Точка зору: Неграмотний ринок. Чому обвалилися біржі у Китаї

Обвал китайських бірж став результатом спекуляцій, байдужості влади й неосвіченості трейдерів.

Причини останнього обвалу на китайському фондовому ринку досить прозаїчні, пише Стівен Роуч, старший аналітик Єльського університету, колишній глава компанії Morgan Stanley Asia, у колонці, опублікованій у №30 журналу Кореспондент від 31 липня 2015 року.

Цей сегмент економіки управляється непропорційно великою кількістю приватних інвесторів. Вони, як правило, молоді та малоосвічені. Дані дослідження китайського міністерства фінансів свідчать, що більшість нових інвесторів, які вийшли на ринок у 2014-му, навіть не мають середньої освіти. Вони почали відкривати рахунки, що призвело до поступового надування боргового міхура. У першій половині цього року на китайських біржах фіксували відкриття понад 2 млн нових рахунків щотижня, що не могло не вплинути негативно на ринок.

Крім того, більше половини інвесторів були схильні до агресивного перепродажу акцій, щоб отримати високий дохід. Це не могло нормально позначитися на економіці та фондовому ринку. Тим більше що фондові майданчики в Шанхаї та Шеньчжені явно перегрілися. За останні роки фондовий ринок всього світу був на підйомі, і якщо показники Dow Jones або Nikkei досягали не бачених раніше висот, то китайські майданчики постійно відставали. Справа тут у тому, що держава не приділяла достатньої уваги цій галузі економіки. Там переважно торгувалися акції держкорпорацій, яким не потрібні гроші приватних інвесторів. Та й пакети акцій, виставлені на торги, були невеликими.

Лише торік ринок Китаю почав різко надолужувати згаяне. З червня 2014-го основний біржовий індекс зріс на 145%. Але реальний фондовий вибух стався після того як уряд оголосив про встановлення біржового зв'язку між Гонконгом і Шанхаєм. Тобто тепер інвестори могли працювати на двох майданчиках одночасно. Це викликало різкий приплив грошей на ринки Китаю. Хоча сама економіка не давала підстав для такого зростання. Тому це було чисто спекулятивне безумство. Крім того, з боку держави і регуляторів не надходило жодних попереджень. Навіть більше: у компартії Китаю говорили, що стрімке зростання цін на акції свідчить про стабільність економіки.

Усе це живило спекуляції до певного моменту. Коли ж туман розвіявся і стало зрозуміло, що на ринку залишився тільки позиковий капітал, інвестори поспішили продати акції. І за місяць фондові показники впали на 30%. Але я хочу сказати, що економіка Китаю не обвалиться через це. Зрозуміло, що багато хто пам'ятає крах на біржах у західному світі у 2008 році, коли зниження індексів викликало паніку серед інвесторів і почало економічну кризу. Тоді фондові спекуляції також були викликані доступністю позикового капіталу і впевненістю інвесторів у тому, що вони зможуть погасити всі свої борги в будь-якому випадку. У багатьох склалося враження, що китайська економіка перегрілася і її може спіткати та сама доля.

Але Китай уникне цієї долі. Зараз паніку там піднімають переважно спекулянти, які говорять про масштабність ефекту. Але економіка КНР поки що не сильно залежить від фондового ринку. Навіть споживачі, які в ідеалі становлять основу економіки, поки що не засвоїли, як падіння або злети акцій впливають на їхнє життя. Тим більше споживчий ринок у Піднебесній тільки-но формується і становить лише 36% економіки. Це вдвічі менше, ніж у США. Тому частина економіки, добробут якої може залежати від коливань акцій, ще просто не сформована. Інша справа, що вона активно формується, і влада поки не бачить потреби втручатися в процес. А це вже веде до формування кредитних бульбашок і необгрунтованих спекуляцій.

Головна проблема китайського фондового ринку – у відсутності стратегічного мислення регуляторів

Головна проблема китайського фондового ринку – у відсутності стратегічного мислення регуляторів. Зрозуміло, що поки він здійснює дуже невеликий вплив на зростання промисловості країни, але з часом співвідношення змінюватиметься. Якщо так, то тоді буде важче проводити політику корекції на ринку. До того ж економіка Китаю поступово сповільнюється, і це не має відношення до фондових стрибків. Пекін занадто довго нарощував свій ВВП на 10-15% на рік. І робилося це за рахунок інфраструктурних проектів та напівпримусового кредитування з державних банків.

Ця епоха добігає кінця. Тепер потрібно зрозуміти, як забезпечити зростання внутрішнього попиту. І замислитися над потрібними реформами, які відкладалися десятиліттями.

***

Цей матеріал опублікований в № 30 журналу Корреспондент від 31 липня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.