Олексій Гриценко: Ми тоді не помічали підводного каміння

Корреспондент.net зібрав думки лідерів Євромайдану щодо того, що б вони змінили в революції, зважаючи на її нинішні результати.

Україна відзначає другу річницю Євромайдану.

Двадцять першого листопада 2013 року у відповідь на призупинення урядом Миколи Азарова підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом українці вийшли на масову акцію протесту.

Зрештою, Євромайдан тривав три місяці і призвів до повної заміни влади.

Через два роки після перемоги революції обіцяні реформи в Україні проводяться повільно і малоефективно, розслідування злочинів проти Євромайдану так і не завершено, незаконність дій попередньої влади, яку вважали "злочинною", не доведена.

Тепер уже нову владу критикують за зневажання ідей Майдану і проведення політичних переслідувань.

Корреспондент.net вирішив дізнатися у активістів (людей, які стояли біля витоків Революції гідності), як би вони змінили свої дії два роки тому, знаючи, до чого сьогодні призвів Євромайдан.

Олексій Гриценко

Один з лідерів Автомайдану, активний учасник Революції гідності, син колишнього міністра оборони України Анатолія Гриценка

Відразу після Майдану не можна було дати прийти у владу тим, хто, зрештою, у неї прийшов. Усі тоді кинулися займатися питаннями, пов'язаними із зовнішньою агресією, і через це багато було зроблено тут, всередині країни, такого, чого не мало б відбутися.

Під час революції всі були перейняті боротьбою проти спільного ворога і не помічали того підводного каміння, яке потім - за фактажем - оприявилося не дуже вигідно. Я маю на увазі Автомайдан у першу чергу, бо рух розколовся.

Під час Майдану у нас не було ілюзій щодо Яценюка, Пашинського, Тягнибока та інших, які в різних іпостасях прийшли у владу відразу після революції і підірвали довіру населення до Майдану.

Ми (тобто Автомайдан) не долучилися до ради Майдану тому, що розуміли, що це не ті люди, заради яких ми на Майдан вийшли. Але ці політики для себе це сприймали так, нібито люди вийшли заради них.

Аполітичний процес міг би стати теж сумарно нереальним, тому що у політиків був певний ресурс. Але точно не можна було допускати одіозних людей відразу після революції до влади.

Вимагати приходу нових особистостей - ось те основне, що варто було б зробити.