Українці в Непалі: без жертв та істерик

За даними МЗС, під час стихійного лиха на території Непалу перебувало трохи менше двохсот громадян України.

"Ми пережили пекло. На цей момент - жива і в безпеці", – написала в п’ятницю у Facebook киянка Тетяна Півень, яка перебувала в Непалі під час руйнівного землетрусу минулої суботи.

За даними МЗС, на той момент у Непалі перебувало трохи менше двохсот громадян України. Близько 60 із них досі не вийшли на зв’язок з дипломатичними установами, але даних про поранених і загиблих земляків у офіційного Києва наразі немає.

ВВС Україна з’ясувала, як побачили трагедію в Непалі українці, котрі мимоволі стали свідками катастрофічного землетрусу.

"Острівець спокою"

"Я просто йшов вулицею і тут почалися підземні поштовхи. Я пробіг 50 метрів до відкритої галявини, просто там заліг і чекав, поки все не скінчиться", – згадує блогер Євген Іхельзон.

Особливої паніки серед місцевого населення він не помітив.

"Люди тут, очевидно, знають, як поводитися під час землетрусів. Всі вийшли на відкритий простір, широкі дороги і сиділи, поки поштовхи не закінчилися – приблизно годину", – каже він.

У районі, в якому під час землетрусу перебував пан Іхельзон, жодних масштабних руйнувань не було. Там розташовані нові будівлі, дорогі готелі, посольства, розповідає він.

П’ятеро українських альпіністів, які в понеділок повернулися з Катманду до Варшави, стали свідками іншої реакції людей на стихію.

Людська паніка, хаос, крики жінок та дітей – ось їхні враження від першого потужного поштовху. Ніхто не розумів, що коїться, не знав, куди бігти та що робити, згадують вони.

"Коли ми відчули, що опинилися в безпеці, то спокійно реагували, на відміну від місцевих жителів. Ми поряд з ними були як острівець спокою", - каже альпініст Юрій Клименко.

Чоловікам пощастило: в момент початку землетрусу вони перебували у просторому дворику готелю, в якому мешкали, тож уламки будівель не могли їх зачепити.

Напружена ніч

Євген Іхельзон каже, що в центральній частині столиці Непалу та в житлових районах руйнування були значно більшими.

"Уже протягом години перші лікарні почали приймати постраждалих. Рятувальні служби приступили до розбору завалів дуже швидко. Їм допомагали не лише солдати і поліція, але й прості люди. Все доволі організовано", – розповів він.

Художниця Анастасія Чміль з чоловіком подорожують Непалом вже третій тиждень. Їх землетрус застав у Буданілаканті, що в семи кілометрах від центру Катманду.

Цегляні будинки, що хиталися, мов желе, ночівля та приготування їжі на вулиці, крики людей і гавкіт собак при кожному новому поштовху – ось її спогади про перші години після землетрусу.

"Вночі пішов дощик. Ми рішуче піднялися йти до будинку, але щойно перетягнули всі речі – знову поштовх. І ми так само рішуче вибігли з будинку зі словами: не такий уже й сильний дощик", – каже пані Чміль.

Черга на посадку

У цілому ж за кілька днів після землетрусу життя у постраждалих районах потроху починає налагоджуватися.

У районах стихійного лиха відновлюють електропостачання, люди поволі заспокоюються, каже Євген Іхельзон.

"Два дні все було досить сумно. Однак от уже добу в місті спокійно. Магазини та кафе відкрилися, аеропорт приймає літаки", - розповідає він.

Аеропорт Катманду ледь справляється з інтенсивним авіатрафіком: низка країн вислали до Катманду літаки, щоб евакуювати своїх громадян.

"У Катманду маленький аеропорт – всього з трьома смугами, із яких дві пошкоджено", – пише користувач Facebook, киянин Jay Zhdanov.

Надіслала Іл-76 із психологами, медиками та рятувальниками на борту і Україна.

За словами в. о. голови Держслужби з надзвичайних ситуацій Зоряна Шкіряка, станом на обід середи черга на посадку в аеропорт непальської столиці перевищувала сто літаків, отож, можливо, українському судну доведеться здійснити проміжну посадку в індійському Делі.

"Мандруватимемо далі"

Утім, скористатися послугами евакуації додому планують не всі українці, котрі нині перебувають у Непалі.

"Повертатися ми не збираємось. Я ще жодного разу не відчула, що ситуація критична. Роздмухують паніку ті, хто дивиться новини, і ті, хто і так збирався додому летіти, а тут така нагода випала", – каже Анастасія Чміль.

"Люди тут звикли до різних життєвих негараздів. Набагато більше паніки у туристів, іноземців", – погоджується Євген Іхельзон.

Пані Чміль каже, що її родичі з України без захвату сприйняли її рішення не повертатися додому якнайшвидше, однак їхній натиск вдалося витримати.

"Чекаємо, поки усі істерики звалять, і будемо далі мандрувати Непалом, як і планували. А зараз, думаю, ще два дні просто відсипатимемось, бо трохи стрес маємо", – резюмує художниця.

Джерело: ВВС Україна