Генеральна добірка. Хто займе місце Шокіна
Чому звільнили генпрокурора Віктора Шокіна і чи зможе його наступник дати хід завислим резонансним справам.
Україна готується до приходу четвертого за два роки генерального прокурора – 29 березня більшістю голосів депутати звільнили главу ГПУ Віктора Шокіна, пише Віктор Гаценко у №12 журналу Корреспондент від 1 квітня 2016 року.
Чутки про його відставку ходили давно: Шокін постійно зазнавав критики за нерозслідування гучних справ, звинувачувався у пособництві режиму Віктора Януковича. Все посилила справа «діамантових прокурорів», яка розколола Генпрокуратуру на два табори – команду Шокіна (читай Президента) і грузинських варягів-реформаторів.
У підсумку 16 лютого Президент Петро Порошенко попросив генпрокурора написати заяву за власним бажанням, яку той подав уже 19 лютого. Але в день свого звільнення Шокін зробив хід конем: звільнив з органів свого заступника з тієї самої групи варягів, яка працювала проти групи Шокіна, – Давида Сакварелідзе (тепер уже екс-прокурора Одеської області, протеже губернатора Одещини Михайла Саакашвілі).
«Шокін не впорався з «висяками» – тому що не було політичної волі, корупціонери з боку влади Віктора Януковича не хотіли цього. Тому в ГПУ ніхто не йшов на реальні кроки щодо запобігання корупції у своїх лавах», – каже народний депутат від Блоку Петра Порошенка Мустафа Найєм.
«Віктор Шокін був виконавцем домовленості між Януковичем і нинішнім Президентом разом з групою проросійських олігархів про те, що нікого чіпати не будуть. Він і не чіпав. Найбільш підтверджений факт – це свідчення Дмитра Фірташа у Відні, коли його заарештували за запитом США. Він розповів схему виграшу президентських виборів після Майдану», – погоджується з Найємом колега із Самопомочі Єгор Соболєв.
Тепер робота всієї структури, результат справи «діамантових прокурорів», гучні «висяки» останніх років (яким не зміг надати прискорення Шокін) залежатимуть від того, хто сяде в крісло керівника ГПУ.
Запити на роботі
Народні обранці, як водиться, на публіці висловлюють надію на те, що нова людина буде незалежною від впливу Президента, політичних сил й олігархату та чесно виконуватиме свої обов'язки, розслідувати гучні справи, незважаючи ні на що.
Поки ж в.о. генпрокурора є перший заступник Шокіна – Юрій Севрук. Однак, швидше за все, він не керуватиме ГПУ. На це місце вже є дві основні кандидатури, про які говорять ЗМІ і депутати, – заступник міністра юстиції Наталя Севостьянова і глава Управління спецрозслідувань Головного слідчого управління ГПУ Сергій Горбатюк. Він, до речі, раніше вже дав попередню згоду очолити відомство.
При тому, що вносити кандидатуру генпрокурора на голосування в парламент – одноосібне право Президента, нардепи для більшої прозорості і чесності наполягають на затвердженні конкурсного відбору на цю посаду. Але крім Горбатюка і Севостьянової у політсил є інші кандидатури.
«На цей момент на посаду глави ГПУ обговорюється заступник Шокіна, що абсолютно неприйнятно – тоді система фактично консервується і продовжує залишатися такою ж. Що стосується інших, ми пропонуємо Горбатюка, ми впевнені, що він зміг би. Також розглядається пропозиція від Народного фронту – Наталя Севостьянова. Я її знаю з хорошого боку і знаю, наскільки вона зможе виконувати свої функції на посаді керівника ГПУ. У будь-якому випадку, я вважаю, що новий генеральний прокурор повинен пройти публічні обговорення, не повинно бути кулуарного обговорення і тим більше – домовленості політичних сил», – каже Найєм.
Висловлюючи симпатію Горбатюку, Соболєв водночас натякає – у Самопомочі є й інші кандидати. Але імена поки що тримаються в секреті.
«Севостьянова – заступник міністра, Севрук – це людина Порошенка, а щодо Сергія Горбатюка у мене досить хороші враження. Про нього тепло відгукуються адвокати Небесної сотні, які разом з ним працюють. Але я думаю, що йому не вистачає сил і нестримності, – каже він. – Самопоміч виступає за конкурс. Ми переконані, що всі генпрокурори повинні обиратися незалежною комісією, яка буде за результатами відкритого конкурсу рекомендувати трьох найкращих кандидатів Президенту і парламенту. У мене є свої погляди на те, хто може бути сильним кандидатом на посаду глави ГПУ. Але імена я поки що не хочу називати, щоб не нашкодити цим людям».
Нардеп від Батьківщини Андрій Павловський, у свою чергу, пропонує пошукати кандидата за межами структури, вважаючи, що професійного і політично незаангажованого генпрокурора в ній самій не знайти. Хоча в кулуарах Батьківщина просуває першого генпрокурора України (з 1991 до 1993 року) – Віктора Шишкіна.
«Зараз громадськість просить, щоб Петро Порошенко зробив неформальний крок – оголосив відкритий конкурс на посаду глави ГПУ за прикладом того, що проводився в Національному антикорупційному бюро. Неофіційна позиція Батьківщини (яка ще обговорюється в кулуарах) щодо майбутнього глави ГПУ – це перший генпрокурор України і колишній суддя Конституційного суду Віктор Шишкін», – розповідає депутат.
Принципово інакше на питання дивиться прем'єр-міністр опозиційного уряду, представник Опозиційного блоку Борис Колесніков.
«Я вважаю, що зміни фігур у ГПУ нічого не дадуть. Навіть якщо поставити «символ нації», то через певний час він, як чесна людина, може тільки запити від тих проблем, які існують у Генеральній прокуратурі. Ніякі особистості не змінять систему, тому що потрібно міняти закон, функції ГПУ. Новий генпрокурор повинен прийти до Президента, запропонувати конституційні зміни і залишити за ГПУ єдину функцію – звинувачення», – коментує Колесніков.
Від «вишок Бойка» до Майдану
У будь-якому випадку, перед новим генпрокурором стоять серйозні виклики – будь-що розслідувати «висяки» і спільно з парламентом сприяти доведенню реформи відомства до розуму.
Наприклад, Найєм пояснює, що якщо в кваліфікаційно-дисциплінарній комісії будуть колишні прокурори, то система стане відтворювати саму себе. А якщо так, то ніякої відкритості, ніякої конкуренції в питанні призначення нових людей на адміністративну посаду в прокурорській системі і самих прокурорів ми не побачимо. Нардеп також просуває ідею створення генеральної інспекції, яка б ловила корупціонерів у самій Генпрокуратурі.
У цивілізованих країнах, наголошує Павловський, основна функція прокуратури – стежити за тим, щоб були дотримані всі закони, процесуальні норми в період слідства, а також представляти державу у держсудах. В Україні до недавнього часу залишався радянський закон, коли прокуратура мала загальний нагляд і функцію слідства. Тепер загальний нагляд забрали, скоро буде створене Державне бюро розслідувань. Саме туди і буде передане слідство.
«Сподіваюся, ця реформа, за яку виступає Батьківщина, відбудеться. Тому що прокурори, користуючись привілейованим становищем, могли за гроші відкрити справу, а могли за гроші її закрити. Це досить-таки успішний бізнес. Адже подивіться, як живуть і на яких машинах їздять працівники прокуратури. Лише через пару років роботи в держструктурі – вже ніби мільйонери», – обурюється депутат.
Опозиційний прем'єр Колесніков переконаний, що поки не буде прийнята нова Конституція і у прокуратури не залишаться винятково функції представлення звинувачення в суді, нічого хорошого нам чекати не слід.
«Прокуратура перетворилася в суміш радянського МУРу після Другої світової війни і районного ОБХСС часів брежнєвського застою. Вона береться за все, а такого не буває. Повинна бути кримінальна поліція, слідчий комітет або Національне бюро розслідувань. Слідство – це не функція ГПУ», – каже Колесніков. Зазначаючи, правда, що це його особиста думка (а опозиційний уряд повинен представити окремо свій антикризовий план).
Що ж до гучних, але завислих кримінальних справ, які новий генпрокурор зобов'язаний вирішити, то Найєм виділяє такі: «Потрібно довести до кінця резонансні справи щодо «вишок Бойка» [плавучі бурові установки Петро Годованець й Україна, куплені Чорноморнафтогазом нібито за завищеними цінами під час перебування міністром енергетики Юрія Бойка] і щодо подання позбавлення мандата самого [народного депутата від Опозиційного блоку] Юрія Бойка, яке лежить у ГПУ. Також дорозслідувати справу щодо братів Кацуб [колишні заступники голови правління Нафтогазу Сергій і Олександр Кацуби], які були причетні до купівлі «вишок Бойка». Друге – це розслідувати, як і чому пан Клюєв [екс-глава Адміністрації Президента Андрій Клюєв] втік. Третє – справи, які стосуються представників колишньої влади, на яких були накладені санкції. Чому вони не доведені до кінця».
Але найбільш гучною поки що є справа Майдану – про те, як під час Євромайдану загинули і були покалічені громадські активісти, а також представники правоохоронних органів. Важливо зауважити, що ними, а також справами колишніх вищих державних діячів займається саме Сергій Горбатюк, який має підтримку серед адвокатів сімей загиблих від куль майданівців.
При цьому успіхи Горбатюка можна ставити під сумнів. Оскільки органи Євросоюзу не отримали доказової бази проти українських чиновників-утікачів, рахунки останніх за кордоном були розблоковані. А колишній заступник глави Адміністрації Президента за Януковича Андрій Портнов обіграв Генпрокуратуру з рахунком 11:0, розбивши всі звинувачення проти себе в суді.
Що стосується справи Майдану, то адвокат підозрюваного екс-спецназівця Павла Аброськіна, партнер Адвокатської фірми GORO legal Олександр Горошинський прямо заявляє: за відсутності прямих доказів провини підозрюваних ГПУ готова фальсифікувати матеріали справи беркутівців.
За його словами, справи екс-бійців Павла Аброськіна, Олександра Зінченка, Сергія Тамтури, Олександра Маринченка, Олега Янишевського об'єднали. Тепер на п'ятьох їм інкримінують 48 убитих майданівців і замах ще на 80 осіб. Підозрюваним навіть дали статус терористів. Хоча, як каже представник колишніх правоохоронців, підсудні йому зовсім не відповідають.
Тим часом закордонні ЗМІ дивляться на чехарду в Генпрокуратурі критично і взагалі називають відомство незалежним лише номінально.
«Незважаючи на обіцянки Петра Порошенка проводити реформи, боротьба з корупцією, кумівством і олігархами, які контролюють мас-медіа, політичні партії й економіку, так і не просунулася вперед. Але це й не дивно, коли сам Президент – олігарх, – пише німецька газета Süddeutsche Zeitung. – В Україні вже два роки говорять про боротьбу з корупцією і необхідність незалежної прокуратури, але нічого так і не відбувається. Генпрокуратура України є незалежною тільки на папері. Після того як Порошенко став Президентом, ми чули від нього і двох поставлених ним же генпрокурорів тільки красиві слова і не бачили ніяких дій. А якщо і бачили – то неправильні».
***
Цей матеріал опублікований в №12 журналу Корреспондент від 1 квітня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.