Не віддамо жодного сантиметра. Інтерв’ю з главою Харківської ОДА

Глава Харківської облдержадміністрації Ігор Райнін дав інтерв’ю журналу Корреспондент.

Будівлю Харківської облдержадміністрації охороняють з автоматами. Дві людини на вході, дві у вестибюлі, охорона на кожному поверсі. Хлопцям на вигляд не більше 25 років, пише Євгенія Вецько у №30 журналу Корреспондент від 31 липня 2015 року. У приймальні губернатора чоловіки серйозніші – після появи інформації про замах, що готується на Ігоря Райніна, його захистом займається міліцейський спецпідрозділ Грифон.

«Так, погрози були, – підтверджує чиновник. – За інформацією МВС, злочин готувала якась група Прорив. Були названі орієнтовно дата і місце вбивства».

Хто стоїть за цими погрозами, Райнін не знає. І додає, що намагається на них уваги не звертати. Навіть власний графік губернатор вирішив не змінювати.

Мало змінився за минулий тривожний рік і сам Харків. Магазини відкриті, кафе приймають відвідувачів, у парку Горького працюють усі атракціони. Людей навіть більше, ніж у мирному 2013-му, каже співробітниця парку Ірина. За офіційними даними, в місті живе 180 тис. переселенців зі сходу України, за неофіційними їх може бути понад 300 тис. Для порівняння: у сусідній Полтаві чисельність населення – 290 тис. осіб. Приріст відчутний.

А ще в місті відчувається ледь вловима напруга: то там, то тут намети Правого сектора, батальйону Азов, молоді люди в камуфляжі – переважно курсанти вузів військового спрямування, машини міліції, барикада прямо навпроти будівлі ОДА.

- Харків сьогодні небезпечне місто?

- Якщо порівняти лютневий Харків і липневий, то ні. Тут усе спокійно і стабільно. Ми повернули всі масові заходи, футбол. Усі свята проводяться. Це свідчить про те, що Харків починає жити мирним і стабільним життям.

Якщо брати в широкому сенсі, то, безумовно, напруга є. І ми працюємо із силовиками 24 години на добу, щоб тут було безпечно. У нас 600 км, як я кажу, лінії напруги – 300 з Росією і 300 з Донбасом. У жодній області такого немає. Для порівняння: у Дніпропетровській – 80 км, і тільки з Донбасом.

З початку року ми затримали понад 30 диверсійно-розвідувальних груп. Уявляєте? І багато груп ще в розробці. Не виключаю, що є і ще нами не виявлені. Звідси ми і вибудовуємо свою роботу.

Всі ці негідники, які потім стали лідерами «ДНР» і «ЛНР», – губарєви, мотороли – всі були в Харкові. На нього покладали великі надії – місто повинно було стати столицею Новоросії

Всі ці негідники, які потім стали лідерами «ДНР» і «ЛНР», – губарєви, мотороли – всі були в Харкові. На нього покладали великі надії – місто повинно було стати столицею Новоросії. Цього не сталося і не станеться.

Але до Харкова постійний інтерес. Він не ослаб. А ми навчилися протистояти небезпеці.

Ми дуже сильно зміцнилися. Будуємо фортифікаційні споруди, ще більшу увагу приділяємо оперативним роботам усередині області – 1.500 відеокамер замість 150, які були в лютому. Ми багато чого бачимо, багато чого чуємо, можемо аналізувати і швидко реагувати. Багато працюємо, щоб у Харкові було спокійно.

- Чому Луганськ і Донецьк не вдалося зберегти, а Харків залишився на українському боці?

- З безлічі причин. Більш рішуче себе повели й не стали вступати в діалог з бандитами. Громадянське суспільство Харкова виявилося патріотичним, і це було неприємною новиною для тієї сторони. Сепаратисти думали, що тут їх зустрінуть з квітами, що достатньо тільки розігнати офіційну владу, і люди кинуться до них на шию з обіймами. Але цього не сталося. І третій момент: ми чітко почали працювати на випередження, зачищати території. І вижили негідників, які «заводили» людей і намагалися привести сюди війну.

- Хто повів себе рішуче? Тодішнє керівництво області та міста? Вони важко асоціюються з патріотизмом.

- На той момент центральна влада і громадянське суспільство захистили Харківську область. Наказ на штурм будівлі ОДА віддавали глава Нацгвардії, а сьогодні міністр оборони [Степан] Полторак і міністр внутрішніх справ [Арсен] Аваков. З цього моменту почалося вирівнювання ситуації. 

Я хочу нагадати, що 6 квітня події відбувалися синхронізовано аж до годин у Луганську, Донецьку та Харкові. Але 8 квітня Харківська ОДА була звільнена

Я хочу нагадати, що 6 квітня події відбувалися синхронізовано аж до годин у Луганську, Донецьку та Харкові. Але 8 квітня Харківська ОДА була звільнена. Я готовий відповідально заявляти, що основну роль зіграли харків'яни і центральна влада.

- Що заважало виявити таку саму рішучість у Донецьку та Луганську?

- Я в ті дні не був там, мені важко давати оцінку. Не знаю, скільки було тоді зброї в Донецьку і Луганську, не знаю всіх нюансів, але моя позиція була і залишається однозначною: з бандитами нема про що розмовляти. У нас був недавно випадок мікрорівня, коли злочинець убив двох людей, захопив трьох заручників і вимагав коридор для проїзду в бік «ДНР». Він заявив, що хоче спілкуватися винятково зі мною. Але розмова виявилася короткою. Я пообіцяв, що він буде жити, якщо здасться. Він відмовився і був ліквідований. Заручники не постраждали.

- Який сьогодні в області відсоток людей з проросійським настроєм?

- Тут, як і раніше, велика кількість людей, які не проти були б мати хороші дружні відносини з Росією. І є люди, небезпечні для українського суспільства. Їх 6-7%. Перших – близько 30%. Але це не означає, що вони підтримують дії Росії.

- Частина області – зона АТО. Тобто зброя зі сходу в першу чергу потрапляє до вас ...

- Намагаються везти, звичайно. Нерозумно це приховувати. Але ми що, можемо ходити з обшуками до кожного учасника АТО? Можемо відстежити, хто був у зоні? Ні, звичайно. Тому пости, оперативна робота, концентрація на питаннях оборони – це дозволяє утримувати ситуацію. Бо багато зброї, яку сюди свідомо завозять для скоєння диверсійних актів. Ми знаходили такі склади, що навіть не робили картинку, щоб паніку не піднімати.

- Проблеми з добровольчими батальйонами бувають?

- Окремі випадки є. Хлопці молоді, гарячі, з фронту. Але системних проблем немає.

- Той факт, що Харківщина – батьківщина глави МВС, відрізняє вас від інших областей?

- Я б сказав ширше. Це рідна область глави АП Бориса Ложкіна, глави МВС Авакова, рідна область міністра оборони Півторака. Вони харків'яни і незалежно від того, коли вони виїхали, допомагають місту та області. І мене як харків'янина в третьому поколінні тішить, що саме вихідці з нашого міста зараз займають ключові державні пости. Це свідчить про нашу рішучість.

- Харківські змінили донецьких?

- Я б не порівнював. Вважаю, що харківські роблять багато чого, щоб допомогти країні, а донецькі привели в країну війну.

- Які у вас стосунки з мером Харкова?

- У мене з ним стосунки господарсько-економічного плану. По-іншому бути не може незважаючи на ім'я мера або губернатора. Я підписав усі документи з будівництва метро в Харкові, ми їх направили в Кабмін з проханням про фінансування. А метро – це комунальна власність міста. Ми припинили в лютому віялові відключення житлових кварталів. Тут теж потрібен був діалог між містом й обленерго. Є ще низка моментів: мобілізація, дороги, житлово-комунальна сфера. Ми не можемо кинути 1,5-мільйонне місто.

А інших стосунків – якихось політичних домовленостей, спільних проектів – не існує.

- З депутатами, зважаючи на все, теж вдалося домовитися? Враховуючи, що дуже проросійська в минулому облрада визнала Росію агресором.

- Депутати облради конструктивні. Роки два-три тому він був відомий певними настроями, депутати були залучені в злочинну гру. Хтось не хотів жертвувати комфортом, хтось боявся за себе чи сім'ю, хтось відчував відповідальність за трудові колективи. Я з розумінням до цього ставлюся. Але тепер ми об'єднали більшість (за винятком одіозних Партії регіонів і комуністів) в групу Єдність Харківщини і всі ключові рішення приймаємо двома третинами голосів.

Ми прийняли бюджет області. І вперше за останні років п'ять він має тенденцію до розвитку. На охорону здоров'я закладено 80 млн грн. Це рекордна сума. Закупимо 20 машин швидкої допомоги, 10-15 шкільних автобусів. Очікуємо субвенції з держбюджету у розмірі 150 млн грн.

- Звідки гроші, вибачте?

- Все дуже просто. По-перше, не потрібно красти. І це не банальна фраза. Наприклад, шкільні автобуси. Зараз гроші є на 10. За рахунок чесного тендеру і за рахунок того, що не буде ніяких відкатів, ми зможемо купити 11-й. Плюс є таке поняття, як оптимізація фінансових ресурсів. Я тривалий час працював у департаменті економіки і маю певні досвід і знання, щоб оптимізувати фінансові ресурси. І третій фактор – це та сама децентралізація бюджетної сфери. Ми за підсумками року плануємо до зведеного бюджету області додатково отримати 4 млрд грн. Ось три джерела.

- Яких ще змін ви чекаєте від децентралізації?

- На сесії облради ми затвердили проект об'єднання громадян. Це план. Він добровільний. Він прийнятий для того, щоб запропонувати людям що обговорювати. Він передбачає 59 громад замість 460, які є на сьогодні.

- Тобто збільшення? Українці неоднозначно оцінюють цю ідею.

- Так, уже багато спекуляцій. «Вашого села не буде, вашу школу закриють». Але децентралізація і проводиться саме для того, щоб люди самі визначили, де яка школа потрібна і скільки.

Села залишаються, назви сіл не змінюються, межі районів залишаються, межі сіл залишаються. Мова йде про збільшення органів управління. Витрачали, грубо кажучи, 500 тис. грн на утримання сільрад, тепер будуть витрачати 100 тис., а 400 тис. підуть на розвиток районів.

Друге. У разі такого об'єднання планується, що близько 20 податків і зборів залишатимуться на місцях. Найбільший – це 60% податку на доходи фізосіб.

- І що? Ніяких експериментів? Можливо, запозичите якусь ідею в одеського колеги?

- Швидше, експерименти, які ми проводимо в Харківській області, переїжджають до Одеси. Ми впроваджуємо електронний уряд. Для людей це може бути не зовсім зрозуміло, але це прозорість у роботі з документами. І ще. Ми дуже серйозно займаємося роботою центру надання послуг. Ми в цьому плані однозначний лідер. Уже впровадили функцію онлайн-реєстрації прав на нерухомість, запустили проект онлайн-замовлення довідки із земельного кадастру.

Те, що ми вже зробили, в Одесі тільки збираються. Я позитивно ставлюся до Михайла Саакашвілі, але оцінку йому давати не буду. Це повинні зробити Президент і жителі області. У кожного політика свій стиль, у кожному регіоні своя специфіка. Не можна сказати, що хтось краще, а хтось гірше.

- Якщо все так добре, то чому корупція все ще залишається величезною проблемою Харківської області та країни загалом?

- Коли ми боремося з корупцією, багато чого залежить і від суспільства. Корупція є не тільки в кабінетах чиновників. Подивіться, що відбувалося на виборах у Чернігові? Я не хочу говорити про саме голосування, але хочу, щоб ви звернули увагу на поведінку соціологічних служб. Це ж корупція. Крім того, вони вбивають соціологію як науку. А вузи? 80% студентів дають хабарі за заліки. Лінь вивчити? Є, звичайно, ситуації, коли викладачі вимагають. Але є й коли простіше дати грошей і не вчити.

Я прошу людей: не давайте хабарі. Вимагають? Телефонуйте. Буде call-центр, і я протягом кількох хвилин отримаю інформацію. Не потрібно дзвонити і говорити загалом: міліція погана, всі чиновники крадуть. Я прошу чіткі факти, на які ми будемо реагувати. Прокуратура, СБУ готові. Це буде працювати. Але суспільство має захотіти не заплатити 50 грн за власний комфорт, а змінити країну.

- Саме з приводу «платити». У Харкові військові прокурори затримали вже двох воєнкомів. Мобілізація в регіоні практично зірвана.

- З корупцією ми активно боремося. А з приводу мобілізації ... Харківська область ніколи не була на останніх місцях, але й у лідерах не була. Щодо шостої хвилі ми займаємо 17-е місце, але не 24-ті. Чим пояснюю? По-перше, у районах області план за п'ятьма хвилями ми виконали. Проблема в Харкові, який в останню хвилю виконав план на 21%.

У нас 15 тис. ухильників. Люди не хочуть іти в армію. Страшно. Є певні ідеологічні моменти. Харків змінився, але неможливо змінити все відразу

У нас 15 тис. ухильників. Люди не хочуть іти в армію. Страшно. Є певні ідеологічні моменти. Харків змінився, але неможливо змінити все відразу. Серйозна російська пропаганда капала на мізки роками. У багатьох є сімейні взаємини з громадянами РФ. Від будівлі облдержадміністрації до кордону з Росією 40 км. Безумовно, це накладає відбиток.

І я б просив не плутати мобілізацію із призовом. Його ми виконали на 100%. Молоде покоління готове захищати країну.

- А захищати Харків ще доведеться?

- Коли я в лютому погодився на пост губернатора, у нас була оперативна інформація про те, що має статися в березні і квітні ... Дуже погана інформація. Я їхав з Києва як на війну.

І якщо нічого не робити, то ситуація може повторитися. Якщо сісти і заспокоїтися, напруга буде тільки посилюватися. Ми розуміємо, що напередодні місцевих виборів сили, які привели сюди війну, активізуються і використовують усі можливості для того, щоб ситуацію сколихнути. Але нас не захоплять. Зламають зуби. Ми не віддамо жодного сантиметра.

***

Цей матеріал опублікований в № 30 журналу Корреспондент від 31 липня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.