Точка зору: Реформа сфери зайнятості як зміна таблички

Новий закон про зайнятість передбачає безліч змін, однак не відповідає на питання як забезпечити роботою з гідною зарплатою.

Зовсім скоро з нами трапиться ще одна реформа «по-новому»: міністр Павло Розенко оголосив вихід у світ законопроекту про Національне агентство зайнятості, пише Ніна Потарська, директор Центру соціальних і трудових досліджень, у колонці, опублікованій у №40 журналу Корреспондент від 9 жовтня 2015 року. Особисто я напружуюся, ледь почувши про чергову реформаторську ініціативу, і справа тут не в природній шкідливості, а у виробленому роками рефлексі (особливо у соціальній сфері). Внутрішній Станіславський не вірить, а внутрішня Баба Яга на всяк випадок проти, і частенько виявляється, що не просто так.

Не секрет, що економіка в кризі, із зайнятістю – криза, з легальною зайнятістю теж криза. Слово «криза» повторюється кілька разів для зручності заміни на більш відповідне залежно від ступеня вашого обурення: майже чверть населення країни живе в бідності, проблеми очевидні, і їх уже неможливо ігнорувати.

На всі вищеперелічені складності чиновники нарешті звернули увагу і знайшли рішення – потрібно реформувати службу зайнятості. До неї, за словами міністра, вже немає довіри, кредит вичерпаний, тому спочатку її перейменують на Національне агентство зайнятості. Міністр стверджує, що це не просто зміна вивіски і законопроект покликаний вирішити завдання «посилення інституційної спроможності служби, введення нових підходів до роботи на ринку праці з посиленням соціальної відповідальності та соціальної справедливості». Але, на жаль, що мав на увазі Розенко, незрозуміло ні з його цитати, ні з тексту закону.

У документі є пункт про заборону дискримінації під час працевлаштування, де серед інших – сексуальна орієнтація. Це у наш час вже перемога, але яким чином будуть покарані злісні дискримінатори, незрозуміло.

Пропонують запровадити інформаційні технології, заохочувати самозайнятість і примушувати до громадських робіт шляхом невиплати допомоги. Тут турбує, у першу чергу, сама ідеологія у підході до подолання безробіття: основна проблема, зважаючи на все, – у пасивності і ліні населення. Тільки роботи від цього більше не стає, лише ростуть ставки у «голодних іграх».

Приміром, отримувати допомогу на рівні 70% від заробітку ви зможете, відпрацювавши понад 20 років, тобто вдвічі більше, ніж потрібно зараз. Розрахунок допомоги проводиться на підставі середньої зарплати, а вона, як правило, мінімальна, у підсумку виходить близько 600-1.000 грн на місяць залежно від страхового стажу. Здобувачі стануть значно частіше відвідувати центр зайнятості, але не тому що там буде настільки цікаво і добре: закон зобов'яже приходити кожні 15 днів замість сьогоднішніх 30, інакше можна втратити допомогу.

Багато хто вже звик, що заради торжества нових реформ декому доведеться дечим пожертвувати. Цього разу жертвувати будуть молоді працівники – стажисти. Зараз на умовах стажування наймаються студенти, які отримують наступний кваліфікаційний рівень. Відповідно до законопроекту, стажування також пошириться на молодь, яка закінчила вузи або звільнилася з військової служби. Тепер звільнити їх буде простіше – без вихідної допомоги, без терміну попередження, а також незважаючи на наявність дітей або вагітність.

Ініціатива реформаторів в цілому хороша. Дійсно, варто оновити підходи в роботі служби з пошуку вакансій і зробити її, як це модно говорити, клієнтоорієнтованою

Незважаючи на всю критику, ініціатива реформаторів в цілому хороша. Дійсно, варто оновити підходи в роботі служби з пошуку вакансій і зробити її, як це модно говорити, клієнтоорієнтованою – устаткувати комп'ютерами, створити бази можливих платних і безкоштовних курсів, дати можливість отримати психологічну консультацію. Плюс мотивувати роботодавців шукати працівників саме через єдину базу здобувачів на підставі прозорих вимог і взаємних гарантій.

Одним з недоліків роботи центрів зайнятості є і той факт, що вони пропонують роботу в бюджетному секторі. Найчастіше це вакансії зі скромними зарплатами, і претенденти приходять сюди не за роботою, а за перекваліфікацією (безкоштовні курси водіння, англійської мови та багато іншого) і хоча б мінімальною підтримкою у вигляді допомоги.

На сайті trud.gov.ua близько 100 вакансій у Київській області із зарплатою вище 10 тис. грн – більш ніж з 5,5 тис. пропозицій. Основна маса оголошень пропонує зарплати в районі мінімальної, але зате це біла, офіційна зарплата. Більша частина пропозицій від бізнесу – зарплата в конвертах. І саме на таких умовах трудяться приблизно двоє з трьох працівників у нашій країні. Залишається незрозумілим, як нинішня реформа може спонукати бізнес оформляти працівників офіційно або подавати вакансії через Національне агентство зайнятості.

У підсумку, як і зазвичай, ми маємо простий математичний вираз, де від перестановки доданків сума не змінюється, і проблема зайнятості не вирішується зміною назви, оскільки нові робочі місця не виникають самі по собі.

***

Цей матеріал опублікований в № 40 журналу Корреспондент від 9 жовтня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.