Його величність і нікчемність. У прокат вийшов фільм Мій король

18 лютого в українському прокаті стартував Мій король, пронизлива французька мелодрама про кохання, ненависть і все, що між ними.

«Мені не хотілося робити ніяких однозначних висновків: моїм бажанням було просто зробити фільм – і дати привід для роздумів», – каже режисер Майвенн Ле Беско, чия картина у підсумку змусила замислитися і глядачів, і критиків, пише Анна Давидова у №6 журналу Корреспондент від 19 лютого 2016 року.

Мелодрама про десять років пристрасних і складних стосунків принесла Еммануель Берко, яка зіграла головну жіночу роль, звання Найкращої актриси Канн 2015 року, претендувала на Золоту пальмову гілку фестивалю, а зараз представлена ​​у восьми номінаціях «французького Оскара» – премії Сезар, вручення якої відбудеться 26 лютого. Цікаво, але у двох ключових номінаціях, Найкращий фільм і Найкраща режисура, Ле Беско битиметься з Берко – актрисою її ж фільму і, «за сумісництвом», режисером власної картини, Молода кров.

Втім, головне в Моєму королі – все-таки не нагороди, які йому присуджують, а почуття, які він викликає. «Еммануель Берко тут просто несамовита, а Венсан Кассель, здається, ніколи не грав краще», – пише оглядач The Variety.

Кохання, яке збиває з ніг

Мій король, випущений в Україні компанією Артхаус Трафік, – це, в принципі, фільм-емоція, фільм-нерв. І тим символічно, що починається він з неврологічної проблеми: головна героїня Тоні (Берко) проходить реабілітацію в клініці після гірськолижної травми.

Одна з терапевтичних практик – сеанси з психологом. І на одному з них лікар розповідає Тоні цікаву теорію, згідно з якою проблеми із загоєнням коліна можуть бути пов'язані з якоюсь невирішеною ситуацією в минулому, що заважає їй рухатися – в буквальному сенсі йти, – далі. І Тоні починає згадувати ...

Що ж вона згадує? Свого чоловіка, свого короля Джорджіо (Кассель), який подарував їй найбільше кохання і найбільше розчарування в житті. Хоча він натякав ... Та що там натякав – прямим текстом говорив.

«Всі чоловіки – мудаки. Ти теж?» – запитала Тоні, лежачи в ліжку з Джорджіо після їхньої першої ночі. "Звичайно ж ні! – обурено відповів він. – Я король! Король мудаків».

Хто така Тоні? Успішний адвокат під 40, нехай не красуня, але симпатична, весела, харизматична; ніколи не створювала сім'ї, але готова до цього.

Хто такий Джорджіо? У літах, але все ще розкішний плейбой-ресторатор з чудовим почуттям гумору і стилю, втомлений від дівчаток-моделей, який хоче тихої сімейної гавані і дитину.

Здавалося б, ідеальна пара. Так воно спочатку і було: ідеальний сніданок в ідеальній квартирі, з якого все почалося, ідеальне весілля з пікніком на ідеальній галявині, потім – ідеальний малюк, що з'явився на світ в ідеальній палаті.

Але ось саме на етапі підготовки до народження дитини ідеальний світ дав ідеальну ж тріщину – таку, що як не склеюй, все одно розійдеться: постійні зникнення і ймовірні зради Джорджіо, його пристрасть до наркотиків, яка раптово виявилася, нескінченні сварки й істерики вагітної Тоні ...

Війна без переможців

Втім, Мій король далеко не такий однозначний, як здається.

«Я грав у режисера-жінки, моєю партнеркою теж була жінка-режисер, і за цих обставин я не хотів, щоб мораль усієї історії у підсумку звелася до того, що мій герой – покидьок, а жінка – жертва, – каже Кассель. – Так, у Майвенн не було наміру щось радикалізувати або спрощувати, але все одно бували моменти, коли мені хотілося сказати: «Та ну ви що, так не може бути! Ну поставте себе на наше [чоловіків] місце».

Дійсно, цей фільм краще дивитися удвох – різним сторонам в одвічній «війні статей» він, як виявилося, показує різне.

Так, з жіночої точки зору, Мій король – це, мабуть, у першу чергу кіно про співзалежні стосунки і потребу звільнення від них. Про те, якою великою для багатьох жінок є спокуса розчинитися у своїх чоловіках, у своєму коханні, звівши нанівець цінність себе самої. Ось тільки шкода тут обопільна. Ці добровільні жертви якоюсь мірою самі формують і підживлюють своїх катів: собаку, яка лащиться, коли її б'ють, так і тягне вдарити знову.

Але ж на початку стосунків ніхто жертвою і катом не був: можливо, схильність до цього зріла десь глибоко всередині, але розкритися вона могла тільки тоді, коли дві половинки зійдуться. Таке ось замкнуто-розімкнуте коло, де не можна здобути свободу, не відчувши неволі, і не можна припинити бути покидьком, не ставши ним.

А з чоловічої, виявляється, видно інше: «Все просто – це ж головний сюжет людства: про пошук втраченого раю, – сказав один з глядачів київської прем'єри. – Про те, що люди не цінують те, що їм легко дісталося і без проблем розчиняються у спокусі, а вже потім, усвідомивши, що втратили, починають докладати немислимі зусилля, щоб усе повернути».

З цією точкою зору згоден і Кассель: «Усі чоловіки стають ідіотами, коли їх викривають у зраді, коли жінки влаштовують їм скандали або дорікають у чомусь. Але ж нам [чоловікам] необхідно примиряти в собі абсолютно різні речі – необхідність бути доброю людиною, гарним батьком і наш природний, хочемо ми того чи ні, потяг до драйву, до життя на повну. І я хотів показати, як це».

Що ж, мужик сказав – мужик зробив. Точніше – показав: роль Джорджіо і справді одна з найкращих у кар'єрі 49-річного Венсана, якому не звикати грати персонажів сумнівних моральних якостей.

Касселю вдалося чарівним чином поєднати в цьому образі того самого «короля мудаків» і водночас – істинного короля, чоловіка-мрію, здатного зробити жінку по-справжньому щасливою. Так само і Берко – не дарма вона отримала свою канську нагороду. Її Тоні – одночасно і жертва, яка якоюсь мірою втоптала у бруд саму себе, і при цьому – сильний боєць, здатний проявити справжні чудеса духу.

Одним словом, Мій король намагається донести просту думку: коли вкотре хочеться списати всі проблеми в стосунках на те, що «мужики козли», а «баби дури», можливо, варто просто перестати кричати і почати слухати. І не тільки слухати, а й чути – чути те, що тобі кажуть. Іноді – абсолютно прямо.

***

Цей матеріал опублікований в №6 журналу Корреспондент від 19 лютого 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.