Як збираються реформувати економіку в Україні та Росії - Bloomberg

Економічна доктрина українського президента явно перевершує підходи його колеги.

Економіки України і Росії перебувають в схожому жалюгідному стані, вимагаючи негайних реформ.

Але підходи до перетворень у Києві та Москві різні.

Оглядач Bloomberg Леонід Бершидський порівнює економічні програми двох президентів Петра Порошенка і Володимира Путіна, пояснюючи, чому риторика українського глави держави виглядає кращою.

Корреспондент.net наводить переклад статті про методи реформування економіки в Росії та Україні.

Що пропонує Путін

Український президент Петро Порошенко у своєму першому посланні до Верховної Ради виклав вражаючий і цілком конкретний план з відновлення національної економіки.

Втілити його в життя буде складно, однак це саме така промова, на яку Путіну сміливості не вистачило.

У грудні, коли Путін виступав з посланням до парламенту, йому практично нічого було сказати про економіку, в якій чиновники-хабарники і деспотична держава знищують динамізм, необхідний для виведення країни з посиленого спаду.

Усе, що він зумів запропонувати, це скоротити кількість перевірок, яких компанії зазнають з боку всіляких регулюючих органів, а також на чотири роки заморозити чинний податковий режим. У промові на 8 000 слів в англійському перекладі він не сказав жодного слова про корупцію і про те, як на державних контрактах збагачуються його друзі-мільярдери.

Підхід Порошенка

У Порошенка був інший підхід, який настільки відрізнявся від путінського, що важко собі уявити, як ці дві країни могли колись складати майже єдине ціле. Згадавши економічну політику Тетчер і рейганоміку, він висловив незадоволеність тим, як його уряд намагається полегшити податковий та нормативний тягар (він скоротив кількість видів комерційної діяльності, що вимагають ліцензії, з 56 до 26, а також скасував обов'язкову сертифікацію деяких видів продукції).

«Ніхто поки не відчув, що ситуація істотно полегшилася, хоча нам як повітря потрібні конкретні результати», - заявив Порошенко.

Він наголосив на необхідності великої приватизації, заявивши, що керівництво державних компаній «вже приватизовано разом зі своїми потоками доходів». Будучи сам мільярдером (або близьким до такого статусу настільки, наскільки можна бути в нинішніх українських обставинах), Порошенко сказав, що олігархи більше не будуть збагачуватися на колись величезних паливних субсидіях, які вже зараз різко скорочені.

Президент поскаржився на те, що антикорупційна кампанія його уряду домоглася успіху в основному в тому, що сума хабарів збільшилася паралельно до збільшення ризику для чиновників.

«Образ держави в очах громадян формує податковий інспектор, митник, міліціонер, - сказав він. - А поки вони беруть хабарі, люди не повірять у щирість наших антикорупційних намірів». Порошенко заявив, що реформи вже йдуть в міліції і в прокуратурі, і що проводять їх люди, котрі домоглися результатів в Грузії після революції троянд 2003 року.

Ситуація гірша - діяти потрібно радикальніше

Безумовно, важка економічна ситуація в Україні не залишає їй вибору, залишається лише проводити радикальні реформи. У першому кварталі поточного року її валовий внутрішній продукт скоротився на 17,6%, тоді як в Росії зменшення склало 1,9%.

Як пожартував в недавньому інтерв'ю глава найбільшого в Росії «Сбербанка» Герман Греф, «реформи починаються тоді, коли закінчуються гроші, а тому ми почекаємо, поки цього не станеться».

Проте ослаблення державного тиску, перетряска корумпованого чиновницького апарату і створення сприятливих можливостей для бізнесу в Росії здатні послабити наслідки холодної війни і міжнародної ізоляції країни.

Путін упускає цей шанс. Порошенко, якого підштовхують західні союзники і кредитори, готовий вхопитися за нього

Важко сказати, чи зуміє Порошенко реально перетворити свою країну. Українські олігархи досі контролюють економіку країни. Бізнесмени і сьогодні скаржаться на корупцію, яка сягнула вищих ешелонів влади. А деякі заходи серед запропонованих Порошенком, скажімо стара ідея про проведення антикорупційних операцій з впровадженням, - не більше ніж популістський шум.

Але Україна принаймні рухається у вірному напрямку.

Путін, чия країна багатша, і де більше порядку, міг би домогтися набагато більших успіхів меншими зусиллями. Але він дуже зайнятий своїми образами і територіальними амбіціями, щоб думати про це.

Якщо Україні вдасться подолати найглибшу кризу в своїй історії і вийти з неї працездатною демократичною країною з ліберальною моделлю економіки, це більшою мірою послабить пасивну підтримку Путіна з боку росіян, ніж весь тиск із Заходу.