"Примирення" між Україною і Росією: хто сипле сіль на рану?

Політтехнологи кажуть, що поширювана в інтернеті кампанія про примирення України чи Росії - спланована і скоординована акція.

Україно-російські стосунки, зіпсовані внаслідок анексії Криму і конфлікту на Донбасі, стали підставою для появи в інтернеті, зокрема, у соціальних мережах акції з метою примирення України і Росії.

Поширюються відеоролики та листівки із гаслами "Росіяни - наші брати", "Ми один народ", організовуються флеш-моби, створені спеціальні сайти. Реакція української інтернет-спільноти на цю діяльність майже одностайно різко негативна.

Проте, політтехнологи кажуть, що вона може мати продовження і що ідеться не про власну ініціативу громадян України чи Росії, а про сплановану акцію.

ВВС Україна спілкувалася із українськими та російськими експертами, аби дізнатися, що вони думають про поширювані в інтернеті гасла та флеш-моби і чи вважають можливим примирення України та Росії.

В'ячеслав Гусаров, експерт з питань інформаційної безпеки Центру військово-політичних досліджень (Київ):

Ідея "примирення", гасло "ми один народ" - це інформаційна операція, розпочата Росією та її спецслужбами. Поки що ця кампанія триває в інтернеті, у соціальних мережах і спрямована передусім на активну, у тому числі в інтернеті, частину населення України – людей віком від 14 до 50 років.

Є усі підстави вважати, що наступними етапами кампанії стане розширення переліку засобів впливу на українську аудиторію, зокрема, залучатимуться відомі російські політики, вчені, артисти, літератори, релігійні діячі, передусім, вихідці із України. Наступної хвилі слід очікувати навесні.

До речі, подібний сценарій реалізовувався у Грузії після війни 2008 року – відбулася різка активізація діяльності з метою зміщення акцентів у бік "примирення народів".

Правило пропаганди полягає у тому, що коли якась думка насаджується тривалий час, то рано чи пізно це спрацює. Принаймні, подружити два народи – це в силах пропаганди. Поки що це працює на низовому рівні, тема "примирення" не піднята до рівня засобів масової інформації. Але у засобах масової комунікації вона вже присутня.

Навіщо це Кремлю? Одна із цілей створення атмосфери миру між двома країнами – це спосіб приховати наслідки діяльності Росії на території України.

Відповідаючи на запитання про те, чи примирення можливе, вважаю, що гіпотетично – так. І я думаю, що воно відбудеться. Бо загальносвітова історична тенденція така, що сусіди не сваряться.

Але ніхто не може сказати, коли це станеться і чи українці вибачать Росію. Мабуть, за часів цього покоління це неможливо. Точка неповернення тут пройдена. Має минути, гадаю, років 20-30.

Але якщо вмикається російська пропаганда і не вимикається українська контрпропаганда, буде достатньо трьох-п'яти років, щоб цю пам'ять стерти.

Правильно було би, щоб відновлення сусідських стосунків відбувалося без пропаганди, на рівні державної політики двох країн.

Віталій Коротич, письменник, поет, публіцист (Москва):

Як і за часів радянської влади, у суспільстві, як українському так і російському насаджується ідентифікація таких понять, як влада і народ. У той час як ідентифікувати таке вічне поняття як народ із урядом, із владою – це абсолютно пропагандистський крок.

Народи не можуть ворогувати. Навіть під час Другої світової війни - я переконаний - німці не могли ворогувати із євреями.

Ідеться про ворожнечу, яка насаджується, яка культивується, яка підштовхується певними подіями. Я абсолютно певен, що те, що відбувається у Криму, на Донбасі не лише веде до розділення народів, але й до їхнього приниження - як українського, так і російського.

Пропаганда так міцно засіла у наших мізках, що все, що накоїли уряди і урядовці, ми переносимо автоматично на стосунки між народами. І це поступово може стати рефлексом, дуже вигідним для влади. Бо все, що відбуватиметься поганого в Україні, валитиметься на тих самих "зловісних москалів", пересічних росіян, третина яких живе за межею бідності. І навпаки – у Росії валитимуть усе на "хохлів".

Ненависть – дуже небезпечна річ.

Такі речі, як антисемітизм, як імперське мислення не випалюються і не зникають за короткий час. Але випалювати це необхідно. Ненависть має бути замінена принаймні початком якоїсь розмови.

Зараз треба якимось чином повертатися до нормального мислення, вимагати від своїх урядів зустрічатися, домовлятися. Я бачуся з багатьма діячами культури Росії. Повірте, ніхто не хоче воювати, немає ворожнечі проти українців.

Так, українці зараз мають доволі підстав для того, щоб ненавидіти, мати претензії до росіян. Я би дуже хотів, щоб усе заспокоїлося. Якби я міг спровокувати боксерський поєдинок між Порошенком та Путіним чи Медведєвим із Яценюком, то було б легше. Бо масова бійка між народами - це щось протиприродне, цього не повинно бути.

Світлана Лукашова, Інститут слов'янознавства РАН (Москва):

Я вважаю, що примирення цілком можливе. Між двома країнами-сусідами можуть бути складні періоди, війни, повний розрив відносин, однак це не означає, що стосунки не відновляться у майбутньому.

У XVII-му столітті у Росії з Польщею був повний розрив відносин. З чиєї вини - сьогодні це абсолютно неважливо, зараз навіть важко однозначно твердити про те, у чому саме були причини розриву. Але російсько-польські відносини відновилися, вони цілком дружні.

З іншого боку, була Друга світова війна і її наслідки теж змогли пережити. Ми зараз можемо нормально спілкуватися з німцями і не бігати за кожним представником німецької національності.

Під час Другої світової злочини скоювали як з однієї, так і з іншої сторони, однак усе це було забуто.

Забути все повністю, пробачити до кінця, безумовно, неможливо. А жити, бути сусідами, їздити один до одного, вступати у союзи – чому б і ні?

На яких умовах можливе сьогодні відновлення україно-російських стосунків? Передусім, необхідно припинити на державному рівні кампанію взаємного цькування. Це треба зробити і рішенням української влади, і рішенням російської влади. Бо, безумовно, люди зараз реагують на ту кампанію, що ведеться у ЗМІ, найбільше.

Щодо економічних, політичних поступок – думаю, політики зможуть про це домовитися, якщо матимуть політичну волю. Політична воля вищого керівництва двох держав - це головне.

Час лікує все, і треба через це пройти.

У популярній книзі про Гаррі Поттера є такий епізод: після того, як представники світлих сил перемогли злого чаклуна лорда Волдеморта, усі його наступники були прощені.

Так, злочинці мають бути покарані. А усі інші – прощені, наскільки це можливо. Усе це важко, це потребує зусиль над собою і розуміння того, що таке війна і що війна не має переможців.

Хрест цього болю доведеться нести усім. У тому числі і переможцям.

Юрій Шаповал, професор, доктор історичних наук (Київ):

Очевидно, що примирення потрібне. Але мене бентежить одна річ. Російська сторона не змінює своєї позиції стосовно подій останніх років в Україні, до того, що сталося під час Революції Гідності.

Позиція, коли одна сторона у різні способи вимагає якоїсь клятви вірності, а до іншої сторони не прислуховується, це - шлях у нікуди.

В Україні, я вважаю, є баланс розуму та емоцій. У той час як в Росії ми все ж таки бачимо домінування емоцій, а розум відмовляється сприймати те, що зробив Путін в останні роки.

Примирення має бути обопільним процесом, якщо обидві сторони цього хочуть по-справжньому. А коли це декларації, нічого з того не вийде.

Озираючись на світову історію, для мене є класичним приклад Британської імперії. Вона мала багато аспектів свого існування, але що важливо, вона спокутувала гріхи, нею скоєні, перед країнами, що входили до її колонії.

А Росія ніколи не визнавала своїх гріхів. Вона завжди прагнула бути згори, диктувати умови. Спокутування є лише у дуже невеликого гурту інтелектуалів, які щиро поважають право України бути самою собою. Якби Росія це зробила, були б дуже великі зрушення. Натомість Росія насаджує "п’яту колону" в Україні, стимулює її.

Коли зміни можуть статися? У політиці все персоніфіковано. Так завжди було, є і буде. Коли нас лякають тим, що в оточенні Володимира Путіна є ще гірші, я до цього ставлюся іронічно.

Мають знайтися люди, які просто раціонально оцінюватимуть геополітичну ситуацію і відносини між Україною і Росією у різні періоди історії. Коли ця зміна облич і особистостей станеться у Кремлі, можна буде говорити про якісь зрушення.

Джерело: ВВС Україна