Марсіанин з Житомира. Українець пройшов відбір у проект Mars One
Космічна радіація, мороз в -120 ˚С по ночах і гори заввишки 27 км.
Так через десять років може виглядати місце проживання Сергія Якимова – єдиного українця, який пройшов відбір у проект Mars One, пише Ганна Климко у №29 журналу Кореспондент від 24 липня 2015 року.
Сергій Якимов прокидається, снідає і розпочинає роботу. Спершу він перевіряє системи, що забезпечують життєдіяльність станції. Записавши показники, вирушає в оранжерею збирати врожай – овочі і фрукти, які вирощують для себе члени марсіанської колонії.
Потім він виходить на поверхню, щоб очистити сонячні батареї від пилу. Справа в тому, що тяжіння на Марсі слабше земного, ось вітри і піднімають частинки ѓрунту в атмосферу. Пилові бурі тут звичне явище.
Залишати станцію без спеціального скафандра небезпечно для життя: він захищає від космічної радіації, тиску і перепадів температури. А перепади на Марсі не порівняти із земними: вдень температура на поверхні може сягати 20 ˚С, а вночі впасти до -120 ˚С. Атмосфера планети дуже тонка, і тепло швидко випаровується в космос.
Випадковому слухачеві розповідь про будні марсіанських колонізаторів може здатися жартом чи главою з фантастичного роману про міжпланетні подорожі. Але для Якимова все серйозно: в осяжному майбутньому 27-річний інженер з Житомира дійсно може опинитися на Марсі. І він упевнений: незважаючи на космічну радіацію, розріджену атмосферу, сильні вітри і гори майже втричі вище за земні недружню планету можна підкорити. Головне бути одержимим цією ідеєю.
А вже одержимості Якимову не позичати: космос захоплював його із самого дитинства. Школярем він займався в гуртку астрономії та космонавтики, в університеті вивчав системи керування літальними апаратами, після закінчення вузу кілька років працював в Інституті космічних досліджень. А у 2013 році дитяча мрія про космос стала набувати реальних обрисів – він дізнався про проект Mars One і вирішив стати його учасником.
«Це не було важким рішенням. Мені здається, я готувався до проекту з дитинства і все просто йде своєю чергою. Я багато читав про Mars One, відстежував новини про нього і нарешті написав його організаторам», – згадує Якимов.
Так він опинився серед 200 тис. охочих, які подали заявки на участь у напівфантастичному, але водночас амбіційному проекті колонізації Марса. Автор ідеї, голландець Бас Ландсдорп, оцінює його у $ 6 млрд (притому що, за підрахунками NASA, колонізація цієї планети коштує $ 100 млрд).
Реалізовувати ідею Ландсдорп планує за гроші, виручені від трансляції реаліті-шоу, яке буде показувати всі етапи добору кандидатів, підготовку і відправлення їх на Марс. Освоєння Червоної планети планують проводити в кілька етапів. У 2018-му буде запущений перший супутник для налагодження зв'язку. У наступні чотири роки буде доставлене необхідне для створення та життєдіяльності колонії обладнання.
У 2024 році на планету вирушать перші поселенці – двоє чоловіків і дві жінки. Кожні чотири роки їх колонія буде збільшуватися на чотири людини, поки не досягне 24. Перші жителі Марса повинні бути психологічно і фізично витривалими людьми – передбачається, що вони ніколи не повернуться на Землю. Тому майбутні переселенці мають пройти серйозний відбір.
24 з 200 тис.
Щоб потрапити в проект, необов'язково мати спеціальні знання з фізики, астрономії чи медицини.
«За вісім років підготовки можна навчитися всьому необхідному. Кандидат повинен горіти цією ідеєю – ось головна вимога», – розповідає Якимов про свою участь у відборі.
Він успішно пройшов два тури й опинився в сотні претендентів на політ.
У першому турі учасникам потрібно було заповнити анкету, викладену на сайті проекту. Частина питань була психологічним тестуванням, частина висвітлювала життя самого кандидата – його переконання, інтереси, захоплення.
Крім того, претенденту треба було записати відеозвернення до організаторів Mars One, в якому пояснити, чому він вважає себе гідним кандидатом для польоту, і дати відповідь на питання, чи є у нього почуття гумору. Якимов відповів на нього просто: «Я люблю жартувати».
Учасники проходили медичне обстеження за місцем проживання та висилали організаторам результати на спеціальному бланку. Другим етапом стала співбесіда, яка проходила по скайпу. Зміст розмови залишається таємницею: кандидати не мають права розповідати про це.
Третій тур стане випробуванням на психологічну витривалість, уміння уживатися з різними людьми і працювати над спільним завданням. Сотня учасників буде розділена на групи по 10-15 осіб різних національностей і віку. Групи будуть ізольовані в окремих модулях, де їм належить працювати в умовах стресу.
«Протягом п'яти днів за підсумками дня будуть когось відсіювати, поки не залишаться 40 осіб. Наступні дев'ять днів будуть випробування у замкненому просторі, а потім чотиригодинна співбесіда», - ділиться Якимов.
Місце проведення третього туру поки що невідоме. Варіантів два: арктична пустеля в Канаді чи піщана в Арабських Еміратах.
В останньому турі візьмуть участь команди з чотирьох осіб. Їхнє перше тренування проходитиме на макеті бази, яку планують побудувати на Марсі. Після цього 24 щасливчики пройдуть восьмирічний цикл підготовки до польоту. Майбутнім поселенцям Марса будуть виплачувати зарплату.
Для польоту на Червону планету використовують транспортний модуль, що складається з житлового, рухового відсіків і літального апарата. Компанія Mars One не займається виробництвом космічних технологій, залучаючи до співпраці виконавців і постачальників. Зараз іде робота над системами життєзабезпечення скафандрів, підготовкою першої автоматичної місії і запуском першого супутника зв'язку.
Контракти на створення космічного корабля ще не укладені, розповідає Якимов. Проте він активно готується до майбутніх випробувань – вивчає психологію і покращує фізичну форму. Здоров'я він зміцнює у гірських походах, працюючи інструктором з туризму.
Один до чотирьох – такими є його шанси опинитися в числі потенційних підкорювачів Марса. Правда, перемога у відбіркових турах ще не гарантія того, що мрія про Червону планету стане реальністю.
Польоти уві сні
Mars One став об'єктом критики з першого дня свого існування. У березні 2015 року до хору скептиків приєднався один з учасників, професор з Ірландії Джозеф Роше. У своїй статті, опублікованій на платформі Medium, він говорить про те, що у Лансдорпа немає коштів на реалізацію проекту. Мовляв, кандидатів змушують жертвувати власні гроші, купувати фірмові сувеніри і продавати право на інтерв'ю.
На це Якимов з посмішкою відповідає, що його не змушували ні купувати сувеніри, ні жертвувати особисті гроші проекту. Та й інтерв'ю Корреспонденту він дав абсолютно безкоштовно.
Але у професора Роше є й інші претензії до організаторів марсіанської висадки, які, на його думку, ставляться до проекту несерйозно. Ірландець впевнений, що заповненої анкети, відеозвернення, довідки від місцевого лікаря і скайп-інтерв'ю, яке тривало лише десять хвилин, явно недостатньо, щоб отримати якісь реальні уявлення про кандидата.
Наступні його слова звучать взагалі розгромно – кандидатів було не 200 тис., як було заявлено, а у 100 разів менше. Лансдорп спростував майже все, сказане Роше, погодившись лише з тим, що у проекту дійсно немає грошей. Але це не скасовує інших численних заяв про те, що проект недопрацьований і в цей момент неможливий.
Ми поки що технічно не готові здійснити такий політ. Запустити в космос метал – немає проблем. Але для того, щоб запустити людей, потрібно вирішити безліч питань
«Ми поки що технічно не готові здійснити такий політ. Запустити в космос метал – немає проблем. Але для того, щоб запустити людей, потрібно вирішити безліч питань», – міркує український космонавт Леонід Каденюк.
Зокрема, потрібно розуміти, як забезпечити прольоти радіаційних поясів, вирішити проблему приземлення, продумати систему життєзабезпечення. Такі проекти не може здійснити приватна особа. Навіть більше, вони не під силу навіть одній державі, а лише об'єднанню кількох космічних країн, які внесуть свою лепту в розвиток програми, впевнений космонавт.
З колегою згодна і біолог Надія Адамчук, яка проходила підготовку для польотів у космос у США. На її думку, поки не буде відпрацьований достатній захист організму людини в умовах польоту поза магнітосферою Землі, такі проекти є нереальними. Один з вирішальних факторів – космічна радіація. Якщо організм людини потрапляє в потік заряджених важких частинок, він перетворюється на мішок з кістками.
Навіть якщо учасникам проекту все-таки вдасться дістатися до поверхні Марса, незрозуміло, як їм адаптуватися до гравітації. Марс – це гори висотою до 27 км, сильні вітри, які зносять все на своєму шляху і провокують бурі. Модулі, які організатори планують встановити на поверхні Червоної планети, виявляться закопаними під шаром ґрунту, додає космонавт.
Якимов з думкою Каденюка і Адамчук знайомий.
«Вони мають на неї право. Хтось вважає, що проект нездійсненний, а хтось вважає його реальним і шукає можливості для реалізації», – коментує він слова опонентів.
Учасник проекту додає, що фінансування на подальший розвиток Mars One вже знайдено, але через проблеми з документацією терміни його реалізації посунулися на два роки. Поки що невідомо, коли відбудеться третій відбірковий тур. Але Якимов сподівається впоратися з ним і в підсумку опинитися серед колонізаторів Марса.
Якщо українцеві це вдасться, йому зможуть позаздрити земляни, які скаржаться, що в добі лише 24 години. Марсіанський день довше земного: у розпорядженні колонізаторів Червоної планети буде на 39 хвилин і 35 секунд більше, ніж у жителів Землі.
***
Цей матеріал опублікований в № 29 журналу Корреспондент від 24 липня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.