Точка зору: Грузія як зимова альтернатива відпочинку в Європі

Грузія взимку – колоритна, недорога і безвізова альтернатива для тих, кому подобалося зустрічати Новий рік у Європі.

Українському турбізнесові чимось вразити свого клієнта сьогодні важко, навіть узимку. Індія, Єгипет, Західна Європа і навіть Австралія для багатьох уже не в дивину. Але дивовижне, як зазвичай, міститься поруч. Зимова Грузія – найкраща альтернатива Європі, яка так полюбилася співвітчизникам як новорічно-різдвяний маршрут, пише Олена Кравцова, менеджер з туризму дніпропетровської філії компанії Альфа-Аеротурсервіс, у колонці, опублікованій у №43 журналу Корреспондент від 30 жовтня 2015 року.

На відміну від країн Євросоюзу, до Грузії українцям не потрібна віза, та й дорога туди коштує трохи дешевше. В обидва боки автобусом – 2-3 тис. грн, літаком – 4,5-5,5 тис. (середня ціна перельоту в країни ЄС – 5-7 тис. грн).

Грузія в останні кілька років набуває популярності у туристів з України. Однак багато хто знає її лише як літній курорт – Чорне море, ласкаве сонце, гори і соковиті фрукти. Але є не менш чарівна Грузія – зимова, різдвяна, з яскравими гірляндами і вітринами, феєрверками, святковими ходами, як у Західній Європі. Однак Дід Мороз тут свій, і це не глобалізований Санта-Клаус. Товліс Бабуа одягнений у національний костюм - чорну чоху (верхній чоловічий одяг зі стоячим коміром і рукавами з розрізами), білу бурку і сванську шапку.

Грузія близька Україні духовно – вона православна країна, і її храми і монастирі під Різдво, що відзначається 7 січня, теж готуються до цього великого дня. Мцхета – перша столиця Грузії і її духовний центр – розташовані недалеко від Тбілісі, за 20 хвилин їзди. Безліч церков і відреставрованих під старовину вуличок підкреслюють поважний вік цього міста. Назва одного з тутешніх соборів, Светіцховелі, в перекладі – животворящий стовп. Однією з опор храму був кедр, що позначав місце поховання ризи Христової. Згідно з переказами, вона дісталася за жеребом одному з воїнів, які охороняли розп'яття Ісуса, і він, грузин за походженням, потім привіз її на батьківщину. Цей храм обгороджений стіною, що нагадує Стіну плачу в Єрусалимі.

В Україні ще за старою радянською звичкою люди серед зимових свят більше уваги приділяють Новому року. Але Грузія – країна майже європейська і пишніше святкує Різдво. Традиція хресних ходів, відома й у нас, тут у цей день відбувається майже повсюдно. Алілооба, як вони називаються по-грузинськи, у Тбілісі починаються в різних кінцях міста і стікаються до кафедрального собору Живоначальної Трійці. Головні дійові особи ходи несуть особливі ціпки, хоругви та ліхтарі. Одягнені в білий одяг, часто з овечих шкур, вони символізують пастухів, які співами оповіщають усіх перехожих про народження Спасителя.

І хоча Різдво – в першу чергу свято для душі, а не для живота, для грузин це не привід забути про своє знамените хлібосольство. Грузинський ресторан – це море вина, їжі, а також національні пісні і танці. Причому танцювати і співати після пари келихів починають самі відвідувачі. У середньому святкова вечеря в тбіліському кафе коштуватиме на одну особу 50-70 ларі (250-350 грн). Застільні частування і традиції можуть відрізнятися в залежності від регіону Грузії, але веселощі і доброзичлива атмосфера скрізь гарантовані. Грузини дуже люблять виголошувати тости, і деколи той, хто його виголошує, може випити цілу пляшку вина за один тост!

Приїхавши сюди, краще відразу познайомитися з кимось із місцевих жителів, тим більше що це буде зробити легше, ніж у будь-якій країні. Саме в такому випадку ви зможете відчути місцевий колорит. Так, наші нові тбіліські друзі відвезли нас на пікнік до безкрайнього високогірного озера, куди ми ні за що не дісталися б ні з екскурсією, ні поодинці. Приятелі-аборигени ще й вигідна компанія для походу в заклади громадського харчування: практично у кожного місцевого жителя є друзі або родичі – власники кафе і ресторанів, які обов'язково нагодують вас зі знижкою.

Не треба забувати, що Грузія – це і гірськолижний курорт. Тутешні снігові траси спеціалізовані – для сімей з дітьми, лижників-початківців (Бакуріані), для напівпрофесіоналів і професіоналів (Гудаурі). При цьому вони цілком можуть конкурувати з європейськими, а ціни там нижче.

Єдине, в чому сервіс поки що кульгає, – транспортне сполучення між містами. У маршрутках, що з'єднують населені пункти, комфорт мінімальний, а таксі тут недешеве задоволення

Єдине, в чому сервіс поки що кульгає, – транспортне сполучення між містами. У маршрутках, що з'єднують населені пункти, які часом розташовані на відстані двох-трьох годин їзди, комфорт мінімальний, а таксі тут недешеве задоволення. Крім того, дорожній рух у Грузії діє за якимось своїми, невідомими закордонним туристам правилами, а то й взагалі без правил. Тому пішоходам потрібно бути дуже обережними під час переходу доріг.

Але навіть з урахуванням таких незначних мінусів, я не знаю жодної людини, яка повернулася б звідти розчарованою. Адже Грузія – це свято, яке завжди з тобою. Особливо якщо поїздка сюди збігається з таким інтернаціональним торжеством, як Новий рік і Різдво.

***

Цей матеріал опубліковано в № 43 журналу Корреспондент від 30 жовтня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.