"Злив Донбасу": кінець неоголошеної війни

Москва насправді не залишає Донбас без матеріальної і військової допомоги

Російська кампанія в Сирії хронологічно збігається із затишшям боїв на Донбасі і відстороненням від влади найбільш радикальних діячів, відмовою Києва від повномасштабної мобілізації, а потім і фінальними переговорами "нормандської четвірки", через чотири дні після яких влада самопроголошених республік оголосила про перенесення місцевих виборів.

Всі ці події останнього часу додали аргументів тим, хто вже рік доводить: Москва хоче "злити Донбас", при цьому намагаючись зараз перевести увагу західних партнерів з України на Близький Схід. Коментатори, що схвалюють політику президента Путіна, з ними не згодні.

Про те, що Москва зрадила мрію про "Новоросію" і готується віддати Донбас Україні, втім, говорять найрадикальніші озброєні прихильники самопроголошених утворень. А у міркуваннях безлічі більш зважених коментаторів загальною стала теза про те, що Кремль хоче всучити невизнані ДНР і ЛНР Україні, формально залишити їх у складі української держави, зберігши контроль над ними, а через них - і над усією українською політикою.

Загальноприйнятою ця теза стала ще рік тому, минулого вересня, після того як прихильники так званих ДНР і ЛНР замість штурму Маріуполя, який тоді напрошувався, зупинилися, а потім пішли на укладення перших мінських угод.

У відкритому доступі є багато інформації з обізнаних джерел про те, що Москва насправді не залишає Донбас без матеріальної і військової допомоги, а також "відпускників" - цим евфемізмом часто називають російських військових, присутність яких на Донбасі Росія заперечує.

Але розчарування підсумками війни у її учасників з боку "ДНР-ЛНР" явно є.

Не все збулося

"Зараз вже не зрозумієш, за що воюємо. Якщо кінцева мета була приєднання до Росії - так Росія, виходить, не визнала ці республіки, і такої мети ніхто ані з російською, ані з донецької сторони офіційно не заявляє, - міркує молодий росіянин, який воював на Донбасі під позивним "Москва", а нещодавно поїхав звідти. - Я не шкодую, що там був - ми ніби робили правильну справу. Але те, навіщо я туди їхав, не все збулося: народні республіки не побудували і людей, по суті, не захистили. Люди страждають, а що вони виграли - незрозуміло".

За його словами, майже всі з російських добровольців, які воювали в Донбасі "за ідею", зараз поїхали звідти, залишилися одиниці.

"Якщо мінський процес буде виконуватися далі, особливо в частині передачі кордонів під контроль ВСУ, якщо не буде продовжена визвольна війна, яку ми вели впродовж року, принаймні до вересня минулого року, поки не були укладені перші мінські угоди, якщо це буде відбуватися і далі, то ми припинимо свою роботу з постачання та по роботі з добровольцями до того моменту, поки війна відновиться. Тому що величезна кількість людей, які надають допомогу, вони перестають розуміти, навіщо вони її надають, і чи виправдана ця допомога", - каже російський націоналіст Олександр Жучковський, який більше року займається відправленням добровольців і допомоги на Донбас.

"Глухий кут - і з точки зору продовження війни, і з точки зору мінського процесу. Росія перебуває в програшній ситуації спочатку, такий цуг-цванг виходить, тому вона намагається замирити ситуацію, але я вважаю, що Україна не договороздатна в цьому сенсі. І Донбас зараз повисне гирею на її шиї, ну і Росія не хоче його приймати. Тобто патова ситуація, як вона вирішиться, одному Богу відомо ", - сказав пан Жучковський ВВС ще на початку вересня, коли в Донецьку заарештували і змістили голову "Народної ради ДНР" Андрія Пургіна.

Пан Жучковський впевнений, що вигнання Пургіна і його соратника Олексія Александрова, як і усунення, в тому числі фізичне, авторитетних польових командирів, що відбувалося до того - це прояв боротьби "партії війни" і "партії миру" як на Донбасі, так і в Кремлі, який керує всією політикою в "ДНР-ЛНР".

Проект "Новоросія" зупинений

"Відповідальність за все, що відбувається на Донбасі, несе, звичайно, Москва, бо всі процеси, які там відбуваються, практично всі, які стосуються моментів рівня керівництва ДНР-ЛНР, ці моменти вони безумовно залежать від Москви, тільки у Москви немає як якоїсь єдиної сили, єдиного центру прийняття рішень, звичайно ... Так, кажуть, що Владислав Сурков курирує мінський процес - на нього, відповідно, покладається провина за те, що проект Новоросія, скажімо так, не те щоб знищений, але зупинений", - говорить пан Жучковський.

"Я не думаю, що в Кремлі є якісь партія війни і партія миру, - заперечує політолог Олексій Чеснаков, який працював в адміністрації президента разом з Владиславом Сурковим. - Я думаю, що в Кремлі є спільна позиція з приводу того, як реалізовувати свої інтереси в цій ситуації, в цій конкретній конфліктній історії на Донбасі".

"Я не можу назвати в Кремлі жодної людини, яка б належала до таких партій - партії війни або партії "миру за всяку ціну". Як мені видається, зараз всі в Кремлі налаштовані на те, щоб запустити реальний мінський процес, тому що він вигідний насамперед, звичайно, Москві. А тепер ще й Європі", - погоджується з паном Чеснаковим російський політолог, директор Центру ліберально-консервативної політики Олександр Казаков.

"Ну яка партія війни? Що, в Кремлі чи де там є якісь високопосадовці, готові йти танковими колонами на Київ? Та ну, це "проїхали", навіть не почавши, ще минулого року", - говорить пан Казаков.

Багато коментаторів вважають, що Москва хоче збути Донбас з рук і з економічних причин: криза, мало грошей. На відновлення господарства "ДНР-ЛНР" їх тим більше немає. Крім того, згода Москви і "ДНР-ЛНР" скасувати місцеві вибори, проти яких заперечував Київ, і провести їх пізніше за узгодженими з Києвом законам вважається ознакою бажання уникнути нових санкцій за невиконання мінських угод - це теж економічний чинник.

"ЛДНР" як важіль впливу

"Я не думаю, що домінуючим фактором для Путіна на Донбасі є питання, хто буде відновлювати інфраструктуру, дороги тощо. Мова, звичайно, йде про геополітичні завдання. Як я собі уявляю задачу, яку ставить перед собою Путін - це збереження всієї України як нейтральної території, насамперед у військовому відношенні, а бажано і в економічному", - заперечує Олександр Казаков. Це, втім, не означає, що Москва зовсім не враховує економічний чинник.

Олексій Чеснаков теж каже, що Москва керується не лише економічними, а й політичними міркуваннями.

"Москві, звичайно ж, є вигідним виконання мінських угод: це означає, що зберігаються всі важелі впливу на ситуацію в Україні, є гарантії захисту російськомовного населення на Сході країни і, по суті справи, процес політичного врегулювання перетворюється на процес федералізації країни", - говорить пан Чеснаков.

Дуже багато і західних, і українських, і опозиційних російських коментаторів припускають, що початок участі у війні в Сирії - це для Володимира Путіна і його оточення в тому числі і спосіб змінити тему в розмові з Заходом, перевести увагу з України та Донбасу.

При цьому деякі з критиків Путіна з табору "патріотів Новоросії" вважають, що цей прийом не спрацює.

Сирія не відволіче від України

"Охарактеризувати це можна як ситуативну зовнішньополітичну імпровізацію. Вона прив'язана до зовсім іншого поля заклопотаності президента Росії - необхідності прориву економічної блокади і політичної ізоляції, які наздогнали країну як санкції у зв'язку з її політикою щодо України, у зв'язку з приєднанням Криму. Інакше це можна сформулювати як спробу знову стати "рукопожатним" ... Знову подружитися із Заходом ", - пише на своєму сайті політолог Степан Сулакшин.

"Міні-Афганістан для Росії вже гарантований, це майже очевидно. Ну, а про Україну все-одно не забудуть, це було тимчасове переміщення вектора політичної риторики і дискурсу ... Який тут може бути виграш? Ніякого", - упевнений пан Сулакшин.

Олексій Чеснаков теж вважає, що "не спрацює" - але тому, що дії Росії в Сирії насправді не пов'язані напряму з Україною.

"У Москві, звичайно, багато прагматиків, людей раціонально мислячих, навряд чи хтось із них сподівається, що ситуація в Сирії, по-перше, повністю відверне увагу від проблеми Донбасу, а по-друге, зіграє якусь свою роль у процесі, наприклад, скасування санкцій. Розгортати таку складну, в іміджевому плані гучну і дорогу операцію тільки для того, щоб зіграти локальну гру, мені здається, не має сенсу", - міркує пан Чеснаков.

"Це зовсім різні треки, - погоджується Олександр Казаков. - Я не думаю, що дії в Сирії затіяні задля того, щоб вирішити остаточно питання, поставлені Україні. До того ж: а що, хтось знає кінцеві цілі Путіна?"

Нездійсненні угоди

Війна на Донбасі зараз стихла, але як вдасться домогтися міцного миру, поки що ніхто не розуміє. Представники так званих ДНР-ЛНР запевняють всіх у своєму повному шануванні мінського плану мирного врегулювання, але люди, не пов'язані політичними умовностями, прямо говорять, що мінські угоди виконані не будуть - принаймні в повному обсязі, включаючи передачу контролю над кордоном українській владі.

"Громадська думка є рухомою, і, очевидно, вона буде зазнавати якоїсь корозії у зв'язку з поверненням біженців, але ті люди, які пережили тут обстріли, їхня позиція абсолютно однозначна, незмінна, і вона жорстко антиукраїнська, - говорить донецький політолог Роман Манекін. - Я не уявляю собі сили - чи в Росії чи, чи на Заході - які умовили б людей повернутися назад в Україну, яка вбивала їхніх дітей, дружин ... Ці рани ще не загоїлися".

Так званий голова "ДНР" Олександр Захарченко в ті самі дні на початку жовтня, коли йшли переговори в Парижі і потім в Мінську, заявляв у публічному виступі про неможливість відмовитися від незалежності від України.

Олексій Чеснаков теж не виключає, що домовленості, досягнуті в Мінську, не будуть виконані.

"Сторони накопичили великий запас недовіри одна до одної, Київ продовжує сподіватися на те, що він переможе шляхом повного розгрому республік, республіки не готові платити будь-яку ціну за політичне врегулювання", - говорить він.

В результаті, допускає пан Чеснаков, врегулювання затягнеться на роки, а кордон на ділянці "ДНР-ЛНР", всупереч мінським угодам, взагалі не повернеться під контроль України.

Джерело: ВВС Україна