Сесійний залп. Як вплине на ситуацію трагедія під Радою
Нова Конституція, вибухи під Верховною Радою, десятки поранених і мінімум троє загиблих – так почався новий політсезон в Україні.
Біля Верховної Ради – крики «Зрада!». У сесійній залі – «Ганьба!». Так починався процес внесення змін до Конституції України, пише Євгенія Вецько у №35 журналу Корреспондент від 4 вересня 2015 року. Ще з ранку понеділка, 31 серпня, президію заблокували депутати з фракції Олега Ляшка. А ось трибуну після переговорів залишили вільною, що дало можливість спікеру Володимиру Гройсману нехай і з двогодинним запізненням, але все-таки відкрити позачергове засідання ВРУ.
Ще напередодні було зрозуміло, що, незважаючи на протест частини коаліції – Радикальної партії, Батьківщини і Самопомочі, – необхідна кількість голосів для підтримки президентської ініціативи є. Підсумок тривалих переговорів – кнопку За погодилися натиснути депутати від Опозиційного блоку, груп Відродження і Воля народу, кілька представників Самопомочі та позафракційних.
І після того як лідери парламентських фракцій позмагалися у красномовстві (син командира УПА Романа Шухевича, член фракції Радикальної партії Юрій Шухевич навіть цитував Леніна), на табло висвітилася цифра 265 голосів – результат, який мало кого здивував.
Більш суттєвим стало те, що почало відбуватися поза стінами парламенту. Поки депутати співали державний гімн на честь закриття сесії, під Радою почалися перші сутички, які призвели до смерті трьох людей.
Три букви закону
«Це не зрада!» – заявив Гройсман у першу секунду після голосування.
«Це договірняк», – перешіптувалися деякі депутати, виходячи із сесійної зали.
Серед головних нововведень – фінансова і політична децентралізація регіонів і специфічний порядок місцевого самоврядування «в окремих районах Донецької та Луганської областей»
Але, так чи інакше, закон про внесення змін до Конституції у першому читанні прийнято. Серед головних нововведень – фінансова і політична децентралізація регіонів і специфічний порядок місцевого самоврядування «в окремих районах Донецької та Луганської областей».
І хоча останній пункт викликав бурхливу реакцію у противників запропонованого Президентом проекту конституційних перетворень, а перший представники влади називали мало не перемогою над олігархічними планами, сам по собі проголосований документ не має занадто великого політичного значення. Принаймні поки що.
По-перше, прийнятий він тільки в першому читанні й Адміністрації Президента доведеться докласти чимало зусиль, щоб дотягнути до конституційної більшості – 300 голосів. Тим більше що депутати вже висувають умови, найчастіше майже нездійсненні.
«Це зупинення війни й обстрілів, виведення російської армії з території України і третє, найважливіше, – це відновлення контролю над усією Україною лінії державного кордону», – пояснює представник фракції Народний фронт Остап Семерак.
Голосування за законопроект загалом відбудеться, швидше за все, ближче до Нового року.
«Остаточне ухвалення змін – не раніше кінця року, після виборів і лише після виконання сепаратистами умов мінського договору», – додає його колега по фракції Леонід Ємець.
Ті, хто за зміну Конституції не голосував, налаштовані ще більш категорично. Самопоміч вже почала збирати підписи депутатів, щоб домогтися переголосування законопроекту.
Порошенко і члени його фракції неодноразово заявляли, що особливий статус Донбасу – досить відносне поняття. Йдеться про особливий режим самоврядування в контексті децентралізації
По-друге, сам Петро Порошенко і члени його фракції неодноразово заявляли, що особливий статус Донбасу – досить відносне поняття. Йдеться про особливий режим самоврядування в контексті децентралізації. Нинішні «керівники» самопроголошених ЛНР і ДНР не будуть легалізовані, терористи не стануть депутатами або губернаторами – на них не поширюється дія амністії.
По-третє, норма про особливий статус в Конституції вже є – ст. 92, п. 16. Щоправда, поки там мова йде тільки про міста.
Скелет у шафі
Проте наслідки прийняття законопроекту хоч і не настільки очевидні, але дуже важливі для майбутнього країни. І Росії, й Україні принципово важливо, щоб саме противник порушив свою частину угоди. Завдяки голосуванню в понеділок формальна перевага поки що на нашому боці.
«У випадку зриву процесу внесення змін до Конституції досить імовірним буде поновлення бойових дій. Оскільки Україна зобов'язалася внести правки до Основного закону, підписуючи мінські угоди», – вважає політтехнолог, директор компанії Berta Communications Тарас Березовець.
Голосуванням за законопроект № 2217а, зазначає експерт, Україна виконує свою частину зобов'язань.
«А Росія тим часом постійно порушує угоди, як, втім, і самі терористи. У підсумку Європейський Союз спільно зі США змушені зберігати режим санкцій. Навіть більше, змушені їх підсилювати», – додає Березовець.
Якщо й Україна не виконуватиме мінські угоди, зазначає він, Захід може залишити нас з агресором один на один.
Що стосується внутрішньої політики, то головне, що показали події 31 серпня, – це нестійкість нинішньої парламентської коаліції. Конституцію підтримали Блок Петра Порошенка, Опозиційний блок і Народний фронт. Тоді як Самопоміч, Батьківщина і Радикальна партія Ляшка фактично перейшли в опозицію. Останній зробив це вже офіційно.
Втім, про повноцінне створення широкої коаліції (по-народному – «ширки») поки що говорити зарано, вважає політолог Юрій Романенко.
Ляшко і Тимошенко торгуються, оскільки на наступне голосування ставка буде вищою. Опозиційний блок робить те, що просить Москва. Плюс їм потрібно повернути свої електоральні поля. БПП і НФ просто роблять те, що їм каже Захід. Самопоміч грає в ціннісну позицію
«Галас про нову «ширку» безглуздий. У нас є факт голосування, де всі діяли виходячи зі своїх меркантильних інтересів. Упевнений, що Ляшко і Тимошенко торгуються, оскільки на наступне голосування ставка буде вищою. Опозиційний блок робить те, що просить Москва. Плюс їм потрібно повернути свої електоральні поля. БПП і НФ просто роблять те, що їм каже Захід. Альтернативної стратегії у них немає. Самопоміч грає в ціннісну позицію. За фактом маємо ситуативну коаліцію, ситуативний парламент, ситуативну опозицію», – пояснює експерт.
Але головний результат позачергового засідання 31 серпня – те, що відбувалося поза стінами парламенту.
Свобода вбивати
До Верховної Ради люди стали підтягуватися ще на дев'яту годину ранку. Найчисельнішими і найбільш активними були представники Свободи, Радикальної партії, Укропу і Правого сектора. Перші зіткнення почалися після того, як натовп дізнався про успішне голосування за зміни до Конституції.
Особливо активними виявилися прихильники Олега Тягнибока. Атакувавши першу лінію оборони, вони відібрали у бійців Національної гвардії щити і гумові кийки. У справу пішли димові шашки, сльозогінний газ. А потім і граната, яка вбила трьох і поранила кілька десятків людей. Саме на Свободу поклав відповідальність за подію міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
«Я прямо звинувачую Тягнибока і його партію Свобода у злочині. Гранату кинув член партії Свобода і боєць батальйону Січ, який перебував у відпустці. Я вважаю, що це злочин, а не політична позиція. Тягнибок привів під Верховну Раду не протестувальників, Тягнибок привів бандитів, які вбивали й калічили наших солдатів», – написав Аваков на своїй сторінці у Facebook.
Навіть більше, політики звинувачують свободівців не в злочинній недбалості, а в провокації в інтересах Кремля.
«Це робота ФСБ Росії. Руками Свободи. Свобода із самого початку була російським проектом. Реакцією Путіна на перемогу помаранчевої революції. Свобода грає роль детонатора для розколу суспільства», – вважає Тарас Стецьків, колишній народний депутат, один з організаторів Майдану-2004.
Сам же Тягнибок події під Верховною Радою вважає політичною розправою і провокацією. Такої самої версії дотримується й інший організатор мітингу під Радою – Ляшко.
«У мене вже немає жодних сумнівів: криваві події під Радою – спланована спецоперація, мета якої – спроба дискредитації владою супротивників кремлівських змін до Конституції, відволікання уваги від антиукраїнської зради і створення в парламенті нової «ширки» разом з регіоналами», – заявив лідер радикалів.
Нікому з присутніх на вул. Грушевського не вигідна кров, переконаний Семен Семенченко, один з лідерів Самопомочі. За його словами, люди, які організували провокацію, виділялися в натовпі. Крім того, деякі з них уже привертали увагу силовиків і неодноразово брали участь у таких акціях. Як і прихильники Конституції, які поспішили звинуватити в кровопролитті Тягнибока, він упевнений: подія грає на руку саме Кремлю. І в жодному разі не супротивникам зміни до Конституції.
Людина, підозрювана в киданні гранати, заарештована. Нею виявився 21-річний боєць добровольчого батальйону спецпризначення Сiч Ігор Гуменюк. А поки йде розслідування, політики і політологи міркують, чи не призведе трагедія до третього Майдану. Враховуючи наближення місцевих виборів, розпалювання протестних настроїв у суспільстві вигідно багатьом політичним силам. Але чи виллється воно в масові акції?
«Для того щоб протест був дійсно великим і став потужною рушійною силою, необхідний збіг кількох факторів, – каже політолог Володимир Фесенко. – На мою думку, це могли б бути розгромна поразка на фронті й економічний колапс, наприклад падіння курсу гривні вдвічі за кілька днів».
Нагнітання ситуації в іншому разі експерти вважають штучним.
***
Цей матеріал опубліковано в №35 журналу Корреспондент від 4 вересня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.