Зміни чи імітація. Як збираються реформувати Службу зайнятості
Службу зайнятості України чекають великі зміни.
Вона перетвориться на Національне агентство і почне співпрацювати з рекрутинговими агентствами. Більше вакансій, мобільний додаток і курси для майбутніх підприємців ... Чи зможе нова структура перемогти безробіття в Україні, запитує Євгенія Вецько у №40 журналу Корреспондент від 9 жовтня 2015 року.
У середу о десятій ранку в центрі зайнятості Дніпровського району Києва багатолюдно. Кілька черг, стенди з різноманітними брошурами, термінал з пошуку роботи, велика плазмова панель під стелею. На вході стоїть охоронець.
"Уперше? –запитує він, бачачи мою розгубленість. –Тут майже завжди так. Щоб не стояти, краще приходити до 8:45, хвилин за 15 до відкриття».
Підходжу до терміналу. Бажана зарплатня від 5.000 грн, спеціальність журналіст – за допомогою нехитрих маніпуляцій з'ясовую, що прийнятної для мене вакансії в базі немає. Принаймні в Києві. Розширюємо коло пошуку. Є. Але в Дніпропетровську. І за дуже скромну зарплату 2.000 грн.
«Раніше змушували зустрічатися з усіма потенційними роботодавцями, – розповідає киянка Ольга. –У мене було кілька зустрічей з якимись божевільними. Тепер не змушують, головне пройти певний набір семінарів: як скласти резюме, як поводитися на співбесіді».
На обліку в центрі зайнятості вона стоїть вдруге. У те, що їй знайдуть роботу, не вірить.
«Принаймні таку, як була у мене. З гарною офіційною зарплатою, – додає Ольга. –Вся підтримка – соціальні виплати».
Поки стою в черзі, з'ясовую, що фінансово безробітних держава підтримує протягом року, якщо пощастить, то періодично пропонуватимуть якісь вакансії. Паперової тяганини з оформленням не надто багато, тому на облік поспішають встати і ті, хто планує шукати роботу самостійно. Навіть мінімальна компенсація 500 грн – як-ніяк, а допомога.
«Людей зараз на біржі дуже багато, – нарікає працівник центру, мій потенційний консультант. –На кожну людину є хвилин десять».
Про те, що Службу зайнятості чекають великі зміни, вона знає, але як до них ставитися, ще не вирішила: «Ми не те щоб не підтримуємо. Ми чітко не розуміємо, що це таке – Національне агентство з зайнятості. І чим воно нам загрожує. До кінця, схоже, цього не знають навіть його потенційні керівники».
14 тис. співробітників працюють у Службі зайнятості України. Торік через неї пройшло близько 1,4 млн осіб. Тобто кожен співробітник за 12 місяців прийняв близько 100 осіб
14 тис. співробітників працюють у Службі зайнятості України. Торік через неї пройшло близько 1,4 млн осіб. Тобто кожен співробітник за 12 місяців прийняв близько 100 осіб. Роботу знайшов тільки кожен другий з тих, хто звернувся.
Після скандального затримання за хабар голови служби Ярослава Кашуби у керівництва країни виник сумнів у необхідності існування відомства як такого. Службу все-таки вирішили залишити. Але з Нового року працювати вона буде по-новому. А ось чи ефективно? У цьому розібрався Корреспондент.
Не поспішаючи
До центрального офісу Київської служби зайнятості приїжджаю вже як журналіст. Зустрічає мене його директор Віктор Сухомлин. Той факт, що він усе ще на своєму посту, дивує. Якщо вірити словам міністра соціальної політики Павла Розенка, глава Київського центру зайнятості, як і його регіональні колеги, були звільнені 16 вересня, через кілька днів після затримання Кашуби.
«Я дуже поважаю Розенка, але він політична фігура», – пояснює нестиковку Сухомлин.
Рішення виявилося складно здійсненним з юридичної точки зору. І якщо директори і залишать свої посади, то вже після того, як буде прийнятий закон про створення Національного агентства з зайнятості та відомство запрацює.
Поки що невиконаною виявилася й обіцянка Розенка в найкоротші терміни передати відповідний законопроект до парламенту. 16 вересня йшлося про десять днів. Сьогодні міністр воліє не розкидатися датами.
«Проект уже повністю готовий. Зараз він проходить процедуру узгодження в інших міністерствах. Після цього винесемо на розгляд Кабміну», – повідомив Розенко Корреспонденту.
Хоча, за словами Сухомлина, робота над законопроектом триває. І скільки триватиме, невідомо. Але глава Київського центру закликає не переживати. Він згоден з тим, що реформи потрібні, і тим не менш нинішню діяльність відомства вважає досить ефективною.
«Нас називають касою для видачі грошей, за звичкою орієнтуються на статистичні показники. Але ж найважливіше підтримка. І ми її забезпечуємо. Для багатьох втрата роботи – це трагедія», – виправдовує себе і колег чиновник.
Про майбутній закон він воліє не говорити.
«Давайте про нього потім. Ще невідомо, що в ньому буде. Краще покажу вам, що тут у нас і як», – проводжає мене Сухомлин у консультаційний центр.
З недавнього часу безробітних на вул. Жилянській не оформляють. Навіть якщо хтось заходить помилково з документами, його направлять у районний центр. Їх у столиці десять. У консультаційному центрі можна з'ясувати, що потрібно для оформлення, які є пропозиції, зустрітися з роботодавцями на ярмарку вакансій, поспілкуватися з психологом або відвідати семінар. В основному залі вже знайомі мені термінали. Тільки ефектніше і більше. Повторюю спробу. Вакансій немає. Кажуть, іншим щастить більше.
«Якби ви були слюсарем, маляром або сантехніком, було б легше», – запевняє Сухомлин.
І розповідає історію про те, як у центр прийшли кілька людей прямо із залізничного вокзалу, де звичайно збирають людей, щоб везти їх на заробітки.
«Ми подивилися в базі і відразу знайшли їм роботу. Навіть не оформляли – відправили прямо до роботодавця», – згадує чиновник.
Не завадила і відсутність київської прописки.
Ще одного молодого чоловіка працевлаштовував він сам.
«Хлопець повернувся з АТО. Хотів у нову поліцію, але на останній іспит не встиг – відпустка закінчилася. Я подзвонив у СБУ, його забрали», – розповідає Сухомлин.
Щоправда, загальна цифра тих, хто знайшов роботу, не надихає – на трьохмільйонний Київ це лише 7,2 тис. осіб (з початку 2015 року).
Чорні комірці
Сьогодні служба, за словами Сухомлина, як може допомагає українцям у пошуку роботи. Її намагаються підібрати з відповідної єдиної бази вакансій. Крім того, безробітний може пройти перепідготовку, тимчасово піти на громадські роботи (природно, за гроші), отримати матеріальну допомогу, а також зустрічатися з роботодавцями на різних масових заходах.
А для тих, хто вирішив працювати на себе, продумані спеціальні умови – їм річна компенсація може бути виплачена відразу. Якщо майбутній підприємець підготує бізнес-план. Таких у Києві з початку року виявилося аж 200 осіб.
І тим не менше із 40,9 тис. осіб, що стоять на обліку, роботу знайшли трохи більше семи.
Працівники Служби зайнятості: У нас 80% людей з вищою освітою, а то й з кількома. А людям потрібні технічні працівники. Токарі, малярі, штукатури, столяри – їх дефіцит. В інших сферах на одну вакансію претендують три людини
«Ви подивіться якісний склад. У нас 80% людей з вищою освітою, а то й з кількома. А людям потрібні технічні працівники. Токарі, малярі, штукатури, столяри – їх дефіцит. В інших сферах на одну вакансію претендують три людини», – розповідають у центрі.
Серед вищих державних службовців – 11 осіб на місце.
Ще одна проблема – небажання роботодавців вносити свої вакансії в єдину базу. Для того щоб їх заохотити, була навіть спроба запровадити норму, що на законодавчому рівні зобов'язує їх звертатися до центру зайнятості. Але депутати цю ідею не підтримали.
Тепер у Службі зайнятості намагаються впровадити схему, коли перший рік зарплату співробітникові, який влаштувався з її допомогою, платила б держава. Але головне питання в сумі окладу: зарплата, яку зазначають роботодавці, найчастіше не відповідає тій, яку раніше отримувала людина. Тому охочих закрити наявні вакансії не так багато.
Старий новий порядок
Як працюватиме служба після 1 січня, Сухомлин та його підлеглі не знають. Законопроект поки що існує на рівні пропозицій.
По-перше, повинна бути створена єдина база вакансій, доступна на сайті. Зареєструватися в ній і завести особистий кабінет зможе кожен охочий, навіть той, хто не перебуває на обліку як безробітний, пояснюють у Мінсоцполітики.
У поки ще Службі зайнятості парирують: така база вже є, і вона доступна на сайті відомства.
Ще одне нововведення – додаток на смартфон. З його допомогою людина зможе дистанційно підключатися до бази вакансій та користуватися онлайн-кабінетом. Він буде синхронізований із соцмережами користувача і розрахований на українців до 35 років.
«Іграшка» недешева. Вона пов'язана з розробкою програмного забезпечення, його купівлею і ліцензуванням. Скільки коштуватиме додаток, поки що невідомо.
Також Нацагентство займатиметься короткостроковим та середньостроковим прогнозами ринку праці. Для цього створять спеціальний інститут. На додаток до трьох уже наявних в Україні – Науково-дослідного інституту праці та зайнятості населення Мінсоцполітики та НАН України, Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи та Інституту підготовки кадрів Держслужби зайнятості України.
Особливу увагу планують приділити незахищеним категоріям українців – переселенцям зі сходу країни, ветеранам бойових дій, матерям-одиначкам, колишнім ув'язненим і всім тим, у кого можуть виникнути труднощі під час пошуку роботи.
Для них хочуть створювати спеціальні соціальні підприємства, куди люди зможуть влаштуватися. Соцпідприємством може стати будь-яка фірма, 50% працівників якої – незахищені категорії українців, а один із співзасновників – орган місцевої влади як гарантія того, що фірма не ухиляється від податків. Такі підприємства отримуватимуть 50% -у податкову знижку на ставку податку на прибуток. Їхня сфера діяльності не матиме значення.
Підприємцям готують відразу кілька нововведень. Для охочих розпочати свою справу у Нацагентстві створять спеціальні консультаційні центри. Там людина зможе отримати бізнес-поради та пройти необхідні курси. Там-таки можна отримати персонального консультанта, який буде вести підприємця-початківця перший час після відкриття. Але ось один нюанс: такі центри вже існують. Наприклад, той, у якому побував Корреспондент, працює близько двох місяців.
Головне ж нововведення Нацагентства – це більша кількість вакансій.
«Ви повинні бути небюрократичною державною структурою, – заявив, звертаючись до працівників служби, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. – Ви повинні бути фактично айчарівською компанією».
У Мінсоцполтікі пояснюють: щоб пропонувати українцям більше вакансій, Нацагентство збирається співпрацювати з позавідомчими фірмами та рекрутинговими агентствами. З двома з них вже підписано перші меморандуми про спільну роботу.
Зараз ми маємо у своєму розпорядженні переважно робочі вакансії, які, на жаль, не користуються популярністю. І в очах нових претендентів ми не пропонуємо престижну роботу
«Зараз ми маємо у своєму розпорядженні переважно робочі вакансії, які, на жаль, не користуються популярністю. І в очах нових претендентів ми не пропонуємо престижну роботу. Тому ми ініціюємо обмін вакансіями з такими проектами, як hh.ua і rabota.ua. Ми їм професіоналів з технічних спеціальностей – вони нам більше вакансій білих комірців», – зазначає заступник голови Держслужби зайнятості Сергій Кравченко.
Щоправда, як знову ж стверджують на Жилянській, столична служба зайнятості вже кілька років працює з усіма основними рекрутинговими та кадровими агентствами.
«Проблема не в тому, що ми не знаємо про їхні вакансії. Проблема в тому, що в Києві дисбаланс між попитом і пропозицією, – додає Сухомлин. – Потрібно створювати нові, висококваліфіковані сучасні робочі місця, а це питання до інвесторів й уряду».
Ось і виходить: з одного боку, у Мінсоцполітики обіцяють, що сфера діяльності майбутнього Нацагентства у вісім разів ширше, ніж, наприклад, рекрутингової фірми, не кажучи вже про таку соціальну структуру, як служба зайнятості, а з другого, велика частина функцій майбутнього агентства вже реалізовується на базі наявних структур.
«80% так званих новацій сьогодні робить служба. 10% – це ті, які можна було б додати і так. Ще 10% – це спроба перекрутити регулювання ринку праці», – переконаний заступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондратюк.
Реформа може фактично звестися до перейменування структури. Перейменування, яке, за найскромнішими підрахунками, коштуватиме 10 млн грн
І реформа може фактично звестися до перейменування структури. Перейменування, яке, за найскромнішими підрахунками, коштуватиме 10 млн грн.
«Так звана реформа – це навіть не просто імітація. Це перевірене попередниками «зруйнуємо дощенту». Зміна назви буде коштувати від 10 млн до 20 млн грн на переоформлення численних документів, – обурюється глава правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття Сергій Кондрюк. – Хто буде платити? Що, власне, заважає не руйнувати систему держслужби зайнятості, а, використовуючи її величезний потенціал, модернізувати?».
Противники реформи звинувачують міністра Розенка у спробі узурпувати владу і стверджують: перетворення служби на агентство розширить його повноваження і відкриє доступ до грошей. Торік служба «з'їла» 1,2 млрд грн. Один центр, не так давно відкритий у Чернігівській області, коштував 8 млн грн.
Але на рішення Розенка такі звинувачення не впливають. Законопроект буде внесений до парламенту, і з Нового року оновлена система запрацює.
***
Цей матеріал опублікований в № 40 журналу Корреспондент від 9 жовтня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.