Нація з рушницею. Чому американці так оберігають право на зброю

Відірваність від Європи і постійні війни прищепили американцям потребу в стрілецькій зброї навіть у мирний час.

На початку грудня в Каліфорнії сімейна пара розстріляла 14 працівників соціальних служб і зникла з місця злочину. Після цього інциденту в США вкотре заговорили про обмеження вільного продажу і носіння вогнепальної зброї, пише Наталя Гузенко у №49 журналу Корреспондент від 11 грудня 2015 року.

Майже відразу ж ЗМІ знайшли американця, який зібрав у себе понад 5 тис. одиниць зброї. І це був не музей: просто дантист з Небраски захоплювався військовою справою, хоча сам ніколи в армії не служив.

Сенатори-республіканці, які підтримують вільне носіння зброї, почали говорити, що американська нація була сформована завдяки володінню зброєю всіма без винятку чоловіками перших колоній. Тому недивно, що зараз у США на руках у цивільних осіб перебуває понад 330 млн одиниць вогнепальної зброї.

Стріляють усі

Усе почалося ще в XVII столітті, коли перші колоністи зрозуміли: європейська реальність сильно відрізняється від тієї, яку вони застали на новому континенті. І чим пізніше прибували переселенці, тим більшим був контраст.

До 1700 року значна частина міст Німеччини або Франції вже втратили свої фортечні стіни, оскільки потужна артилерія робила їх непотрібною і занадто дорогою витратою ресурсів. А в Америці тільки починалися війни за боброві території з ірокезами, і єдиним порятунком було створення системи фортів, які могли стати притулком.

Тоді ж у Європі розгорнулася кампанія з поступового відмирання народного ополчення і створення професійної армії. Всі вже розуміли, що солдата має екіпірувати і навчати держава. Крім того, постійні війни не давали можливості відривати людей від сільського господарства або промисловості, скажімо, для кампанії в Індії – економіка б не витримала втрат робочої сили.

Але в США тоді не було єдиної держави. Тому основа континентальної армії, яка боролася з Британією за незалежність, складалася з добровольців, які з дитинства володіли зброєю.

Після перемоги федеральний уряд надто залежав від настрою в окремих штатах. А головне – не міг забезпечити безпеку сотень тисяч людей, які рухалися на захід. Тим більше що за спірні території знову потрібно було воювати – з індіанцями або Мексикою. І основні труднощі цих кампаній лягали на плечі самих поселенців.

Нарешті до другої половини XIX століття, коли і в США окреслилася тенденція до створення нормальної армії, почалася громадянська війна. Вона показала, що в будь-який момент центральна влада може виступити проти будь-якого штату, тому народне ополчення знову стало важливим.

Все це поступово сформувало унікальну збройову культуру: у країні кожен повнолітній громадянин міг купити собі практично будь-яку зброю. При цьому в Америці досі не вщухають суперечки про те, чи потрібно обмежувати її носіння. Втім, жодному президенту, яким би популярним він не був, не вдавалося втілити цю ідею в життя.

Один у світі

Коли в XVI столітті з країн Північної та Західної Європи в Америку почалася масова міграція, для багатьох держав склалася досить цікава ситуація. Освоєння нового материка на півдні проходило більш-менш скоординовано під керівництвом урядів Іспанії чи Португалії.

Але в Північній Америці все було по-іншому. Часто переселенцями були люди, яких не хотіли бачити на батьківщині, тому відправляли за океан. В урядах справедливо сподівалися, що багато з них загинуть або будуть убиті індіанцями, а тому Німеччина чи Франція від цього тільки виграють.

І дійсно напруга релігійних воєн у Європі багато в чому була знята саме масовою міграцією протестантів до Америки. Тому не можна сказати, що цим переселенцям ніхто не допомагав і навіть не думав захищати. Природно, натомість вони ставилися до уряду на своїй батьківщині більш ніж прохолодно.

Перші люди, які висадилися північніше Карибського регіону, змушені були розраховувати тільки на себе

У підсумку перші люди, які висадилися північніше Карибського регіону, змушені були розраховувати тільки на себе. Пізніше в колоніях створювалися досить авторитарні порядки, і багато з новоприбулих вирушали засновувати власні ферми. Там вони були наодинці з дикою природою, і, звичайно, ні в кого не виникало бажання відібрати в них зброю.

Крім того, індіанські племена, які входили до Ірокезької конфедерації, швидко зрозуміли, що білі хочуть отримати якомога більше їхніх земель для оранки в обмін на випивку і брязкальця. Тому все XVIII століття на території, яка потім стала Сполученими Штатами Америки, було позначене постійними війнами між поселенцями, яких ставало все більше, й індіанцями, чисельність яких зменшувалася під ударами епідемій, завезених з Європи.

До того ж Великобританія чи Франція надсилали армії, тільки якщо небезпека загрожувала важливим факторіям, які відправляли за море хутро. В інших випадках поселенці дбали про себе самі. Тим більше що відправляти туди солдатів було дуже дорого, і не всі з них витримували місячне плавання через Атлантичний океан.

Нарешті, і Лондон, і Париж постійно підстьобували місцеві індіанські племена нападати на своїх супротивників у Новому Світі. Таким чином, вони намагалися послабити конкурента в Європі, а захищатися від набігів індіанців потрібно було самим колоністам.

За цих умов поступово формується особливий стан дворян і буржуазії, які не могли помислити свого життя без зброї. Тим більше що постійні війни в ополченні зробили багатьох з них професійними солдатами, які, повертаючись додому, знали, як поводитися зі зброєю. І природно, вони не визнавали політику тотального вилучення зброї у цивільного населення, яку в той самий час почала на своїй території Британія.

Як тільки закінчується кампанія проти основних індіанських племен, і вони йдуть на захід, стає зрозуміло, що влада британців вже обтяжує плантаторів і буржуазію. Досить логічно, що кінець XVIII століття проходить у США під знаком боротьби зі своєю метрополією. І знову регулярна Континентальна армія формується з ополчення штатів, при цьому кожен рекрут часто повинен сам купувати собі зброю або приносити свою.

Тоді ж у США виникає значний партизанський рух проти британців. Його щедро постачає зброєю Франція, яка знову воює з Англією в Європі. Фермери отримують мушкети в необмеженій кількості, а після завершення конфлікту все це осідає у цивільного населення. До того ж приходить час просуватися на Захід.

Дорога до океану

До кінця війни за незалежність Сполучені Штати займали не надто широку смужку землі від океану до Аппалачів. При цьому потік мігрантів не слабшав. І в XIX столітті тисячі переселенців відправляються на Великі рівнини, які до того моменту були зайняті індіанцями. Ці племена багато років тому вже тікали від білих загарбників, тому точно знають, що нічого хорошого від колонізаторів не варто чекати.

Перші ж поселенці стикаються із запеклим опором. Але федеральна влада не може надіслати їм армію: вона задіяна у новій війні з Британією. На початку століття війська Англії навіть прориваються до Вашингтону і спалюють у 1812 році Білий дім.

Тому ніхто не думає про індіанців. Але й пілігрими в більшості своїй – колишні ополченці, а отже, можуть за себе постояти. При цьому уряд часто не контролює нові землі, і той, у кого є зброя, виявляється господарем становища.

У міру просування на схід і південь американські переселенці стикаються з територіями, які входять до складу Мексики. У 1845 році Америка силою зброї захоплює Техас і починає довгий конфлікт зі своїм південним сусідом. Вашингтон виграє цю війну, але банди і регулярні війська Мексики ще кілька десятиліть здійснюють набіги на суміжні території.

У федерального центру немає сил, щоб контролювати кордони, які вже розтягнулися на тисячі кілометрів. Тому в справу вступають регіональні армії. Вони формуються з добровольців і фінансуються окремими штатами.

Тільки до середини XIX століття американський уряд робить першу спробу роззброєння своїх громадян. Але закон про здачу зброї штовхає південні території оголосити про своє відділення і почати Громадянську війну

Тільки до середини XIX століття американський уряд робить першу спробу роззброєння своїх громадян. Вона продиктована тим, що протиріччя між південними і північними штатами ростуть і можуть призвести до війни. Але закон про здачу зброї штовхає південні території оголосити про своє відділення і почати Громадянську війну.

У ній історія з ополченнями багато в чому повторюється. Південні штати зазнають поразки, але кількість людей, які повертаються з фронтів, для США колосальна. Багато хто з них за сприяння уряду вирушає на Захід освоювати нові землі. Звичайно ж, зі зброєю в руках.

До того ж після війни різко зростає чисельність банд і мародерів. З цієї причини уряд не може дозволити собі роззброїти своїх громадян. Тим більше що ніхто не дасть гарантії, що західні штати не захочуть незалежності у відповідь на цей крок. Крім того, на величезних територіях закон представлений тільки номінально, і внаслідок цього формується культура самозахисту, яка базується на праві вільного володіння зброєю. Потім ця культура стає загальноприйнятою у США загалом.

Ситуація триває до початку XX століття, коли у Вашингтоні приймають рішення узаконити цю традицію. І залишити без зміни поправки до Конституції, у яких вільне носіння зброї було записано ще у 1787 році, коли цей документ, власне, і був прийнятий.

Індустрія смерті

З того часу постійно виникають розмови про те, що потрібно переглянути збройове питання. Але ніхто не наважується зробити реальний крок у цей бік.

По-перше, багато американців вважають володіння зброєю своїм невіддільним правом – нарівні зі свободою слова або мирних зібрань. Не кожен усвідомлює, що це право прийшло з глибин віків, коли громада повинна була захищати себе сама, але все ж тримається за такий привілей.

Багато американців вважають володіння зброєю своїм невіддільним правом – нарівні зі свободою слова або мирних зібрань. Американська економіка отримує до 2% ВВП від продажу зброї цивільному населенню

По-друге, американська економіка отримує до 2% ВВП від продажу зброї цивільному населенню. А багато компаній спеціалізується винятково на стрілецькій зброї для пересічних обивателів. По всій країні є розвинена мережа тирів і стрілецьких клубів, де можна недорого навчитися володіти зброєю.

Навіть більше, у багатьох штатах, щоб купити напівавтоматичну штурмову гвинтівку, потрібно показати тільки водійське посвідчення. Не кажучи вже про клуби історичних реконструкторів, які купують для своїх зборів протитанкові рушниці або реальні фугасні снаряди. З 2009 року компанії-виробники зброї подвоїли свої прибутки, хоча військові замовлення постійно падають. Причина – озброєння стали купувати все більше цивільних.

Іноді це призводить до того, що група сепаратистів на Півдні чи радикальні релігійні секти стають більшими проблемами, і проти них доводиться використовувати регулярну армію. Так, у 1993 році національна гвардія і ФБР застосували танки під час штурму маєтку Маунт Кармел, де засіли сектанти так званої Гілки Давидової.

Крім того, саме у США постійно трапляються інциденти з масовими розстрілами випадкових людей психопатами. За даними ФБР, за останні десять років більш ніж тисяча людей загинули в таких інцидентах. І головна причина їхньої жорстокості в тому, що злочинці мають доступ до автоматичної і навіть великокаліберної зброї.

Але навіть після цих трагедій всі розмови про заборону зброї ні до чого не приводять. Політики визнають, що право на самозахист зародилося, коли перші поселенці з корабля Мейфлауер у 1620 році прибули на новий континент. І з того часу Америку неможливо уявити без зброї.

***

Цей матеріал опубліковано в №49 журналу Корреспондент від 11 грудня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.