Європейська Сирія. До чого може призвести корупція в Україні
Після Євромайдану Україні досі не вдається провести глобальні реформи, що створює серйозні ризики для майбутнього країни.
Бойові дії на Донбасі призупинені, а от вирішення української кризи досі не видно.
Нова українська влада і надалі потерпає від традиційних проблем - корупції та неефективного менеджменту.
Британське видання The Economist наголошує на тому, що з припиненням вогню на сході України криза в країні не вщухла, адже її головний виклик пов'язаний з тим, яким шляхом буде розвиватися країна - за західним чи російським сценарієм.
Корреспондент.net наводить переклад статті про сучасні проблеми України.
Криза досі не минула
Тих, хто думає, ніби криза в Україні проминула свій найгірший відтинок, можна вибачити. Навіть попри те, що мінські угоди дотримуються не повністю - на Донбасі і досі луною доносить звуки артилерійських пострілів, хоча справжні бойові дії не ведуться вже кілька місяців.
Сепаратисти вже відмовилися від планів розширити свою територію, бо Росія відмовилася направляти їм важке озброєння і підкріплення, а от Україна відмовилася від своїх спроб розгромити їх. Шанс владнати решту розбіжностей з'явиться 2 жовтня, коли лідери України, Росії, Франції та Німеччини зустрінуться в Парижі.
Природно: у західних держав виникла спокуса сконцентрувати увагу на інших справах, однак це було б помилкою.
Конфлікт в Україні складається не тільки з війни з пострілами і втратами - насправді війна тут не найголовніше. Революція Майдану стала спробою змінити корумпований пострадянський уряд сучасним урядом європейського стилю, в основі якого лежить влада закону.
Прості люди кинули виклик путінській концепції "русского мира", що не пасує до ліберальної демократії. Таким чином, ставки в Україні надзвичайно високі - це майбутнє всього пострадянського регіону.
Бардак всередині країни
Поки Путіну немає про що особливо турбуватися. Українські реформатори докладають усіх зусиль, але їхня війна з корупцією йде не дуже вдало. Українська влада, як і російська, досі нагадує гігантську мафію.
Так, вони правлять країною (хоча й неохоче). Їхня головна мета - незаконні доходи. Головно ж управління відбувається за рахунок розподілу грошових надходжень. Олігархи та їхні політичні дружки і досі владарюють в українському суспільстві.
Якщо держава розпочне занадто активно боротися проти корупції, олігархи за допомогою своїх приватних армій можуть влаштувати переворот. Якщо ж держава боротиметься пасивно, переворот можуть влаштувати обурені ветерани Майдану.
Протести під Радою // EPA
За такого розкладу на кордоні Європи з'явиться недієздатна держава, де між собою ворогують різні збройні угруповання, - така собі європейська Сирія.
Україні потрібно більше прямої допомоги ззовні. Уряд вже залучив до свого складу технократів з країн Центральної та Східної Європи і представників української діаспори. Захід повинен в терміновому порядку направити туди додаткові сили.
Думка про те, що іноземці здатні вирішити проблеми України з корупцією, здається сумнівною, але в інших країнах така тактика спрацювала. Так, в Гватемалі фінансоване ООН і укомплектоване юристами-експатами агентство встановило систему правосуддя і навіть висунуло звинувачення колишньому президенту країни.
Українські організації громадянського суспільства благають надати їм зовнішню допомогу. Сьогодні західні донори пропонують підвищити зарплати українським чиновникам, щоб у тих було менше спокуси брати хабарі. Але дехто з чиновників і підвищену зарплату візьмуть, і хабарями не погребують. Все-таки краще прислати іноземців.
Інформаційна війна
Інформація також потрібна. Точку зору Путіна українці чують завдяки хитрим і переконливим російським телеканалам. У порівнянні з ними українські телевізійні станції, які головно належать олігархам, безбарвні і нудні. Бюджети Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода та Всесвітньої служби "Бі-бі-сі" із закінченням холодної війни були урізані, але зараз їх служби російською та українською мовами міцнішають.
Інші потреби України (такі, як інфраструктура) вимагають більше грошей, хоча їх і не порівняти з видатками недієздатної держави. Однак ліберальні демократії повинні бути зацікавлені в успіху України.
Щоб усунути від влади взимку 2013 року свого президента, близько 100 тис. українців сміливо йшли назустріч сльозоточивому газу і кулям - не тому що їм хотілося воювати з Росією, а тому що вони бажали жити в "нормальній" країні.
Демонстранти з Майдану хотіли встановити вільну від корупції, відносно ефективну, ліберальну, демократичну систему на кшталт тих, що вони бачили в Європі. Поки їм не вдалося домогтися свого.
Якщо ліберальні, демократичні країни не в змозі допомогти таким людям втілити свою мрію, то їм і не слід дивуватися, коли невдоволені маси вирішать, що ліберальній демократії немає чого їм запропонувати.