Малі справи. Львівщина має порівняно конкурентне бізнес-середовище

Бізнес-середовище у Львові та області є порівняно конкурентним – тут немає великих фінансово-промислових груп.

Своїх коломойських чи ахметових Львів за роки незалежності не виплекав, пише Ірина Волошин у №35 журналу Корреспондент від 4 вересня 2015 року. У рейтинги найбагатших людей України в останні років п'ять потрапляють лише троє львів'ян – Віталій Антонов, Петро Димінський та Тарас Барщовський. Серед них на звання місцевого олігарха претендував хіба що Димінський – бізнесмен встиг побувати в парламенті, володіє медіа і футбольним клубом. Але в останні десять років його спосіб життя далекий від публічного.

У свіжому рейтингу найбагатших українців журналу Антонов займає 54-е місце. Його статки журнал оцінив у $ 85 млн. Головні активи Антонова, які він контролює через холдингову компанію Універсальна інвестиційна група, - концерн Галнафтогаз, концерн Хлібпром і страхова компанія Універсальна.

Галнафтогаз управляє мережею АЗС Окко, яка складається з більш ніж 400 заправок і займає 15% роздрібного ринку нафтопродуктів. Паралельно з нафтобізнесом компанія Антонова розвиває ресторанний напрямок – на заправках Окко по всій країні вже працюють понад 40 ресторанів A la minute і Pasta mia. 34 АЗС устаткували пристроями для зарядження електромобілів.

2014-й для нафтобізнесу Антонова виявився не найкращим. Компанії довелося закрити 25 заправних станцій на сході країни і провести переоцінку боргів через девальвацію гривні. Минулий рік компанія закінчила з чистим збитком 855 млн грн, хоча роком раніше заробила 404 млн грн чистого прибутку.

Не кращим виявився минулий рік і для другого важливого активу Антонова – Хлібпрому. Чистий збиток його у 2014-му склав 148 млн грн, хоча роком раніше йому вдалося закінчити з чистим прибутком 2,3 млн грн. Концерн об'єднує вісім підприємств з виробництва хліба та борошна, шість з яких розташовані у Львові й області. Крім звичайного хліба та здоби компанія виробляє заморожені напівфабрикати під торговими марками Наминайко і Panerini.

Антонову також належить девелоперська компанія Технопарк ЛЗТА, яка керує офісним центром у Львові, та житлово-будівельна компанія Ваш дім, серед проектів якої – одна з найбільших новобудов міста, мікрорайон Пасічний.

Димінський є співвласником групи Континіум – конкурента Галнафтогазу на роздрібному ринку нафтопродуктів. Компанії належить мережа АЗС Wog, яка налічує майже 500 точок. У Львівській області групі належить ПрАТ Галичина – один з лідерів ринку кисломолочної продукції в Україні. Димінський також є співвласником футбольного клубу Карпати і власником місцевого телеканалу ЗІК, а також інформаційного агентства з такою самою назвою.

Останні десять років Димінський рідко з'являється на публіці. Його перше за довгий час інтерв'ю з'явилося в Українській правді в кінці серпня – після смерті одного зі співвласників Континіуму, Ігоря Єремєєва. За оцінками Forbes, статки Димінського становлять $ 58 млн – у рейтингу українських багатіїв журналу він займає 68-е місце.

Барщовському, чий статок український Forbes оцінив у $ 87 млн, належить група компаній TB Fruit - найбільший у країні виробник сокових концентратів. Компанія об'єднує сім заводів – як в Україні, так і за кордоном. Сировину для них вирощують на 1.500 га власних садів. Крім сокових концентратів TB Fruit виробляє соки прямого віджиму та смузі під торговою маркою Galicia.

У серпні суд наклав арешт на активи Барщовського – майно підприємств Яблуневий дар і Танк Транс (входять у TB Fruit). Підставою для арешту став взаємозалік між підприємствами Барщовського й американською компанією Cargill, яка таким чином вивела свої інвестиції з Дельта Банку за рахунок погашення кредитів Яблуневого дару (ТМ Galicia) і Танк Трансу.

Другий ешелон

Більшість великих львівських компаній працюють у харчопромі та ритейлі. Одним з провідних експортерів соняшникової олії в Україні, ПП Оліяр, володіє Ірина Залізна. Компанію створив у 2003 році її чоловік Іван Залізний. У 2013-му він потрапив до рейтингу найбагатших людей Львова за версією журналу Forbes і в тому ж році раптово помер.

Оліяр виробляє соняшникову олію під ТМ Майола, Соняшна і Родинна. З 2013 року займається переробкою сої і рапсу на новому маслоекстракційному заводі у Ставчанах.

Група ПрАТ Компанія Ензим і ТОВ Кормотех належать родині Вовк. Глава сім'ї, Орест Вовк, з 1989 року керував Львівським дріжджовим заводом, провів його приватизацію і став основним акціонером. Ензим випускає дріжджі під маркою Львівські дріжджі і товари для хлібопечення. Є, за твердженням самої компанії, найбільшим виробником хлібопекарських дріжджів в Україні. Вовк помер у 2014-му. Зараз участь в управлінні компанією бере його дочка Олена.

Кормотех створили у 2003 році, виділивши його в окреме підприємство з виробництва кормів для собак і кішок. Компанія виробляє корми під марками Мяу, Гав, Клуб Чотири лапи, OptiMeal; керує нею Ростислав Вовк.

Мережа магазинів Рукавичка, яка займає восьме місце серед українських роздрібних торгових мереж, належить депутату Львівської облради Богдану Козаку та його родині. Мережею з 77 супермаркетів і магазинів у Львівській та Тернопільській областях керує ТВК Львівхолод. Родині Козак належить майже 94,4% у статутному фонді компанії. У лютому 2015 року мережа відмовилася від продажу товарів російського походження.

Найбільший оптовий ринок у місті, Шувар, належить Роману Федишину і його партнерам. Над створенням у Львові першого в Україні оптового ринку сільськогосподарської продукції Федишин почав працювати ще у 2002-му. Наступні десять років ринок поступово розширювався.

У 2010 році одна з компаній, які контролює Федишин, опосередковано брала участь у створенні оптового ринку Столичний у Києві. Із середини 2000-х Шувар істотно впливає на утворення цін на продовольство у Львові. Завдяки своєму впливу в Сихівському районі Львова Федишин зміг стати депутатом міської ради у 2010-му, перемігши кандидата від Свободи.

Ще один фігурант рейтингу найбагатших львів'ян, Іван Охабський, є багаторічним керівником Львівського лікеро-горілчаного заводу. Він сконцентрував у своїх руках 99,4% акцій підприємства.

Одна з найбільших IT-компаній України, SoftServe, теж належить львів'янам. Підприємством, створеним у 1993 році, володіє Тарас Кицмей і четверо його партнерів. У SoftServe працюють майже 4 тис. осіб, розробка переважно зосереджена в Україні, але відкриті також центри для розробників у Софії і Вроцлаві. Компанія має представництва в Нідерландах, Швеції, Росії, Великобританії та Німеччини, а також центри продажів у США.

Чужі в місті

Найбільші енергетичні компанії в регіоні належать «чужинцям». Дмитро Фірташ контролює Львівгаз: бізнесменові належить контрольний пакет акцій через афільовані компанії. Львівобленерго контролює Ігор Суркіс. Західенерго, третю за розмірами енергогенерувальну компанію, – Рінат Ахметов. Щоправда, на початку 2015 року дніпропетровський Бізнес-Інвест, що входить до сфери впливу групи Приват Ігоря Коломойського, оскаржила приватизацію Західенерго компанією DTEK Holdings Limited у 2012-му.

Групі Приват на Львівщині теж належать кілька підприємств. Приміром, Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат, який зараз проходить процедуру банкрутства, і Дрогобицький НПЗ, який Коломойський придбав у Єремеєва у 2006 році, а потім зупинив. Єдиним чинним активом Коломойського на Львівщині є Львівський жиркомбінат (ТМ Щедро).

Частина великих підприємств регіону належать іноземним компаніям. У 1998-му Nestle купила львівську кондитерську фабрику Світоч. Львівська пивоварня належить групі Carlsberg, IDS Borjomi International контролює виробництво води під ТМ Моршинська. Швейцарська Swiss Krono Group володіє заводом з виробництва ДСП у Кам'янці-Бузькій, а ірландська група CRH – ПАТ Миколаївцемент.

***

Цей матеріал опубліковано в №35 журналу Корреспондент від 4 вересня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.