам у Нігерії або Аль-Шабаб у Східній Африці, вже надихнулися ідеями джихадизму.

У минулому ці організації просто використовували нестабільність суспільства як засіб для скоєння терористичних актів, йдучи в руслі ідеології Аль-Каїди і чекаючи глобального джихаду. ІДІЛ забезпечує нову ідеологію для терористів, внаслідок чого вони намагаються встановити квазідержавні утворення у вакуумі влади. Боко Харам і Аль-Шабаб вже прийняли цю ідею. Вони назвали себе лідерами ісламістських еміратів.

Приміром, в лівійському місті Дерні ІДІЛ будує власний джихадистський осередок за допомогою терористів з Іраку. У цьому полягає ще одна небезпека: в майбутньому сотні африканських моджахедів, які воюють за ІДІЛ в Іраку або Сирії, можуть повернутися додому. І принести свою ідеологію і досвід побудови халіфату чи релігійного емірату в цих країнах.

Частина території Сомалі, Лівії або Нігерії вже перебуває під контролем джихадистів. Як правило, держави не в змозі нічого з цим зробити. В майбутньому й інші африканські країни можуть стати жертвою такої ідеології. Найбільш вірогідною буде Центрально-Африканська Республіка.

Ще одна велика небезпека в тому, що терористи вже не покладаються на підтримку з боку щедрих донорів з країн Перської затоки. Рухи Аль-Шабаб і Боко Харам створили власні воєнізовані економіки

Ще одна велика небезпека в тому, що терористи вже не покладаються на підтримку з боку щедрих донорів з країн Перської затоки. Рухи Аль-Шабаб і Боко Харам створили власні воєнізовані економіки, які дозволяють їм фінансувати себе. Викрадення, контрабанда і торгівля незаконно виробленими ресурсами (нафтою, дорогоцінним камінням та цінними металами) дає їм набагато більше доходів, ніж можуть дати спонсори на Близькому Сході.

Через нездатність місцевих органів влади контролювати свої території цей рух джихадистів більш прибутковий, ніж де-небудь у світі. Крім того, ці африканські уряди не мають міжнародної підтримки в боротьбі з тероризмом. Світу просто нецікаві події, що відбуваються там, адже вони прямо не впливають на нафтові ціни. Тому африканським урядам доведеться справлятися самим.

Для того щоб побороти тероризм, необов'язково воювати з ним. Головне інтегрувати мусульманські громади в суспільство. Вони повинні приносити користь і рівною мірою отримувати частину багатств своїх країн

Для того щоб побороти тероризм, необов'язково воювати з ним. Головне інтегрувати мусульманські громади в суспільство. Вони повинні приносити користь і рівною мірою отримувати частину багатств своїх країн. Ті ж африканські уряди, які не в змозі забезпечувати соціальну справедливість, ризикують, що ІДІЛ або Боко Харам візьмуть цю функцію на себе, навербують мільйони прихильників й одного разу ввійдуть до столиці на танках.

***

Цей матеріал опубліковано в № 15 журналу Корреспондент від 17 квітня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.