Війна на два фронти. Туреччина вступає в боротьбу з ІДІЛ і курдами

В обмін на допомогу в боротьбі з ІДІЛ Туреччина зажадала від Заходу припинити підтримку курдів.

На цьому тижні у Вашингтоні почнеться позачергове засідання представників країн НАТО, пише Павло Сивокінь у №30 журналу Корреспондент від 31 липня 2015 року. Його скличуть з ініціативи Туреччини, яка скористається четвертим параграфом статуту цієї організації. У ньому сказано, що будь-яка країна Альянсу, що побоюється за свою територіальну цілісність, може розпочати консультації із союзниками.

Наступним кроком може стати застосування п'ятої статті – це означає напад на країни НАТО і їхню колективну відповідь. За словами представників Альянсу, така процедура застосовувалася тільки чотири рази. І тепер Анкара готова втягнути його в повноцінну війну з ІДІЛ і курдами.

Все почалося після вибуху в невеликому місті Суруч на кордоні із Сирією. Там 21 липня терорист-смертник підірвав себе в натовпі курдів і турецької молоді, які зібралися на мітинг на підтримку відновлення сирійського міста Кобані, зруйнованого силами ІДІЛ у минулому році.

Внаслідок вибуху загинула 31 особа і більше 100 отримали поранення. Цікаво, що через кілька днів у турецькому Курдистані були вбиті кілька поліцейських. І тут постаралися вже радикальні угруповання курдів, які хочуть проголосити свою незалежність від Туреччини.

Анкара почала повномасштабну війну відразу на два фронти. Її авіація завдала ударів по позиціях ісламістів у Сирії й одночасно розбомбила тренувальні табори курдів у прикордонних зонах

У відповідь на це Анкара почала повномасштабну війну відразу на два фронти. Її авіація завдала ударів по позиціях ісламістів у Сирії й одночасно розбомбила тренувальні табори курдів у прикордонних зонах. А у великих містах країни почалися арешти провідних курдських діячів.

Мабуть, президент Туреччини Реджеп Ердоган вирішив одночасно остаточно врегулювати не тільки конфлікт у Сирії, а й придушити будь-які виступи курдів на своїй території. І хоче залучити до цього своїх союзників по НАТО. Хоча США і ЄС уже кілька років активно озброюють курдів, щоб ті боролися з ІДІЛ. Тепер Захід має вирішити, наскільки для нього важлива допомога Туреччини в боротьбі з ісламістами і чи може він дозволити собі кинути курдів напризволяще.

Але так чи інакше війна з терористами переходить у нову фазу. Якщо ще кілька тижнів тому турки відмовлялися надавати свої військові бази для літаків США, які бомбили ІДІЛ, то тепер самі пропонують встановити зону безпеки біля своїх кордонів.

Тим більше що сама громадянська війна у Сирії вступає у вирішальну фазу, і незабаром стане зрозуміло, хто керуватиме цією країною. А також світ зрозуміє, чи зможе він упоратися з новоявленим халіфатом або йому потрібно буде починати повномасштабну війну, щоб знищити терористів на Близькому Сході.

Країна, якої немає

"Режим Башара Асада поступово слабшає і незабаром не зможе утримувати більшу частину території Сирії", – каже Корреспонденту Ліна Хатіб, директор Центру Близького Сходу в американському Центрі Карнегі.

На її думку, ні пасивність Заходу щодо громадянської війни в Сирії, ні військова допомога режиму Асада з боку Росії не допомагають йому. Поступово його сили вичерпуються.

Багато в чому через те, що він воює відразу на кілька фронтів. По-перше, це Південний фронт – поміркована організація ісламістського спрямування, яка захопила кілька південних провінцій завдяки фінансовій та військовій допомозі США та ЄС. По-друге, Асаду протистоїть ісламістська коаліція Джайші аль-Фатх, яка першою почала з ним боротьбу кілька років тому. Вона близька до того, щоб нарешті захопити друге за важливістю місто країни – Алеппо.

І це не дивно: за даними ООН, за останні три роки країни Заходу і Саудівська Аравія передали їй матеріальної допомоги на $ 10 млрд. Але при цьому самі повстанці поки що не можуть переламати ситуацію, оскільки Вашингтон і Брюссель не рвуться їх підтримати через занадто радикальні погляди.

І звичайно, головною силою в регіоні залишається ІДІЛ, яка рік тому почала тріумфальну ходу по регіону. Тепер, за даними Інституту Брукінгса, ісламісти контролюють більше третини території Сирії і чверть Іраку. Саме вони переважно і відтісняють війська Асада. Певний час президент Сирії намагався використовувати ісламістів у своїх інтересах і нацькувати їх на повстанців.

Але поступово в ІДІЛ зрозуміли, що збройні сили офіційної Сирії – найслабші. І території, які вони контролюють, захопити набагато легше. Тепер ісламісти стрімко підминають під себе центральну частину країни, і ніхто не може їм протистояти. Якщо Захід невдовзі не відкриє проти них новий фронт, то Сирія може розвалитися на кілька незалежних напівфеодальних утворень.

До останніх подій у Туреччині на це дивилися спокійно. На кордоні із Сирією будували нові укріплення і підтягували війська, але не поспішали виступати прости джихадистів.

"В Анкарі розуміли, що США не хочуть самі воювати з ІДІЛ і намагатимуться втягнути їх у війну, пообіцявши підтримку з повітря. Але цього явно недостатньо, і тому Ердоган зволікав", – пояснює Корреспонденту професор політики Університету Анатолії Гокхан Бачик.

За його словами, навіть у США визнавали, що тільки ударами з повітря не можна розбити ісламістів, отже, потрібна наземна операція, а сил на неї не було. Водночас союзники Вашингтона на Близькому Сході не поспішали воювати з ісламістами. І якщо й наважувалися на військові операції, як Саудівська Аравія в Ємені, то винятково для вирішення власних проблем.

Анкара навіть не хотіла надавати США свої військові бази, оскільки побоювалася, що це призведе до нових терактів на її території. Але після вибуху в Суручі все змінилося. Американські літаки тепер можуть сідати в турецьких аеропортах, а самі збройні сили Туреччини готові завдати удару на півночі Сирії.

В ідеалі Анкара і Вашингтон хочуть створити демілітаризовану зону завглибшки 120 км, щоб вибити звідти ІДІЛ і передати територію під контроль сирійській опозиції

В ідеалі Анкара і Вашингтон хочуть створити демілітаризовану зону завглибшки 120 км, щоб вибити звідти ІДІЛ і передати територію під контроль сирійській опозиції. Але в цьому благородному намірі є два моменти.

Перш за все, ніхто не знає, хто ці сирійські повстанці, які зможуть контролювати нову зону. І головне, в обмін на допомогу в боротьбі з ІДІЛ Анкара хоче, щоб Захід перестав підтримувати курдів.

Всередині і зовні

Результатом втягування Туреччини у війну проти ІДІЛ стали також авіаудари по тренувальних таборах воєнізованих курдських формувань – пешмерга, які базуються в Сирії.

Анкара вже давно з побоюванням стежить, як вплив і бойова міць курдів постійно зростають. У минулому році у США серйозно розглядали можливість їхнього використання, щоб перемогти ісламістів або принаймні зупинити їх розповсюдження в Іраку. Тоді Америка щедро постачала курдських повстанців зброєю і грошима. Американські інструктори допомогли сформувати більш ніж трьохсоттисячне ополчення.

Курди ненадовго відтягнули на себе сили ІДІЛ і дозволили офіційному уряду Іраку перегрупувати свою розбиту армію й утримати владу у великих містах країни. Потім джихадисти більше зосередилися на Сирії та вивели свої сили з Іраку, але курдів розбити так і не змогли.

У Туреччині на міжнародну популярність курдів Іраку дивилися з великими побоюваннями. І це не дивно: в країні живуть 18 млн курдів, які вже багато років намагаються створити автономію, а то й взагалі відокремитися від Анкари. Влада Туреччини не шкодувала грошей і за останні кілька років інвестувала в Курдистан $ 12 млрд, щоб тільки прибрати думки про незалежність. Правляча партія справедливості і процвітання навіть погодилася вступити в коаліцію з Курдською робочою партією (КРП) і дала її представникам місця в парламенті.

Але тепер це не важливо. Курди в Іраку або Сирії в кроці від незалежності, і ніхто не може їм заборонити її досягти. Тому ідеї КРП про автономію втрачають свою привабливість. В Анкарі розуміють, що ще трохи, і курди знову почнуть збройну боротьбу за незалежність, як було за їхнього харизматичного лідера Абдулли Оджалана, який з 1999 року перебуває в турецькій в'язниці.

Й Анкара вирішила діяти на випередження. На думку Томаса Палмера з Інституту САТО, турки за сприяння у боротьбі з ІДІЛ захочуть, щоб західні країни відмовили курдам навіть у надії на свою державу. І схоже, США і ЄС готові на це, враховуючи, що для Заходу ісламісти стали головною проблемою, а посилати на Близький Схід свої армії вони не готові. Вашингтон вже пообіцяв зняти економічні санкції з Ірану, щоб забезпечити собі тил в боротьбі з ІДІЛ. Тепер, на думку Бачика, курдів обміняють на військову допомогу Туреччині.

Усередині країни правляча партія вже заявила, що готова розірвати коаліцію з курдами і провести позачергові вибори в листопаді. Хоча це ніяк не похитне позиції Ердогана, який поступово збирає у себе в руках необмежену владу.

Конфлікт з курдами тільки посилить його популярність серед турків, які вважали слабкістю надавати національним меншинам автономію. Не дивно, що після арештів курдських політиків і початку бомбардувань таборів пешмерга в Сирії рейтинг Ердогана тільки зріс.

Активне втручання Туреччини у війну з ісламізмом може призвести до ще більшого хаосу і розпаду Сирії та Іраку на кілька напівнезалежних держав

Втім, міжнародні експерти вважають, що активне втручання Туреччини у війну з ісламізмом може призвести до ще більшого хаосу і розпаду Сирії та Іраку на кілька напівнезалежних держав. Але не похитнути позиції ІДІЛ.

***

Цей матеріал опублікований в № 30 журналу Корреспондент від 31 липня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.