Верняєв: Розумієш, що Україні не потрібні медалі – підтримки ніякої
Лідер збірної України зі спортивної гімнастики Олег Верняєв дав відверте інтерв'ю після Європейських ігор.
"Наші умови для тренувань, м'яко кажучи, залишають бажати кращого. Килим, на якому ми тренуємося, лежить уже 6 років, а нормальні країни змінюють його раз на два роки. На ньому неможливо вчити, відпрацьовувати нові вправи. Для цього необхідно ідеальне покриття – на випадок, якщо щось піде не так. Тренери просто не можуть запускати на складні елементи, розуміють, що найменша помилка – травма, а травма – це півроку, а то й рік відновлення. Ще наш килим розбирають і беруть на змагання, що категорично робити не можна. Виходить, приблизно тиждень ми залишаємося без килима, і на цей час мені потрібно їхати або в інтернат, або в Німеччину.
Читай також: Верняєв: Дуже вдячний усім, хто вболівав за мене
Я легіонер німецького клубу, виступаю за їхній клуб, але натомість я можу зателефонувати і сказати: "Торстене, хочу потренуватися у вас місяць", і вони мені оплачують переліт, проживання. Вони створюють усі умови. Нещодавно я отримав травму, потрібна була операція на нозі, так от оплачував мені її німецький клуб, ніяк не наша федерація. Роки два тому я думав: "Гаразд, нашим хлопцям, 2-4-м номерам команди, не оплачують операції, але якщо щось трапитися у мене чи у Ігоря Радивилова, нам повинні допомагати. Адже кому, якщо не першим номерам?" Виявилося, що ні. Ігор у 2013-му травмував ногу – і все лікування за свій рахунок. У мене теж всі витрати на лікування травми за свій рахунок було б, якби не оплатили німці.
Ми свою роботу робимо, а від федерації підтримки ніякої. Просто, якщо так, то приберіть там посади, а гроші віддайте нам на медикаменти. Олімпійські ігри в Ріо закінчаться, хтось поїде – і все, команди немає. А інші держави завжди з розкритими обіймами приймуть.
Також у нас всі поїздки за свій рахунок, єдине, оплачують чемпіонати світу та Європи, а всі Кубки світу – за рахунок приймаючої сторони. Ну, я їжджу на такі турніри, де приймаюча сторона оплачує. Вдома мені зазвичай говорять, що грошей немає.
Ще один важливий фактор для забезпечення комфорту – це зарплата. У мене є моя зарплата і є порівняння з тим, що мені пропонують за межами України. Там місяць відпрацював і отримав стільки, скільки я б тут за 3 роки заробив, якби не їв.
Читай також: Верняєв приносить Україні золото Європейських ігор в опорному стрибку
У хлопців в команді ставка 2500-2800 гривень. Я – заслужений майстер спорту з вищою освітою, 5 курсів закінчив, і тому є прибавки – це десь 3000-3500 грн. За золоті медалі на чемпіонатах світу та Європи повинні були бути доплати. Я в Нанкіні на чемпіонаті світу взяв золото, на чемпіонатах Європи в Софії – золото (2014), Монпельє – два золота (2015). Поки нічого не платять, а обіцяли надбавки. За 14 рік – ні, 15 рік – теж не платять. Через два місяці – новий чемпіонат світу, а я ще за старий нічого не отримав. Якщо будуть нові медалі, то платитимуть за нові, а, може, дотягнуть до Олімпійських ігор. Хоча, платили за бронзу Європи щось.
Знаєте, кожну поїздку нам хлопці з Азербайджану чи Росії дають медикаменти. Вони знають наші умови. Хлопці, які переїхали в Азербайджан, той самий Олег Степко, допомагають всім, чим можуть. Чешки, лейкопластири і все необхідне. Вони просто знають, що цього всього у нас немає, що кожен місяць ми самі купуємо по 100 пластирів – це приблизно на місяць – по 3 тисячі гривень. З нашою зарплатою ... Наприклад, перед Європою, після операції мені потрібно було купити вітамінів, щоб відновлюватися. Ось я зайшов в аптеку за пластиром і вітамінами – і вийшло більше 6 тисяч. За фактом, ми працюємо на самоутримання.
Часто можна читати, що наші спортсмени не патріоти, що вони йдуть у спорт, щоб заробляти гроші, вони повинні прославляти країну. Зачекайте, а як прославляти країну? Створіть умови. Жити за що? У мене пріоритет не в грошах, мета – спорт. Але знаючи, що більш слабкі спортсмени відчувають себе в рази краще, почуваєш себе не дуже приємно і впевнено. Я намагаюся не думати, що за одну золоту медаль Європейських ігор я отримаю 25 тисяч гривень. У той час, як в Азербайджані за золото обіцяють 100 тисяч доларів! (Боюся і думати, яка сума була б за три медалі, як у мене). Просто розумієш, що країні не так потрібні медалі. І взагалі, патріотизм патріотизмом, але ж спортсмени не вічні – до 27-30 років виступаєш – і все. Правильно спортсмени роблять, що переїжджають, заробляють ... Життя одне", - зазначив Олег Верняєв.