Точка зору: Виборча кампанія у США перетворюється на конкурс картинок

За рік до виборів кандидати в президенти США більше думають про свій імідж у телевізорі, а не про боротьбу ідей і майбутні реформи

Американське суспільство дуже любить красиві сцени й ефекти, особливо якщо їх транслюють по телевізору в найкращий час, пише Террі Міллер, старший аналітик центру Спадщина, колишній посол США, у колонці, опублікованій у №45 журналу Корреспондент від 13 листопада 2015 року.

І тут не так важливо, що це, – новий телесеріал про політику або реальні дебати кандидатів у президенти. Без цих публічних виступів самі вибори були б нікому не цікаві. Але цікаві не перегони між двома кандидатами від демократичної або республіканської партії. Адже там політики бояться сказати зайве слово або дати зайву обіцянку, оскільки будь-яке слово або навіть жест можуть коштувати їм мільйонів голосів.

Більш яскраве шоу відбувається під час первинного відбору кандидатів в одній партії. Цього разу головна інтрига розгортається у стані республіканців.

З демократами все зрозуміло. Там найвірогіднішим кандидатом буде Хілларі Клінтон. Вона має досвід державного управління, імідж жорсткого політика, особливо на світовій арені, і популярного чоловіка, який здійснює турне на її підтримку. Навіть скандал навколо подій у Бенгазі і її листування службовою поштою не похитнули позицій політика. Якщо тільки здоров'я сенатора не підведе, то жінка вперше може стати президентом США.

А ось з республіканцями зовсім інша справа. Тому саме коли до виборів залишився рівно рік, всі головні канали транслювали дебати республіканської партії. Дивлячись на її кандидатів, можна зробити кілька висновків і припустити, хто з них має великі шанси помірятися силами з Клінтон.

По-перше, у республіканців нарешті визначилися кілька кандидатів, які боротимуться за найвищу посаду.

Перший – колишній губернатор Флориди Джеб Буш. За ним стоїть довга історія його сім'ї у владі. Але заважає Бушу негативний досвід правління його брата Джорджа, коли Америка дізналася, що таке найпотужніша економічна криза за останні десять років.

Потім ідуть сенатори Ренд Пол з Кентуккі і Марк Рубіо з Флориди. Вони представляють відносно молодих політиків, які будують свою кампанію на заклику до змін. Але ця політика вже не приносить результатів і голосів виборців автоматично. У 2008 році на хвилі обіцянки змін до влади прийшов Барак Обама, але він так і не втілив свої гасла в життя.

Нарешті, стрімко увірвався в президентську гонку медіамагнат Дональд Трамп. Останнім часом він поводиться все більш впевнено і вимагає прийняття важливих законів. Думаю, він майже повірив, що може стати президентом. Крім того, політик добре почувається перед камерами і знає, що хоче почути американський виборець.

Таким чином, всі кандидати готові до основної битви.

По-друге, основним питанням дебатів повинна стати проблема міграції та депортації осіб, які нелегально потрапили на територію США. Тут позиції республіканців досить консервативні: вони заявляють, що потрібно обов'язково депортувати незаконних мігрантів, інакше ситуація стане некерованою. Це не дивно, оскільки ідея послаблення міграційної політики належить Обамі, а отже, республіканці будь-якими засобами бойкотуватимуть цю ініціативу.

І по-третє, кандидати активно намагаються справити враження на виборців за допомогою красивих фраз у медіапросторі. Раніше кандидати воліли влаштовувати тривалі турне по невеликих містечках й особисто агітувати прихильників. Тепер же вони думають, наскільки добре виглядатимуть під час вечірніх трансляцій дебатів. Тому ці вибори стануть змаганням картинок, а не ідей.

Взагалі американська політика рухається в бік видовищності. І це не тому, що ідеї вичерпані, – просто у багатьох кандидатів погляд на більшість проблем абсолютно однаковий

Взагалі американська політика рухається в бік видовищності. І це не тому, що ідеї вичерпані, – просто у багатьох кандидатів погляд на більшість проблем, які потрібно вирішити у США, абсолютно однаковий.

Але потрібно постійно привертати до себе увагу глядачів. Звідси й успіх Трампа: він вміє створити потрібну картинку і впевнено вести себе з телевізійними модераторами. Решта намагається наслідувати його. Треба сказати, що видовищність була притаманна американській політиці з часів виборів Джорджа Вашингтона, але соціальні мережі та відеотрансляції в інтернеті зробили цей фактор основним. Й останні дебати вкотре доводять це.

Залишилося почекати результатів праймеріз у республіканців і зрозуміти, хто з них спробує здаватися більш впевненим і цікавим на екрані, ніж Клінтон.

***

Цей матеріал опубліковано в №45 журналу Корреспондент від 13 листопада 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.